Вирок № 32813253, 06.08.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

ЄУ № 254/1810/13-к

Справа № 1-кп/254/72/2103

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді: Данилів С.В.,

за секретаря: Рижук В.І.,

за участю прокурора: Ігнатолі Д.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

представника потерпілої: ОСОБА_4,

відповідача: ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку кримінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050000000057 від 10 січня2013 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м. Макіївки, Донецької області, гр. України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 16 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автобусом марки ЛАЗ 695 НГ, державний номерний знак № НОМЕР_1 рухаючись по проїжджій частині вул. Антропова у напрямку вул. Багратіона в Будьоннівському районі м. Донецька, під'їхавши до неврегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. Багратіона та вул. Антропова, де йому необхідно було виконати маневр правого повороту та продовжити подальший рух у напрямку вул. Полоцької, в порушення Правил дорожнього руху України, а саме: вимог п.2.3 «б», п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п.2.3- «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: ...б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.10.1 - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

маючи об'єктивну і реальну можливість управляти безпечно своїм автомобілем, виявив злочинну недбалість при управлінні транспортним засобом, що виразилася в неуважності, перед початком руху автобусу та виконанням маневру правого повороту не впевнився в тому що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме, своєчасно побачивши пішохода ОСОБА_7, яка перевозила на санчатах, через проїжджу частину вул. Багратіона свою малолітню онуку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та вже знаходилась в нерухомому стані, біля обочини проїжджої частини вул. Багратіона, відновив рух автобусу, та змінюючи напрямок руху, став виконувати маневр правого повороту, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на те, що наявними у нього навичками управління він, безпечно проїде повз пішоходів, в результаті чого правим заднім колесом автобуса скоїв переїзд малолітньої ОСОБА_8, яка знаходилась на санчатах, заподіявши їй смертельну травму.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримала забійну рану 3-х променевої форми в лобовій області по центру з переходом на верхню повіку лівого ока, в область надперенісся та спинці носа, в щелепі області з ліва, з просвіту якої виступають кістки черепа і речовина головного мозку, синець на підборідному виступі зліва, три підшкірних крововиливи в проекції правої горизонтальної гілки нижньої щелепи, три садни в щелепній області справа, одну садину на спинці носа справа, крововиливи в м'які покрови голови, в проекції вищевказаної рани, в тім'яно-потилочній області по центру, в тім'яній області зліва, у потиличній області по центру, багато-уламковий перелом кісток зводу та основи черепа, кісток лицьового скелету з утворенням близько 12 уламків, крововиливу під м'які мозкові оболонки, в речовину головного мозку, розтрощування речовини головного мозку.

Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті і в момент їх настання мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_8

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав повністю та пояснив, що працює на посаді водія ЛАЗ 695 НГ,державний номерний знак НОМЕР_1, який належить приватному підприємцю ОСОБА_5 та з яким у нього з 19 грудня 2011 року укладено трудовий договір. Вищезазначеним автобусом керував на підставі шляхового листа, виданого ОСОБА_5 та за його вказівкою здійснював перевезення пасажирів. Має постійний водійський стаж керування транспортним засобами 33 роки. Раніше учасником дорожньо-транспортних пригод не був, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Також, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 16 годині 50 хвилин, виконуючи обов'язки по перевезенню службового персоналу ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»», за наказом роботодавця ОСОБА_5, він керуючи технічно справним автобусом марки ЛАЗ 695 НГ, який належить ОСОБА_5,державний номерний знак № НОМЕР_1, рухаючись по проїжджій частині вул. Антропова у напрямку вул. Багратіона в Будьоннівському районі м. Донецька, під'їхав до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. Багратіона та вул. Антропова, де йому необхідно було виконати маневр правого повороту та продовжити подальший рух у напрямку вул. Полоцької. На перехресті він зупинився, пропустив два автомобіля, побачив жінку, яка на санчатах перевозила дитину через проїжджу частину за перехрестям, яку також пропустив, після чого почав рух направо на відстані приблизно 1 м від бордюру. Обвинувачений зазначив, що на дорозі були сніжні завали і він точно не бачив, де знаходилася дитина на санчатах. Як відбувся наїзд на дитину, яка знаходилася на санчатах пояснити нічого не зміг, автобус зупинив лише після того, як почув галас жінки. Зупинивши автобус, вийшов з нього побачив, що заднім правим колесом автобуса здійснив наїзд на санчата, в яких знаходилася дитина, відразу зателефонував до швидкої медичної допомоги та державної автомобільної інспекції. Більше доповнити нічого не зміг, окрім того, що провину визнає повністю, дуже шкодує, що завдав потерпілій ОСОБА_3 душевні страждання, у зв'язку із смертю дитини ОСОБА_8

Також, обвинувачений вказав, що після дорожньо-транспортної пригоди 15.01.2013 року надав потерпілі ОСОБА_3 5000 гривень у вигляді часткового відшкодування моральної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди відшкодував під час розгляду кримінального провадження у суді.

Цивільний позов визнав частково, а саме в частині стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн., оскільки більше виплатити фізично не спроможний.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим по необачності,а тому просив суд врахувати усі обставини у сукупності та не призначити покарання у виді обмеження волі. Що стосується заявленого цивільного позову, вказав, що ОСОБА_1 до судового розгляду кримінального провадження вже відшкодував добровільно потерпілій 5000 гривень та на час розгляду справи у суді ще відшкодував 20 000 гривень. Просив суд при ухвалені вироку врахувати принцип розумності та справедливості, та задовольнити позов частково, а саме стягнути з обвинуваченого 50000 гривень моральної шкоди, з урахуванням вже відшкодованих сум.

Крім того, захисник обвинуваченого пояснив, що цивільним законодавством України, не передбачено підстав, за яких ОСОБА_1 зобов'язаний бути відповідачем за пред'явленим до нього позову, і позов до нього підлягає задоволенню лише в тій частині, яку він добровільно визнав, оскільки згідно ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Ураховуючи, що ОСОБА_1 на час скоєнь дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_5, здійснював в поїздку в інтересах цієї особи, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тобто, він є володільцем транспортного засобу і саме нього поширюється дія ч.1 ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх робітником під час виконування їм свої трудових ( службових) обов'язків.

Також, захисник обвинуваченого зазначив, що відповідач ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами в страховій компанії АТ «ПРОСТО-страхування», що підтверджується страховим полісом № ЛВ /1565711,однак, позивач яких-небудь вимог до страхової компанії не пред'явив.

Водночас, згідно страхового полісу страхова компанія несе відповідальність за спричинену моральну шкоду у розмірі 5 % ліміту відповідальності, тобто 5 000 гривень. Згідно ст..1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність^ разі недостатності страхової виплати (страховою відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язала сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, первісні позовні вимоги позивач ОСОБА_3 повинна була пред'явити саме до страхової компанії, а потім вже - до інших осіб.

Потерпіла ОСОБА_3, у судовому засіданні пояснила, що на місці дорожньо-транспортної пригоди не була, оскільки її доньку ОСОБА_8 на санчатах перевозила її мама ОСОБА_7, відтак щодо обставин справи пояснень надати не може. Водночас через канцелярію суду подала заяву, в якій просить при призначенні покарання врахувати її думку та не призначати обвинуваченому покарання пов'язане з позбавленням волі.

Що стосується цивільного позову надала пояснення аналогічні змісту позовної зави, що міститься в матеріалах кримінального провадження, а також зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди 15 січня 2013 року отримала від ОСОБА_1 суму у розмірі 5000 гривень у вигляді часткового відшкодування моральної шкоди.

Водночас вказала, що смерть доньки цілком змінила не тільки її привичне життя, але і її близьких родичів. Зокрема, дуже змінились її стосунки з мамою ОСОБА_7, яка після дорожньо-транспортної пригоди тривалий час уникає зустрічей та спілкування із нею, а коли це відбувається, не може стримувати сліз. Також, у неї зникло бажання зустрічатись з друзями, до них перестали заходити сусіди, а на роботі доводиться докладати додаткових зусиль, щоб зовні стримувати себе від негативних емоцій.

Виходячи з глибини її душевних страждань, які вона перенесла та які будуть її переслідувати у подальшому ще невідомий час, через втрату доньки, виходячи з розумності та справедливості, вважає, що матеріальна компенсація за спричинену їй моральну шкоду повинна бути не менш, як 500 000 гривень.

З огляду на вищенаведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1, з урахуванням добровільного відшкодування 20 000 тисяч гривень, 280 тисяч гривень та з ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 8879, 5 гривень та 200 000 гривень моральної шкоди.

Представник потерпілої ОСОБА_4 у судовому засіданні, пояснення потерпілої підтримав у повному обсязі, та надав пояснення аналогічні змісту позовної зави, що міститься в матеріалах кримінального провадження.

