Постанова № 32814684, 26.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 р. Справа № 804/6154/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача: представника відповідача: Оліфіренко Г.Ю., Решетнік Ю.М. Туркіної А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000721501,0000711502 від 12 квітня 2013 року; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Крона» (код ЄДРПОУ 32401217). В акті № 2546/112/22.5-07/32401217 від 28.03.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано порушення законодавства та на підставі акта були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000721501,0000711502 від 12 квітня 2013 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» відмовити з підстав аналогічних викладеним в запереченні проти адміністративного позову, які міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» (код ЄДРПОУ 32401217) зареєстроване 11.06.2003 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби.

На підставі наказу № 507 від 26.03.2013 року Дніпродзержинської ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Крона», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех»(код 35395238) за грудень 2012 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено Акт № 2546/112/22.5-07/32401217 від 28.03.2013 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Крона» п.п.14.1.13, п.14.1.36,п.14.1ст.14, п.п.134.1.1.п.134.1 ст.134,п.135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.2 ст. 138,п. 138.4 ст.138 та п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 566 563грн.,у тому числі за IV квартал 2012 року у сумі 1 566 563грн..Крім того перевіркою встановлено порушення п.44.1,п.44.3,п.44.5,п.44.6,п.198.1,п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 678 166 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 678 166 грн.

На підставі акту перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000711502 від 12.04.2013 року, яким ТОВ «Крона» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 678 166 грн. за основним платежем та 339 083 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000721501 від 12.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 566 563 грн. за основним платежем та 783 281 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган зокрема визначив нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ПКВ « Нонвесттех », вчинення цих правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, про що свідчить передусім інформація з висновку ВМП Дніпродзержинської ОДПІ від 26.02.2013 року № 406 07-50-02 щодо наявності/відсутності ознак фіктивності та наявності факту реального здійснення господарської діяльності та відсутність документів, що підтверджують транспортування.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту та податком на прибуток визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 та у статті 139 ПК України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона» було укладено договір з ТОВ «ПКВ «Нонвесттех» №201213 від 21.03.2012 року та додаткова угода за № 1 від 08.12.2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

В процесі розгляду справи позивачем були надані первинні документи, на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентом, сумнівність яких зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому передачі товару на комісію по договору комісії,копії вантажних митних декларацій, ті інші..

В результаті виконання умов договору були видані відповідні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме : видаткової накладної № 186 від 27.11.2012 року; податкової накладної № 17 від 27.11.2012 року; видаткової накладної № 187 від 27.11.2012 року; податкової накладної № 18 від 27.11.2012 р.; видаткової накладної № 188 від 28.11.2012 р.;податкової накладної № 19 від 28.11.2012 р.;видаткової накладної №189 від 28.11.2012 р.;податкової накладної № 20 від 28.11.2012 р.;видаткової накладної № 190 від 29.11.2012 р.; податкової накладної № 21 від 29.11.2012 р.;видаткової накладної № 191 від 30.11.2012 р.; податковоїнакладної № 22 від 30.11.2012 р.; видаткової накладної № 192 від 30.11.2012 р.; податкової накладної № 23 від 30.11.2012 р.; видаткової накладної № 199 від 03.12.2012р.; податкової накладної № 1 від 03.12.2012 р.; видаткової накладної № 200 від 04.12.2012 р.; податкової накладної № 2 від 04.12.2012 р.; видаткової накладної № 201 від 05.12.2012 р.; податкової накладної № 3 від 05.12.2012 р.; видаткової накладної № 203 від 06.12.2012 р.; податкової накладної№ 5 від 06.12.2012 р.; видаткової накладної № 205 від 06.12.2012 р.; податкової накладної № 7 від 06.12.2012 р.; видаткової накладної № 206 від 07.12.2012 р.; податкової накладної № 8 від 07.12.2012 р.; видаткової накладної № 207 від 08.12.2012 р.; податкової накладної № 9 від 08.12.2012р.;видаткової накладної № 208 від 09.12.2012р.;податкової накладної №10 від 09.12.2012 р.; видаткової накладної № 210 від 09.12.2012р.;податкової накладної №11 від 09.12.2012 р.; видаткової накладної № 211 від 10.12.2012 р.;податкової накладної №12 від 10.12.2012 р.; видаткової накладної № 211 від 10.12.2012 р.; розрахунку № 20 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 12 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 212 від 11.12.2012 р.; податкової накладної № 13 від 11.12.2012 р.; видаткової накладної № 212 від 11.12.2012 р.; розрахунку № 21 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13 від 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 213 від 12.12.2012 р.; податкової накладної № 14 від 12.12.2012 р.; видаткової накладної№ 213 від 12.12.2012 р.;розрахунку № 22 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 14 від 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 214 від 13.12.2012 р.; податкової накладної № 15 від 13.12.2012 р.; видаткової накладної № 214 від 13.12.2012 р.; розрахунку № 23 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 15 від 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 215 від 14.12.2012 р.; податкової накладної № 16 від 14.12.2012 р.; видаткової накладної № 215 від 14.12.2012 р.; розрахунку № 24 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №16 від 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 216 від 15.12.2012 р.; податкової накладної № 17 від 15.12.2012 р.; видаткової накладної№ 216 від 15.12.2012 р.; розрахунку № 26 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №17 від 21.12.2012 р.;видаткової накладної№ 217 від 16.12.2012 р.; податкової накладної № 18 від 16.12.2012р.;видаткової накладної№ 217 від 16.12.2012 р.;розрахунку № 27 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 18 від 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 218 від 17.12.2012 р.; податкової накладної № 19 від 17.12.2012р.; розрахунку № 28 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 19 від 21.12.2012 р.; видаткової накладної № 219 від 18.12.2012 р.; податкової накладної № 29 від 18.12.2012 р.; видаткової накладної № 1 від 02.01.2013 р.; податкової накладної № 1 від 02.01.2013 р.; видаткової накладної № 2 від 02.01.2013 р.; податкової накладної № 2 від 02.01.2013 р.; видаткової накладної № 3 від 03.01.2013 р.;податкової накладної № 3 від 02.01.2013 р..

Оплата за поставлений товар підтверджується платіжним дорученням № 3072 від 05.12.2012р.; платіжним дорученням № 3073 від 05.12.2012р.; платіжним дорученням № 3077 від 06.12.2012р.; платіжним дорученням № 3078 від 06.12.2012р.; платіжним дорученням № 3105 від 07.12.2012р.; платіжним дорученням № 3121 від 07.12.2012р.; платіжним дорученням №3123 від 10.12.2012р.; платіжним дорученням № 3124 від 10.12.2012р.; платіжним дорученням №3147 від 13.12.2012р.; платіжним дорученням № 3148 від 13.12.2012р.; платіжним дорученням № 3161 від 14.12.2012р.; платіжним дорученням № 3178 від 17.12.2012р.; платіжним дорученням № 3187 від 18.12.2012р.; платіжним дорученням № 3190 від 18.12.2012р.; платіжним дорученням № 3239 від 20.12.2012р.; платіжним дорученням № 3243 від 21.12.2012р.; платіжним дорученням № 3299 від 03.01.2013р.; платіжним дорученням № 2 від 04.01.2013р.; платіжним дорученням №3303 від 08.01.2013р.; платіжним дорученням № 3317 від 09.01.2013р.; платіжним дорученням № 3391 від 16.01.2013р.; платіжним дорученням № 3412 від 18.01.2013р.; платіжним дорученням № 3437 від 21.01.2013р.; платіжним дорученням № 3439 від 22.01.2013р.; платіжним дорученням № 163 від 04.02.2013р.; платіжним дорученням № 181 від 05.02.2013р.; платіжним дорученням № 595 від 18.03.2013р.; платіжним дорученням № 604 від 19.03.2013р.; платіжним дорученням № 609 від 19.03.2013р.; платіжним дорученням № 610 від 19.03.2013р.; платіжним дорученням № 868 від 17.04.2013р.; платіжним дорученням № 904 від 24.04.2013р.

Придбаний за договором №201213 від 21.03.2012 року товар був проданий на експорт згідно зовнішньоекономічного контракту №121121-JK від 21.08.2012 року. Так 31 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Нонвесттех» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» уклали договір комісії № 201222. На підтвердження виконання договору були надані акти прийому передачі товару на комісію. В матеріалах справи наявні копії вантажних митних декларацій за №№ 5000010101/2013/000324, 500010101/2013/000327, 500010101/2012/004603. Винагорода комісіонера та понесені ним витрати по договору № 201222 від 31.05.2012 була оплачена згідно платіжних доручень від 17.04.2013 року за № 866 та 867 відповідно.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, оформлені належним чином, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на отриманий від ВМП Дніпродзержинської ОДПІ висновок від 26.02.2013 року № 406 07-50-02 щодо наявності/відсутності ознак фіктивності та наявності факту реального здійснення господарської діяльності та виявлення фактів підробки сертифікатів якості, оскільки зазначені обставини не являються доказом нереальності господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу під час розгляду даної справи про відсутність у позивача товаро-транспортних накладних, які були складені під час перевезення придбаного ним від контрагента товару, то суд вважає, що відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товаро-транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представниками сторін, першочергово товар був доставлений залізницею Товариству з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Нонвесттех». В подальшому за розглядуваним правочином товар від ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» Товариству з обмеженою відповідальністю «Крона» був переданий на тій же залізничній станції, а в подальшому переданий на цій же станції ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» за договором комісії. Отже, транспортування від ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» взагалі не було, що виключає необхідність оформлення будь-яких транспортних документів.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між Позивачем та ТОВ «ПКФ «Нонвесттех » є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Тобто, ТОВ «Крона» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість, включення до складу валових витрат.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки податкового органу про заниження ТОВ «Крона» податку на прибуток та завищення податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року за №№ 0000721501,0000711502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00грн(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31 липня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська