Ухвала суду № 32813237, 21.03.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

ЄУ № 254/1810/13-к

Провадження № 1-кп/254/72/2013

У Х В А Л А

18 березня 2013 року Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі :

головуючого - судді: Данилів С.В.,

за секретаря: Дев'яткіної Я.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецька клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2013 року до Будьоннівського районного суду м. Донецька надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112013050000000057 від 10 січня 2013 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 05 березня 2013 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні 05 березня 2013 року представник потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

14 березня 2013 року через канцелярію Будьоннівського районного суду м. Донецька ОСОБА_1 подано позовну заяву про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на її користь майнової шкоди у сумі 8879,5 грн. та моральної шкоди у сумі 495000 грн., завданих злочином, яка відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 118, 119, 120 ЦПК України, а також подано клопотання про накладення арешту, без позбавлення права користування на майно, яке належить ОСОБА_4.

Ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 18 березня 2013 року цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди у сумі 8879,5 грн. та моральної шкоди у сумі 495000 грн., завданих злочином, прийнято до розгляду у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за ч. 2 ст. 125 КК України та визнано ОСОБА_1 цивільним позивачем, а ОСОБА_2, ОСОБА_4 цивільними відповідачами.

В обґрунтування клопотання про арешт майна без позбавлення права користування ОСОБА_1 зазначає, що у цивільному позові нею заявлено значну суму відшкодування, а саме стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 495 000 грн. Позивач вказує, що коли відповідачі дізнаються про це, можуть прикласти зусиль до позбавлення майна, що є у їх наявності, а тому з метою уникнення від цивільної відповідальності, просить суд забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що: автобус ЛАЗ 695 НГ (1990), білий, № двигуна 920516, № шасі 0, № кузова L151081; автобус ЛАЗ 695 НГ (1990), білий, № двигуна 807883, № шасі 0, № кузова L143653; автобус ЛАЗ 695 НГ (1993), білий, № двигуна 388409, № шасі 0, № кузова Р165302, автобус ЛАЗ 695 НГ (1990), білий, № двигуна 398409, № шасі 0, № кузова L149279; які належать ОСОБА_4, не відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Суд вважає, що накладення арешту на вищевказані транспортні засоби, без позбавлення права їхнім користуванням, які належать ОСОБА_4 є передчасним, оскільки судове провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України тільки розпочато і відповідальність ОСОБА_4, як цивільного відповідача у судовому порядку ще не встановлено.

Що стосується автобуса ЛАЗ 695 НГ (1992), білий, № двигуна -, № шасі 0, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, то такий згідно із відповіді ГУ МВС України в Донецькій області УДАІ № 9/1317 від 18.02.2013 року, не є власністю ОСОБА_4

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що КПК України не передбачено такого заходу забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, як накладення арештуна майно без позбавлення правом користування.

Таким чином, підстав для задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст.167,170-173 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення через Будьоннівський районний суд м. Донецька.

Суддя Будьоннівського

районного суду м. Донецька С.В. Данилів