Щодо цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 вказав, що оскільки ОСОБА_5 є власником транспортного засобу та працедавцем ОСОБА_1, то відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, спричинену їх працівником при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується його власником З огляду на вищенаведене, цивільний позов просив задовольнити у повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що не є власником автобуса марки ЛАЗ 695 НГ, таким він розпоряджався на підставі генеральної довіреності від 2006 року і використовував такий лише як резервний. Після закінчення строку довіреності на розпорядження автобусом його власнику - ОСОБА_9, він автобус не повернув, оскільки остання із такою вимогою про повернення рухомого майна не зверталася. Згідно технічного паспорту вищевказаний автобус належить ОСОБА_9, а фактично ним користувався та розпоряджався він. З 19 грудня 2011 року на автобусі марки ЛАЗ-695 НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно з виданим ним наказом, працював водій ОСОБА_1, який керував автобусом на підставі дорожнього листа. Що стосуються обставин справи, то вказав наступне, що ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 08 годині водій ОСОБА_1 прийшов на роботу, він перебував у нормальному тверезому стані, на втому або болючість свого стану не скаржився.

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 17.10 годин йому на мобільний телефон зателефонував водій ОСОБА_1 та повідомив, що він керуючи даним автобусом за перехрестям вул. Багратіона і вул. Антропова у Будьоннівському районі м. Донецька заднім колесом переїхав дитину на санчатах. Він відразу ж приїхав до місця пригоди, де побачив, що автобус стоїть по вул. Багратіона у напрямку вул. Полоцької, поруч лежали деформовані металеві санчата, а також на проїжджій частині біля задньої частини автобуса була речовина червоного кольору.

Що стосується стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, повністю заперечив, так як вважає себе неналежним цивільним відповідачем, однак вказав, що добровільно одноразово може надати допомогу потерпілій у сумі 10000 гривень.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що по-перше, власником автобуса ЛАЗ 695 НГ, державний номерний знак № НОМЕР_1 є ОСОБА_9, а по друге, строк дії довіреності на право керування та розпорядження автобусом та на підставі, якої ОСОБА_5 користувався автобусом з 2006 року, закінчився у 2009 році. Також, ОСОБА_10 казав, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час скоєння ДТП була застраховано у страховій компанії АТ «ПРОСТО-страхування», відтак, відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинна здійснювати страхова компанія.

Крім того, представник цивільного відповідача вказав, що позовні вимоги потерпілої, яка є цивільним позивачем до ОСОБА_5 в частині відшкодування шкоди у сумі 200000 гривень не відповідає принципам розумності та справедливості, на які вказує норма ст.. 23 ЦК України. Водночас, оскільки відповідач ОСОБА_5 розуміє,що внаслідок ДТП позивачу було спричинено моральну шкоду, яку на розсуд відповідача слід оцінити у 10000 гривень. З огляду на вищенаведене, просив суд позов ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_5 на користь позивач 10000 гривень моральної шкоди, в іншій частині просив суд у задоволені позову відмовити.

Представник цивільного відповідача АТ «ПРОСТО-страхування», повідомлений належним чином про час та місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з'явився, однак через поштове відділення надіслав заперечення на позовну заяву в якому заявив клопотання про слухання справи без представника АТ «ПРОСТО-страхування» та прийняти рішення на підставі наявних матеріалів.

Щодо позову потерпілої ОСОБА_3, представник цивільного відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» подав письмове заперечення, у якому вказав, що 07 червня 2012 року АТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_1 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Поліс № АВ/1565711, автомобіля марки ЛАЗ 695 НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Донецьк по вул. Антропова сталась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були: автомобіль ЛАЗ 695 НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та пішохід ОСОБА_8

Представник цивільного відповідача вказує, що відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує шкоду не більше 5 відсотків ліміту визначеного у п. 9.3 ст. 9 Закону. Якщо судом буде встановлено відшкодування потерпілому моральної шкоди, передбаченої п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування в розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП. Ураховуючи вищенаведене, вказує, що якщо судом буде встановлено, що моральна шкода підлягає стягненню, то АТ «ПРОСТО-страхування» зобов'язано буде виплатити суму в розмірі не більше ніж 50 00,00 гривень. Що стосується стягнення шкоди, пов'язаної із смертю потерпілої, то відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати на поховання мають бути обґрунтованими та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати. Оскільки до АТ «ПРОСТО-страхування» не було надано вище перелічених документів, то у відповідача відсутні підстави для визнання затрат на поховання в розмірі 4 879,50 грн. У зв'язку з тим, що права позивача не було порушено, а саме: не було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, не було порушено строків виплати страхового відшкодування збоку АТ «ПРОСТО-страхування», відповідач вважає що вимоги про стягнення 4 000 гривень за правову допомогу безпідставними та незаконними, відтак просить у задоволені позву відмовити.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що прокурор, захисник обвинуваченого, потерпіла, представник потерпілої та інші учасники кримінального провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Ураховуючи вищенаведене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до правопорушень тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працює, за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розкриттю злочину та часткове відшкодування потерпілій завданої шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов'язків, передбачених ст.76КК України.

Виходячи з особистості обвинуваченого та обставин скоєного злочину, суд вважає за недоцільне застосування щодо нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Оскільки, згідно ухвали слідчого судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне,обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді застави залишити до набрання вироком законної сили без змін (т. 2 а.с 43).

Витрати за проведення судової-автотехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 152-153 від 07 лютого 2013 року загальною вартістю 19 69 гривень 60 копійок та судової-автотехнічної експертизи № 700 від 26 лютого 2013 року загальною вартістю 612 гривень, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_1

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.. 100 КПК України

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, АТ «Просто-страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 09 липня 2001 року ОСОБА_5 зареєстрований, як фізична особа підприємниць (т.2 а.с. 5).

Згідно ліцензії серії НОМЕР_6 від 02 листопада 2009 року, ОСОБА_5 має право надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» строк дії ліцензії до 02 листопада 2014 року (т. 2,а.с. 6)

Згідно договору про надання послуг № 662 від 28грудня 2012 року ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання надати замовнику ПАТ «Шахтоуправління Донбас» послуги з перевезення службового персоналу у січні-грудні2013 року за маршрутом м. Донецьк-м-н Восточний-ш. Щегловська-Глибока, згідно графіків, а ПАТ «Шахтоуправління Донбас» прийняти і оплатити такі послуги (т.2, а.с. 8-12).

Відповідно до трудового договору укладеного 19 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, останній взяв на себе обов'язок виконувати роботу водія автобуса по перевезенню пасажирів за маршрутом, утримувати автобус у справному стані та порядку, а ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання оплачувати працю працівника у розмірі 1360 гривень (т. 2,а.с.15).

Відповідно до довіреності від 02 листопада 2006 року ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися належним їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_7, виданого Макіївським МРЕВ УДАЇ УМВС України в Донецькій області від 25 травня 2006 року автомобілем марки ЛАЗ 695 НГ, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 2 а.с.16).

Згідно наказу № 6 від 19 грудня 2011 року, транспортний засіб ЛАЗ 695 НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 закріплено за водієм ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 166).

07 квітня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ЛАЗ 3695 НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до полісу № АВ/1565711 від 06 квітня 2012 року була застрахована АТ «ПРОСТО-страхування» (т. 2 а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у день та час скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виконував обов'язки по перевезенню службового персоналу ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»» за наказом роботодавця ОСОБА_5, що підтверджується Шляховим листом № 1304 на січень 2013 року та затвердженими графіками перевезення працівників шахти №№1,2,3(5), 4(6) (т. 2 а.с.7, 10-14 ).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок суду по кримінальній справі обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що шкода здоров'ю ОСОБА_8, що призвело до її смерті, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме, під час руху транспортного засобу ЛАЗ 695 НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та внаслідок того, що ОСОБА_1 здійснив наїзд на ОСОБА_8

Таким чином, суд вважає доведеним, що тілесні ушкодження, які отримані малолітньою ОСОБА_8 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, та які призведи до смерті останньої, отримані з вини працівника відповідача ОСОБА_5

Відповідно до ст. 1172 ЦК України шкода, завдана працівником при виконанні ним своїх трудових обов'язків, відшкодовується юридичною чи фізичною особою, з якою працівник перебуває у трудових відносинах.

Відповідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди», за шкоду, яка заподіяна працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою працівник знаходиться у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5, як володільця джерела підвищеної небезпеки, за шкоду, заподіяну здоров'ю малолітній ОСОБА_8 настає незалежно від наявності його вини, як володільця джерела підвищеної небезпеки, та вини його працівника ОСОБА_1, який керував транспортним засобом під час ДТП.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пп. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно абз. 2 п. 5 даної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Виходячи з положень ст.61 ЦПК України, яка передбачає, що вирок по кримінальній справі є підставою звільнення від доказування, суд вважає встановленим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 з вини працівника відповідача - ОСОБА_1, позивачу ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду, яка полягає у наступному.

