Постанова № 32809666, 05.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 р. Справа №805/8518/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Широбокова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про скасування вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від

09 квітня 2013 року в частині пункту 38

за участю:

представника позивача: Нудьги І.Г., за дов. від 14 травня 2013 року,

представника відповідача: Гурського Г.Ю., за дов. від 03 червня 2013 року,

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року в частині пункту 38, яким позивача зобов'язано стягнути 43065,67 гривень зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 Кодексу законів про працю України, в іншому порядку стягнути з осіб, винних (бухгалтер 1 категорії ОСОБА_3, інженер з підготовки кадрів ОСОБА_4) у зайвих грошових виплат коштів у сумі 43065,67 гривень у порядку та розмірах, встановлених статтями 133 - 136 Кодексу законів про працю України, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 16197,00 гривень (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що оскільки оскаржуваний ним 38 пункт вимоги є протиправними та прийнятий із порушенням вимог законодавства, зазначений пункт вимоги підлягає скасуванню, а тому заявлені ним вимоги слід розуміти як скасування вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року в частині пункту 38.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вимога в частині пункту 38, прийнята без врахування приписів пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 700 від 28 червня 1997 року, якою передбачено 100% оплати за перший місяць навчання при перекваліфікації робітників або їх навчанні, виходячи з потреб виробництва інших професій.

Натомість, відповідачем помилково застосовано пункт 3 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, що упорядковує оплату праці учнів, а не працівників.

Крім того, наказом Укрзалізниці 1-Ц від 02 січня 2002 року встановлено, що у перший місяць роботи кожен прийнятий працівник, що зайнятий на роботах безпосередньо пов'язаних з рухом поїздів, повинен пройти на виробництві без відриву від основної роботи індивідуальне навчання за зазначеною професією.

З зазначених правових підстав, працівників, що проходили навчання без відриву від основної роботи та тих, що проходили перекваліфікацію не можна вважати учнями, тому оплата праці їм проводиться у розмірі 100% тарифної ставки. Втім, відповідач вважає, що оплата праці учням повинна проводитися у розмірі 75% тарифної ставки в перший і другий місяці навчання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, обґрунтування незгоди із позовом визначив у наданих письмових запереченнях.

Заперечення вмотивовані тим, що нарахування заробітної плати повинно проводитися на підставі положень пункту 3 Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 700 від 28 червня 1997 року, пункту 21 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 24 березня 2011 року № 098-Ц, пункту 7.4.1 Положення про професійне навчання робітників на підприємствах залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 02 січня 2002 року № 1-Ц, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 207 Кодексу законів про працю України. В порушення зазначених норм права Іловайською дистанцією колії внаслідок оплати за час виробничого індивідуального навчання працівників сплачено 100% тарифної ставки найнижчого розміру відповідної професії замість 75% тарифної ставки найнижчого розміру відповідної професії, що призвело до зайвих витрат з оплати праці та перерахуванню єдиного соціального внеску.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01074957, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 310157, копія якого наявна в матеріалах справи (том 1 а.с. 122).

Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Відповідно до статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України.

Згідно з пунктом 1 цього Положення державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування (пункт 3 Положення).

Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, спір за участю суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції в сфері державного фінансового контролю належить до компетенції адміністративних судів та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

В період з 26 листопада 2012 року по 19 лютого 2013 року відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України в Донецькій області на 4-й квартал 2012 року ревізорами Державної фінансової інспекції в Донецькій області проведено планову ревізію фінансового-господарської діяльності підприємства позивача за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року.

За наслідками проведення ревізії складений акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року, який позивач підписав із запереченнями (том 1 а.с. 74-83).

09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області на підставі висновків акту ревізії прийнято вимогу № 05-05.1-10-14/3915 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності (том 1 а.с. 70-73), яка оскаржується позивачем в частині пункту 38, яким від підприємства позивача вимагається стягнути 43065,67 гривень зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 Кодексу законів про працю України, в іншому порядку стягнути з осіб, винних (бухгалтер 1 категорії ОСОБА_3, інженер з підготовки кадрів ОСОБА_4) зайвих грошових виплат коштів у сумі 43065,67 гривень у порядку та розмірах, встановлених статтями 133 - 136 Кодексу законів про працю України, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 16197,00 гривень (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Згідно викладеного в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пункту 38 стало встановлення ревізією порушення дотримання порядку оплати праці при індивідуальному навчанні чи перекваліфікації працівників Іловайської дистанції колії Донецької залізниці, за результатами якого зайво нарахована та сплачена заробітна плата склала 43065,67 гривень ( у т.ч. квітень-грудень 2010 року - 14401,23 грн., 2011рік - 20678,38 грн., січень-листопад 2012 року - 7986,06 грн.) та, як наслідок - зайво перераховано до державних цільових фондів єдиного соціального внеску в загальній сумі 16197,00 гривень ( у т.ч. квітень-грудень 2010 року - 5416,30 грн., 2011 рік - 7777,14 грн., січень-листопад 2012 року - 3003,56 грн.), чим порушено пункт 3 Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 700 від 28 червня 1997 року, пункт 21 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 24 березня 2011 року № 098-Ц, пункт 7.4.1 Положення про професійне навчання робітників на підприємствах залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 02 січня 2002 року № 1-Ц, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 207 Кодексу законів про працю України.

Слід зазначити, що при перевірці вказаного питання відповідач вийшов за межі періоду, що перевірявся, оскільки акт перевірки складено за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року, а порушення порядку оплати праці встановлено по листопад 2012 року.

Спірним питанням даної справи є правомірність визначення відповідачем порушень вимог чинного законодавства, виявлених в ході проведеної ревізії стосовно обставин виплати заробітної плати працівникам позивача при індивідуальному навчанні чи перекваліфікації працівників залізниці.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені розділом 7 Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Згідно статі 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Положення аналогічного змісту містяться в статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Згідно розрахунку сум заробітної плати зайво нарахованої особам, які проходили індивідуальне виробниче навчання в ВСП «Іловайська дистанція колії» за період з 01.04.2010 по 30.11.2012 (том 1 а.с 78-83) підприємством безпідставно виплачено 43065,67 гривень 114 працівникам, 16191,00 гривень з яких, складає сума виплаченого єдиного соціального внеску (а.с.78-83), а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_13, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_44, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116

Всі вказані особи працювали монтерами колії 2,3 розряду, сигналістами 2 розряду та черговими по переїзду. Строк навчання всіх осіб складав один місяць.

Накази позивача про індивідуальне навчання вказаних працівників приймалися на підставі Положення про професійне навчання робітників на підприємствах залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 02 січня 2002 року № 1-Ц (том 1 а.с. 127-131).

Обставини щодо прийняття на роботу вказаних працівників та проходження ними професійного навчання чи перекваліфікації на посаду чергового по переїзду не є спірними між сторонами та доведені наказами про прийом на роботу та організацію виробничо-технічного навчання зазначених вище працівників (том 1 а.с. 132-250), (том 2 а.с.1-108).

Крім того, позивачем надано три накази про скасування професійного навчання щодо десяти працівників Іловайської дистанції колії: від 30 вересня 2011 року № 774, від 16 грудня 2011 року № 1111 та від 17 грудня 2012 року № 935 (т.3 а.с. 210-212).

Так, професійне навчання стосовно ОСОБА_45, ОСОБА_62, ОСОБА_69, ОСОБА_52, ОСОБА_81, ОСОБА_98, ОСОБА_92, ОСОБА_112, ОСОБА_117, ОСОБА_106 було відмінено, що не враховано ревізорами при підрахуванні суми, що на їх думку, належить поверненню.

Як зазначає позивач, всі 104 працівники зі 114 зазначених вище проходили навчання на виробництві та перекваліфікацію без відриву від виробництва, тому в нього не було підстав для невиплати 100% заробітної плати.

В доказ наведеного позивачем надано накази про прийом на роботу, про індивідуальне навчання працівників та, як підставу для нарахування заробітної плати - табелі обліку використання робочого часу вказаних вище працівників по ділянках Іловайської дистанції колії, на яких вони працювали (том 2 а.с. 109-250), (том 3 а.с. 1-191).

Спірним питанням даної справи є різне тлумачення одних і тих же норм права. Так, відповідач посилається на порушення позивачем пункту 3 Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 700 від 28 червня 1997 року стосовно оплати праці учнів та пункту 8 цієї ж постанови щодо оплати праці робітників за час перекваліфікації або навчання, на який посилається позивач.

Сумісним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України № 127/151 від 26.03.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2001 року за № 315/5506 затверджено Положення про професійне навчання працівників на виробництві.

Згідно пункту 1.4. цього Положення професійне навчання працівників роботодавця носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.

Отже, виробниче навчання працівників позивача проводилося без відриву від виробництва, на робочому місці, оскільки це також передбачено підпунктом 1.6.2 пункту 1.6 Положення про професійне навчання робітників на підприємствах залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 02 січня 2002 року № 1-Ц (том 1 а.с. 128 зв.бік).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем, вказані в акті ревізії та вимозі пункту 3 Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 700 від 28 червня 1997 року, оскільки пункт 3 Положення визначає порядок оплати праці учнів. Всі особи, що навчалися були діючими працівниками залізниці, а не учнями, про що також вказано в наказах про індивідуальне навчання працівників залізниці.

Суд також не приймає до уваги, встановлені відповідачем порушення пункту 21 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 24 березня 2011 року № 098-Ц, пункту 7.4.1 Положення про професійне навчання робітників на підприємствах залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 02 січня 2002 року № 1-Ц, статті 12 Закону України «Про оплату праці», оскільки вони також стосуються учнів, а не працівників підприємства.

Оскільки всі 104 особи працювали під час індивідуального навчання, а главою VII Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та основним законом держави - Конституцією України ( стаття 43) передбачено право громадянина на оплату праці.

Отже, заявлений державним підприємством «Донецька залізниця» позов про скасування вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року в частині пункту 38 підлягає задоволенню.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

У первісному позові позивачем була заявлена 41 позовна вимога та сплачений судовий збір в максимальній сумі 2294,00 гривень, а відтак, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 55,95 гривень.

Враховуючи викладене, на підставі положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 38 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року - задовольнити.

Скасувати пункт 38 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд 68, код ЄДР 01074957) судові витрати з судового збору у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 95 копійок.

Постанову проголошено в судовому засіданні 05 серпня 2013 року у присутності представників сторін.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.