Постанова № 32813964, 31.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2013 р. справа №908/561/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.суддівПринцевської Н.М , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:Карабак В.А.-за довіреністю, від відповідача:не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", с.Дружелюбовка Вільнянський район Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від15.05.2013 року по справі№908/561/13-г (Хуторной В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рін ЛТД", м.ЗапоріжжядоТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", с.Дружелюбовка Вільнянський район Запорізької областіпростягнення основного боргу в сумі 125171,28грн., інфляційних витрат в сумі 2791,98грн., 3% річних в сумі 5200,54грн. та пені у сумі 7770,21грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (суддя Хуторний В.М. ) рішенням від 15.05.2013р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» м. Запоріжжя (далі - ТОВ «РІН ЛТД») та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області (далі - ТОВ «Ремшляхбуд») основний борг в сумі 82775,94грн., інфляційні витрати в сумі 144,64грн., 3% річних в сумі 4788,18грн., пеню в сумі 7770,21грн. та судовий збір в сумі 1842,62грн. В інший частині стягнення інфляційних в сумі 2728,10грн. та 3% річних в сумі 23,16грн. судом відмовлено, з посиланням на безпідставність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2013р. по справі № 908/561/13-г просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що у зв'язку з частковим виконанням позивачем свого обов'язку щодо поставки продукції, відповідач скористався своїм правом наданим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України і зупинив виконання свого обов'язку щодо оплати продукції відповідно до виставлених рахунків на суми Специфікацій, тому з висновком суду першої інстанції не можна погодитись і вважати порушенням відповідачем строків оплати продукції з моменту її поставки.

Крім того, заявник послався на те, що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні 15.05.2013р. та заявити про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки представника відповідача слідчим відділом Хортицького РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області було залучено до проведення слідчих дій по кримінальному провадженні, що підтверджується довідкою слідчого від 15.05.2013р.

Позивач рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2013р. по справі № 908/561/13-г вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач свого представника у судове засідання 31.07.2013р. не направив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 09.07.2013р. Доказів поважності причин його неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ТОВ «РІН ЛТД» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ «Ремшляхбуд» с. Дружелюбівка 140934,02 грн., з яких: основний борг в сумі 125171,28грн., інфляційні витрати в сумі 2791,98грн., 3% річних в сумі 5200,54грн. та пеня в сумі 7700,21грн., з посиланням на порушення відповідачем умов договору № 173 від 02.11.2011р. щодо оплати за отриману металопродукцію.

Заявою від 06.03.2013р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 98230,23грн., з яких: основний борг в сумі 82775,94грн., інфляційні витрати в сумі 2872,74грн., 3% річних в сумі 4811,34грн. та пеня в сумі 7770,21грн. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті (а.с. 30-32).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2011р. між ТОВ «РІН ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Ремшляхбуд» (Покупець) був укладений договір поставки № 173 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити та поставити металопродукцію (далі - продукцію), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти та оплатити дану продукцію (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розміром визначається в Специфікаціях до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.4 Договору загальна вартість Договору становить сума всіх Специфікацій.

Договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012 р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1. Договору).

Згідно Специфікації № 1 та Специфікації № 2 від 14.11.2011р. сторони погодили, що за Специфікацією №1 сума поставки становить 267246,72грн. і за Специфікацією № 2 - 1094745,60грн., та визначили умови оплати - 100% попередньої оплати протягом трьох робочих днів після виставлення рахунку (а.с. 11-14).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач від позивача отримав продукції на загальну суму 242775,94грн., що підтверджується видатковими накладними: № 596 від 08.12.2011р., № 597 від 08.12.2011р. та довіреністю № 396 від 08.12.2011р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 15-16, 18-19, 21-22).

Позивач на підставі Специфікацій №№1-2 виставив відповідачу рахунки №594 від 14.11.2011р. та № 595 від 14.11.2011р. (а.с. 17, 20).

Відповідач отриману продукцію оплатив частково - 160000,00грн. (а.с. 23-25, 33-34), у зв'язку з чим основний борг склав 82775,94грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача згідно вимог ст. 692 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання з оплати за отриману металопродукцію, в сумі 82775,94грн., оскільки останній не надав суду доказів оплати боргу. Крім того, в матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.11.2011р. по 20.02.2013р., відповідно до якого борг відповідача складає зазначену суму (а.с. 35).

Позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 2872,74грн., 3% річних в сумі 4811,34грн. та пеню у сумі 7770,21грн., нарахованих за періоди з 09.12.2011р. по 08.02.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 144,64 грн. та 3% річних в сумі 4788,18грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись с висновком суду щодо періоду нарахування пені з 09.12.2011р. по 08.02.2013р. як це зазначено в рішенні, але на розмір стягнутої з відповідача суми це не впливає, оскільки фактично пеня в сумі 7770,21грн. нарахована за період з 09.12.2011р. по 09.06.2012р., що не суперечить ч.6 ст.232 ГК України (а.с.36).

Судом правильно не застосовано позовну давність з врахуванням наступного.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про застосування строку позовної давності до винесення рішення, в матеріалах справи відсутня.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що у нього не було можливості заявити про застосування строку позовної давності суду першої інстанції, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, в т.ч. за заявою ТОВ "Ремшляхбуд" про що свідчать ухвали суду від 06.03.2013р., від 08.04.2013р., тому у відповідача була можливість надати таку заяву.

За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7770,21грн.

Посилання відповідача на своє право відповідно до ч.3 ст.538 ЦК зупинити виконання обов"язку з оплати, оскільки позивачем не виконано свого обов"язку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки умовами договору не передбачено, що покупець здійснює оплату лише після поставки всієї продукції, зазначеної у специфікації.

Заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, додана до апеляційної скарги, не підлягає розгляду в апеляційному суді, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, така заява може бути зроблена лише до винесення судом рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Ремшляхбуд» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2013р. по справі № 908/561/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2013р. по справі № 908/561/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

1 у справу

1 ДАГС