Рішення № 32806984, 30.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013р. Справа № 905/1139/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі донецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль», м.Донецьк

до відповідача1: товарної біржі «Межрегіональна Українська біржа», м. Ясинувата

до відповідача 2: фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_7, м.Донецьк

до відповідача3: ОСОБА_3, м. Слов'янськ

до відповідача 4: Ворошиловського районного управління юстиції в м.Донецьку

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4, м. Донецьк

про визнання недійсними аукціону від 16.08.2010р., за результатом якого було складено протокол

Представники сторін:

Від позивача: Степашов М.І.

Від відповідачів: не прибули

Від третьої особи: не прибув

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товарної біржі «Межрегіональна Українська біржа», фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_7, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції в м.Донецьку про визнання недійсними результатів аукціону від 16.08.2010р., протоколу аукціону №2 від 16.08.2010р., договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2010р. з моменту його укладання.

Ухвалою від 14.02.2013р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для відчуження нерухомого майна, що належало третій особі, застосовуючи механізм такого відчуження в контексті положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) через встановлення постановою Вищого господарського Суду України від 29.06.2011р. відсутності правових підстав для порушення щодо третьої особи справи про банкрутство.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. справу було передано на розгляду судді Попкову Д.О., а розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. справу було передано для розгляду судді Колеснику Р.М.

Позивачем була надана заява про зміну предмету позову та часткову відмову від позову, відповідно до якої підставами позовних вимог просить вважати відсутність у відповідача 2, діючого в інтересах третьої особи повноважень для здійснення дій щодо відчуження нерухомого майна з урахуванням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), що у подальшому встановлено Вищим господарським Судом України, а предметом позову вважати визнання недійсним аукціону від 16.08.2010р., за результатами якогь було складено протокол № 2 від 16.08.2010 року.

Суд розглянувши дану заяву приходить до висновку про її задоволення та припинення провадження по справі в частині визнання недійсними протоколу аукціону №2 від 16.08.2010р., договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2010р. з моменту його укладання та зобов'язання Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №2257 в книзі 5чндк-109 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом представнику позивача були роз'ясненні правові наслідки відмови від позову, передбачені ст.ст.78,80 Господарського процесуального кодексу України (протокол судового засідання від 21.05.2013р.).

Відповідачем 2 були наданні пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що не може надати суду необхідні документи по справі оскільки ним були здані усі документи додатком до звіту ліквідатора для розгляду справи про банкрутство №42/70б, також вважає, що він не є посадовою особою ФОП ОСОБА_6, в силу того, що її визнано банкрутом і ліквідовано, а тому у нього відсутній статус належного відповідача, в зв'язку з чим зазначав про необхідність вчинення процедури заміни його на належного відповідача, також вважає, що даний позов слід залишити без розгляду на підставі п.2 ст. 81 ГПК України. Просив суд розглядати справу без його участі.

Суд ухвалою від 09.07.2013р. замінив відповідача 4 реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку на належного - Ворошиловське районне управління юстиції у м.Донецьку.

Відповідачі 1, 3 правом на участь представника у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників відповідачів 1, 3 за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Третя особа також в засідання суд не прибула та витребуваних судом документів не надала.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та відповідача 4 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача та відповідача 4, суд

ВСТАНОВИВ

12.09.2008р. позивачем (іпотекодержателем) та третьою особою (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки № 014/11-165/084/1, відповідно до якого цей договір забезпечує вимоги які витікають з кредитних договорів укладених між позивачем та третьою особою, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення загальною площею104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності; приміщення на 3-му поверсі в будівлі торгівельного комплексу літ. А-3: торгівельний зал №4 площею 34,3 кв.м., торгівельний зал №5-34,3 кв.м., торгівельний зал №6-34,3 кв.м., торгівельний зал №7-27,2кв.м., загальна площа яких становить 130,2кв.м., які належать іпотокодавцю на праві приватної власності.

13.07.2009р. постановою господарського суду Донецької області по справі №42/70Б третю особу визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, ліквідатором по справі призначений арбітражний керуючий Перцов Е.Ю. Ухвалою суду від 21.01.2010р., текст якої міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, призначений новий ліквідатор боржника арбітражний керуючий ОСОБА_7 та встановлений строк ліквідаційної процедури до 21.05.2010 року.

16.08.2010 року відповідачем 1 проведено аукціон з продажу нерухомого майна, належного третій особі, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення загальною площею104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, що зафіксовано наявним в матеріалах справи протоколом №2 від 16.08.2010р.

За наслідками проведеного аукціону арбітражним керуючим третьої особи та відповідачем 2 26.08.2010р. був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: приміщення загальною площею104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 10.02.2011р. був затверджений звіт ліквідатора третьої особи, припинено підприємницьку діяльність третьої особи та припинено провадження по справі про банкрутство.

28.03.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Донецької області від 10.02.2011р.

26.06.2011р. Вищим господарським судом України було прийнято постанову про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. та ухвали господарського суду Донецької області від 10.02.2011р., та припинення провадження по справі про банкрутство третьої особи, встановивши відсутність правових підстав для порушення провадження у справі.

Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом вважаючи, що оскільки Вищим господарським судом України у постанові від 26.06.2011 року встановлено відсутність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство щодо третьої особи у відповідача 2, діючого в інтересах третьої особи були відсутні повноваження для здійснення дій, щодо відчуження нерухомого майна у межах процедур передбачених положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним, що узгоджується також з приписами статті 20 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року № 11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно п. 2, 3 ст. 6 Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником у письмовій формі і повинна містити зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Окрім того, пунктом 2 статті 7 Закону встановлено, що заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Відповідно до вимог закону, а саме п. 3 ст. 7 Закону до заяви боржника додаються певний чітко встановлений законом перелік документів.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон) боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;в інших випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Застосовуючи зазначені положення Закону про банкрутство, слід керуватися системним аналізом норм цього закону зокрема положень, ч. 3 ст. 6 Закону, якими дано визначення грошовим вимогам кредитора.

Як було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011р. боржником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 не подано доказів безспірності вимог заявлених кредиторів, матеріалами справи не підтверджено наявність у боржника - підприємця безспірних зобов'язань перед кредиторами та неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.

Таким чином, припиняючи провадження у справі про банкрутство Вищий господарський суд України встановив факт відсутності правових підстав для застосування до третьої особи процедури банкрутства, зокрема процедури, складовою частиною, якої є реалізації майна, належного боржникові з метою задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Згідно ст. 4 цього Закону до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно ч. 7 ст. 48 цього Закону постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Встановлення Вищим господарським судом України відсутності правових підстав для порушення щодо третьої особи процедури банкрутства має своїми наслідками і висновки про неправомірність інших механізмів, що застосовувалися по відношенню до третьої особи в перебігу процедури банкрутства, зокрема щодо реалізації майна та повноважень ліквідатора на вчинення такої реалізації.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачі по справі, не дивлячись на неодноразову вимогу суду, що було сформульовано в ухвалах, обов'язкових до виконання, жодних заперечень з приводу заявленого позову із належними та допустимими доказами, на підтвердження своїх заперечень, до суду не направляли.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про правомірне звернення позивача із розглядуваним позовом, на захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, як іпотекодержателя, що, з огляду на неправомірне виникнення процедури банкрутства щодо третьої особи, станом на час вчинення спірного аукціону існували в повному обсязі, що зумовлює висновки суду про задоволення позову та визнання недійсним аукціон від 16.08.2010р., проведеного товарною біржею «Міжрегіональна Українська біржа» з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а саме: приміщення загальною площею 104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого, 16.08.2010р. було складено протокол №2 та визнано переможцем ОСОБА_3

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів - товарну біржу «Міжрегіональна Українська біржа» та ОСОБА_3, відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки інші відповідачі було залучено з ініціативи позивача помилково.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 49, 69, 75, 77, п.4. ст.80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог та припинити провадження по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі донецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль», до товарної біржі «Межрегіональна Українська біржа», до фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_7, до ОСОБА_3, до Ворошиловського районного управління юстиції в м.Донецьку в частині визнання недійсними протоколу аукціону №2 від 16.08.2010р., договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2010р. з моменту його укладання та зобов'язання Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №2257 в книзі 5чндк-109 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі донецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» задовольнити.

Визнати недійсним аукціон від 16.08.2010р., проведений товарною біржею «Міжрегіональна Українська біржа» з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а саме: приміщення загальною площею 104,6кв.м. на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого, 16.08.2010р. було складено протокол №2 та визнано переможцем ОСОБА_3.

Стягнути з товарної біржі «Межрегіональна Українська біржа» (86001, Донецька область, м. Яснувата, вул. Герцена, 19, код 31402754) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) в особі донецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46в, код 23346741) судовий збір у розмірі 573,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) в особі донецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46в, код 23346741) судовий збір у розмірі 573,50 гривень.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.08.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник