Постанова № 32808402, 22.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2013 року 12 год. 32 хв. № 826/8825/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Веращагіна А.П., відповідача - Жукової В.І. (довіреність від 31.07.2012р. № 3595/9/10-034), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РаНет і К» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2013 року № 0003442202, № 0003452202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РаНет і К» (далі - ТОВ «РаНет і К», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2013 року № 0003442202, № 0003452202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РаНет і К» та його контрагентом - ПП «ЕВМ Сервіс» (ідентифікаційний код 30305092) є нереальними правочинами, оскільки такі взаємовідносини не були документально підтверджені за результатами проведення зустрічних звірок, суперечать нормам чинного законодавства України та не відповідають фактичній дійсності. Натомість правомірність формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту за листопад-грудень 2011 року за наслідками укладення усних правочинів з придбання обладнання і товарно-матеріальних цінностей з ПП «ЕВМ Сервіс» (Постачальником) підтверджується всіма необхідними первинними і розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (а.с. 53 - 68). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РаНет і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ЕВМ Сервіс» (код за ЄДРПОУ 30305092) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «РаНет і К» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства за 4-ий квартал 2011 року та 4-ий квартал 2012 року на загальну суму 28 838, 00 грн., заниження податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року на загальну суму 25 477, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: протокол допиту в якості свідка ОСОБА_3 від 26.11.2011р., Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2012р. № 1457/22-2/30305092 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕВМ Сервіс» код за ЄДРПОУ 30305092 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 - 30.06.2011, 01.08.2011 - 31.08.2011, 01.11.2011 - 31.12.2011», яким встановлено, що взаємовідносини ПП «ЕВМ Сервіс» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками (в т.ч. ТОВ «РаНет і К») документально не підтверджуються.

За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва 15 травня 2013 року прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення за № 0003442202 (форми «Р»), № 0003452202 (форми «Р»), якими Товариству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 30 044, 00 грн. і податку на додану вартість у розмірі 31 846, 50 грн., що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 08.04.2013р. по 12.04.2013р. згідно з нормами ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 01.04.2013р. № 695 та направлення на перевірку від 04.04.2013р. № 648/22, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РаНет і К» (ідентифікаційний код 31810537) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ЕВМ Сервіс» (код за ЄДРПОУ 30305092) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537 (далі - Акт перевірки)(а.с. 9 - 14).

Перелік документів, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься у п. 2.11 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки ТОВ «РаНет і К» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ПП «ЕВМ Сервіс» за період листопад-грудень 2011 року. Згідно письмових пояснень (вх. № 8777/10 від 10.04.2013р.) та документів, наданих ТОВ «РаНет і К» до перевірки (рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 631), Товариство віднесло до складу валових витрат суми витрат в розмірі 127 385, 82 грн. (в т.ч. в 4-му кварталі 2011 року - 104 411,65 грн., в 4-му кварталі 2012 року - 22 974, 17 грн.), а до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 25 477, 00 грн. (в т.ч. за листопад 2011 року - 4 595, 00 грн., за грудень 2011 року - 20 882, 00 грн.) по взаємовідносинам з ПП «ЕВМ Сервіс».

При цьому до податкової інспекції надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2012р. № 1457/22-2/30305092 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕВМ Сервіс» код за ЄДРПОУ 30305092 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 - 30.06.2011, 01.08.2011 - 31.08.2011, 01.11.2011 - 31.12.2011», яким встановлено відсутність у ПП «ЕВМ Сервіс» об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період.

Також в Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2012р. № 1457/22-2/30305092 згадується про протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 26.11.2011р., в якому останній пояснив, що став директором ПП «ЕВМ Сервіс» в 2011 році за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльність ОСОБА_3 від імені названого підприємства не здійснював, податкову та фінансову звітність ПП «ЕВМ Сервіс» не складав і не подавав, нікого на посади не призначав.

Згідно відомостей з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкові декларації з податку на додану вартість та додатки № 5 до них, первинні документи від імені ПП «ЕВМ Сервіс» підписувалися ОСОБА_4

З огляду на відомості наведені в Акті від 23.05.2012р. № 1457/22-2/30305092, працівник ДПІ у Оболонському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ТОВ «РаНет і К» по взаємовідносинам з ПП «ЕВМ Сервіс», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції, та підписані не встановленими особами, а тому відповідно по своїй суті не являються первинними.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537 перевіряючий встановив порушення ТОВ «РаНет і К» наступних норм податкового законодавства України:

- п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства на суму 28 838, 00 грн., в т.ч. за 4-ий квартал 2011 року на суму 24 013, 00 грн., за 4-ий квартал 2012 року на суму 4 825, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 25 477, 00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 4 594, 83 грн., за грудень 2011 року - 20 882, 33 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу ДПІ у Оболонському районі м. Києва письмові заперечення від 25.04.2013р. № 01/13-48 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (а.с. 15 - 16).

Відповідач своїм листом від 08.05.2013р. № 11012/10/22.2-21/3 «Про розгляд заперечень на Акт від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537…» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін (а.с. 17 - 19).

15 травня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (а.с. 20 - 21):

- за № 0003442202 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «РаНет і К» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 30 044, 00 грн., в т.ч. 28 838, 00 грн. - основного платежу, 1 206, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003452202 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «РаНет і К» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 846, 50 грн., в т.ч. 25 477, 20 грн. - основний платіж, 6 369, 30 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в листопада-грудні 2011 року між ТОВ «РаНет і К» (Покупець) і ПП «ЕВМ Сервіс» (Постачальник) були укладені угоди з придбання товарів (офісні меблі та техніка, інша продукція).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (з поставки товарів та відповідно оплати вартості таких товарів) за вказаними правочинами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів (а.с. 27 - 29, 72 - 76, 85 - 87, 91 - 92):

- видаткових накладних від 29.11.2011р. № РН-0000207 на суму 27 569, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 594, 83 грн.), від 08.12.2011р. № РН-0000218 на суму 125 293, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 882, 33 грн.). Відповідно до пояснень позивача, наведених у тексті його позовної заяви, перевезення товарів здійснювалося за рахунок та власними силами Постачальника. Крім того, згідно письмових пояснень позивача від 25.06.2013р. техніко-експлуатаційна документація на вказане обладнання у роздрукованому вигляді мала великий обсяг, а тому поставлялась разом з товаром у електронному вигляді на компакт - диску, придбаний товар не підлягав обов'язковій сертифікації, перевірка товару проводилась перед оплатою за товар;

- рахунків-фактур від 29.11.2011р. № 112903, від 08.12.2011р. № 120805;

- податкових накладних від 29.11.2011р. № 451 на суму 27 569, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 594, 00 грн.) та від 08.12.2011р. № 486 на суму 125 293, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 882, 33 грн.), виписаних ПП «ЕВМ Сервіс» на користь ТОВ «РаНет і К» на загальну суму ПДВ 25 477, 16 грн.;

- витягу з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «РаНет і К»;

- довіреності ТОВ «РаНет і К» від 08.12.2011р., виданої ОСОБА_6 на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- сертифіката відповідності на продукції - обладнання радіо доступу торговельної марки Сanopy;

- платіжних доручень ТОВ «РаНет і К» від 29.11.2011р. № 130 та від 08.12.2011р. № 138 щодо оплати вартості поставлених товарів, завірених Філією «Розрахунковий центр» КБ «Приватбанк», м. Київ (МФО 320649). Оплата за придбані товари здійснювалася ТОВ «РаНет і К» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) зі свого рахунку № 26003338124001 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26000010045977 в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), що не заперечується відповідачем.

Всі первинні та розрахункові документи від імені ПП «ЕВМ Сервіс» підписані директором цього підприємства ОСОБА_4, повноваження якої підтверджуються копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21 листопада 2011 року (а.с. 33 - 34).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ПП «ЕВМ Сервіс» на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 25.06.2013р. б/н, наданих ним до суду під час розгляду даної справи, замовлення та придбання у ТОВ «РаНет і К» офісних меблів, оргтехніки, малоцінних швидкозношувальних матеріалів здійснювалися позивачем з метою забезпечення функціонування власного офісу, та які після отримання від ПП «ЕВМ Сервіс» були зараховані на баланс підприємства і віднесені в бухгалтерському обліку до групи основних засобів. Також, ТОВ «РаНет і К» здійснює діяльність у сфері бездротового електрозв'язку (а саме - купівля обладнання та розробка системних рішень), внаслідок чого позивач придбав у ПП «ЕВМ Сервіс» обладнання Сanopy з метою використання його в своїй господарській діяльності.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «РаНет і К» надало суду наступні документи (а.с. 30 - 32, 35 - 46, 77 - 83, 94 - 95): копію гарантійного листа ТОВ «РаНет і К» від 21.11.2011р. № 011-11/74, адресованого ПП «ЕВМ Сервіс» із замовленням на придбання комплекту обладнання і офісних меблів; копії фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва ТОВ «РаНет і К» станом на 30.09.2011р. та на 31.12.2011р.; копії видаткової накладної від 16.12.2011р. на суму 131 888, 40 грн. (з ПДВ) та довіреності ТОВ «РНСІ» (Покупця) на отримання товарно-матеріальних цінностей (обладнання Сanopy); опис обладнання Сanopy; копії довідок з органу статистики відносно ТОВ «РаНет і К»; копію дозволу на реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв № 30-04086, виданий ТОВ «РаНет і К» Українським державним центром радіочастот строком до 29.09.2015р.; копію наказу Товариства від 15.12.2011р. № 11/9 про введення в експлуатацію придбаних протягом 2011 року для функціонування офісу товарно-матеріальних цінностей та інших необоротних активів; копію відомості за результатами проведеної інвентаризації основних засобів на Товаристві станом на 31.12.2011р.; оборотно-сальдову відомість ТОВ «РаНет і К» по рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за 4-ий квартал 2011 року; копії договору від 01.01.2011р. № 04/01-11, укладеного ТОВ «РаНет і К» з ТОВ «РОСТЕКС» щодо платного користування нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А, - та акта від 01.01.2011р. щодо передачі приміщення для розміщення офісу; копію наказу Товариства від 14.10.2011р. № 11/5 «Про відшкодування витрат».

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ПП «ЕВМ Сервіс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до в листопаді-грудні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податків за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «РаНет і К» і ПП «ЕВМ Сервіс».

Зокрема, в Акті перевірки від 19.04.2013р. № 452/22.2-10/31810537 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно листів Слідчого відділу Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 11.06.2013р. № 826/8825/13-а та від 27.06.2013р. № 905/9/09 (а.с. 105 - 108), наданих у відповідь на судовий запит від 11.06.2013р. № 826/8825/13-а, кримінальні справи і кримінальні провадження відносно посадових осіб ПП «ЕВМ Сервіс» (ідентифікаційний код 30305092) не порушувалися та впровадженні цього Слідчого відділу податкової інспекції не перебували.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на згадані вище протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 26.11.2012р. та Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2012р. № 1457/22-2/30305092, як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з контрагентом - ПП «ЕВМ Сервіс».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 618, 91 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РаНет і К» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 15 травня 2013 року № 0003442202, № 0003452202.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РаНет і К» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 31810537) 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 91 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова