Постанова № 32814718, 31.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 р. Справа №805/5562/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 № 0000441517/9654/10-15-17-3,

за участю представників сторін:

від позивача - Пустовгор А.О. - за довіреністю,

Постельняк Т.В. - за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_3 - за довіреністю, -

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 № 0000441517/9654/10-15-17-3.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 замінено первинного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку належним відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року від 22.03.2013 № 226/15-17-3-31599557.

Зазначає, що податкова накладна надана ПАТ «МТС» Україна» за телекомунікаційні послуги, була складена з порушенням норм чинного законодавства, підписана та скріплена печаткою засобом факсиміле та включена у додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року. Позивач був позбавлений можливості подати скаргу на постачальника щодо зазначеної податкової накладної у грудні 2012 року, оскільки вона надійшла на підприємство тільки у січні 2013 року. В подальшому ПАТ «МТС» Україна» було замінено спірну податкову накладну від 31.12.2012 № 4025 на податкову накладну, скріплену оригінальним підписом та печаткою. Разом з тим, внесення змін або уточнень до додатку 8 до податкової декларації не передбачено чинним законодавством. Таким чином, відповідачем було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» у розмірі 2 647,73 гривень. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких із посиланням на положення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податковий кодекс України, зазначив, що позивач до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2013 року включив податкову накладну, яка виписана у попередньому податковому періоді, а саме податкову накладну № 4025 від 31.12.2012 на суму ПДВ 1 765,15 гривень. Позивач, ігноруючи вимоги податкового законодавства, не подав до податкової декларації за звітний податковий період (грудень) по вищезазначеним операціям заяву зі скаргою на постачальника, який не надав податкову накладну, але включив у податковий кредит у січні зазначену податкову накладну, яка була отримана у наступному від дати господарської операції податковому періоду, на що не мав права. На думку відповідача, сума ПДВ, вказана у податковій накладній, яка заповнена з порушенням або не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, повинна бути відображена у складі податкового кредиту платника податку - покупця у звітному періоді виписки такої податкової накладної. У зв'язку з тим, що право на включення до податкового кредиту по вказаній накладній (по даті її виписки) виникло раніше ніж звітний період, у позивача відсутнє право на подання заяви зі скаргою на такого постачальника у січні 2013 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області та включено до ЄДРПОУ за кодом 31599557, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Управління статистики у місті Красноармійську від 16.11.2012. Позивач діє на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції Міністром енергетики та вугільної промисловості 01.06.2011, наказом № 174.

20.02.2013 позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року, в якій задекларував суму ПДВ до сплати в бюджет 5 973 665 гривень (р. 25). У рядку 17 податкової декларації позивач задекларував податковий кредит в сумі 13 474 240,00 гривень.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року, за наслідками якої було складено відповідний акт перевірки від 22.03.2013 № 226/15-17-3-31559557.

Згідно висновків вказаного акту, камеральною перевіркою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді включення до складу податкового кредиту по декларації ПДВ за січень 2013 року податкової накладної від 31.12.2012 за № 4025 на суму ПДВ 1 765,15 гривень по постачальнику ПАТ «МТС Україна», згідно з наданою до декларації Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації ПДВ за січень 2013 року по постачальнику ПАТ «МТС Україна» подано після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Не погодившись з висновками акту, позивач 28.03.2013 надіслав на нього заперечення, на які відповідач надав відповідь від 05.04.2013 № 9463/10/15-17-3 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки 09.04.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441517/9654/10-15-17-3 про збільшення Державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 73 копійки, у тому числі за основним платежем - 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) гривень 15 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 58 копійок.

22.04.2013 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Спірним питанням даної справи є встановлення правомірності (неправомірності) включення позивачем до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2013 року суми податку згідно податкової накладної № 4025 від 31.12.2012, що виписана ПАТ «МТС Україна», тобто у попередньому податковому періоді.

Як вже зазначалось, 20.02.2013 позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року, в якій визначив суму податкового кредиту 13 474 240,00 гривень.

Відповідно до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року, до складу податкового кредиту увійшла сума ПДВ у розмірі 1744,42 грн. за податковою накладною № 4025 від 31.12.2012, виданою ПАТ «МТС Україна».

До податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року позивач додав Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якому зазначив вказану вище податкову накладну з описом порушення, допущеного постачальником: «податкова накладна підписана та скріплена печаткою засобом факсиміле».

З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова накладна видана позивачу ПАТ «МТС Україна» за наслідками господарської операції по договору про надання телекомунікаційних послуг від 07.06.1996.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

На підставі пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктами 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як зазначалось вище, позивачем разом із декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року було подано до інспекції Додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якому зазначив вказану вище податкову накладну з описом порушення, допущеного постачальником: «податкова накладна підписана та скріплена печаткою засобом факсиміле».

До Додатку 8 позивачем додані платіжне доручення № 57 від 11.01.2013 на суму 11 252,84 гривні та рахунок за телекомунікаційні послуги на суму 11 252,84 гривні, які відповідають вимогам законодавства щодо їх форми та змісту та підтверджують суму сплаченого податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

Таким чином, включаючи до складу податкового кредиту ПДВ суму податку за податковою накладною № 4025 від 31.12.2012 позивач діяв у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, відповідач не мав правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, та для застосування фінансових санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від від 09.04.2013 № 0000441517/9654/10-15-17-3.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними та, водночас, скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. При цьому, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, наслідком висновку про визнання протиправним акта індивідуальної дії є необхідність його скасування.

Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 № 0000441517/9654/10-15-17-3, суд приходить до висновку про необхідність його скасування, що також відповідає положенням ст. 55 Податкового кодексу України.

Отже, позовні вимоги суд задовольняє частково.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 114,70 гривень.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 № 0000441517/9654/10-15-17-3 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального головного управління Міндоходів від 09.04.2013 № 0000441517/9654/10-15-17-3 про збільшення Державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 73 копійки, у тому числі за основним платежем - 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) гривень 15 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 58 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 31 липня 2013 року.

Повний текст постанови складений 5 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.