Після того, як позивач потерпіла від вчиненого працівником відповідача злочину, вона перенесла сильні душевні страждання з приводу смерті доньки, оскільки смерть дитини цілком змінила не тільки її привичне життя, але і її близьких родичів. Зокрема, змінились її стосунки з мамою ОСОБА_7, яка після дорожньо-транспортної пригоди уникає зустрічей та спілкування із нею, а також, у неї зникло бажання зустрічатись з друзями, до неї перестали заходити сусіди, а на роботі доводиться докладати додаткових зусиль, щоб зовні стримувати себе від негативних емоцій.

Таким чином, моральна шкода в даному випадку полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я малолітньої ОСОБА_3, внаслідок ДТП, які призвели до її смерті ( п.1 ч. 1 ст. 23 ЦК України).

При цьому, суд враховує, що моральна шкода для фізичної особи є категорією психологічного плану, невід'ємно пов'язаною із самою особою, її відчуттям, емоційно-розумовою діяльністю, відображає внутрішній світ людини й характеризується, зокрема, наявністю психотравмуючих факторів, позбавленням відчуття життєвої захищеності, зміною життєвого укладу тощо.

Таким чином, факт завдання моральної шкоди позивачу з вини працівника відповідача не викликає сумнівів в його наявності.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд враховує обставини, викладені вище, розмір заподіяної позивачці моральної шкоди, глибину фізичних та моральних її страждань через втрату доньки, ступінь вини відповідача, його матеріальний стан, а саме, що відповідачем є підприємство з вагомим доходом, а також вимоги розумності і справедливості, відтак, моральну шкоду завдану позивачу з вини працівника відповідача суд оцінює у 200 000,00 грн.

Судом встановлено, що внаслідок скоєної дорожньо-транспортної пригоди матеріальні витрати, що були понесені ОСОБА_3 на поховання доньки є обґрунтованими та документально підтвердженими розрахунковими квитанціями та договорами ( т. 1 а.с. 77-80) на загальну суму 4879 гривень 50 копійок, які також солід стягнути з відповідача ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ураховуючи, що у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнав позов у обсязі 25 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди, суд вважає за можливе в ці частині цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1, 25 000 тисяч гривень моральної шкоди.

Крім того, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вчинення злочину була застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує також моральну шкоду, передбачену п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Однак суд не може при розгляді даної справи застосовувати положення зазначеного Закону, оскільки позивач достовірно обізнана про наявність полісу страхової відповідальності АТ «ПРОСТО-страхування», до теперішнього часу до страховика за відшкодуванням їй шкоди, завданої внаслідок ДТП не звернулася та не заявила до нього відповідні позовні вимоги щодо стягнення розміру відшкодування завданої шкоди з урахуванням вини Страхувальника - ОСОБА_1

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога позивачу надавалася адвокатом ОСОБА_4 на підставі договору про послуг адвоката від 19 лютого 2013 року (а.с.т. 1 а.с. 82-84).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано квитанцію адвоката на суму 4000 грн., відтак суд приходить до висновку про відшкодуванню позивачу доведені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Враховуючи вимоги частини 1 ст. 88 ЦПК України, доведені витрати позивача на правову допомогу в розмірі 4000 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід розподілити на відповідача ОСОБА_1 - 2000 грн. та на відповідача ОСОБА_11 - 2000 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року позивача звільнено від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, ст.. 23, 1166, 1167, 1168, 1187, ЦК України, 10,11, 60,61, 88, 174 ЦПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 ( п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь держави в особі Донецького НДІСЕ витрати за проведення судової-автотехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 152-153 від 07 лютого 2013 року у сумі 1969 ( тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь держави в особі Донецького НДІСЕ витрати за проведення судової-автотехнічної експертизи № 700 від 26 лютого 2013 року у сумі 612 (шістсот дванадцять) гривень.

Речові докази у справі, а саме санчата та жіночу куртку, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 знищити. Автобус марки ЛАЗ 695 НГ, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який згідно розписки знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, АТ «ПРОСТО страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 25 (двадцять п'ять) тисяч гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 2 (дві) тисячі гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 200 000 (двісті тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 4 789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) гривень відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 2 (дві) тисячі гривень витрат на правову допомогу

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь держави судовий збір у сумі 250 гривень за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5) на користь держави судовий збір у сумі 2000 (дві тисячі) гривень за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок за позовні вимоги майнового характеру.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Будьоннівського

районного суду м. Донецька С.В. Данилів