Постанова № 32806000, 29.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2013 року № 826/9097/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю. при секретарі судового засідання Непомнящій А.О.,розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання звільнити нерухоме майно з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: зобов'язати Державну виконавчу службу Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з квартири позивача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на договір купівлі продажу квартири від 06 листопада 2001 року, який підтверджує право власності позивача на арештоване майно, та на постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 26 травня 2008 року про закінчення виконавчого провадження, яка свідчить про виконання рішення суду позивачем та відсутність боргу.

Представник відповідача у судове засідання 20 червня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як зазначила представник позивача у судовому засіданні, 24 травня 2013 року ОСОБА_1 вирішила продати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить останній на праві власності та відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2001 року.

Дізнавшись про наявність накладеного арешту на вищезазначену квартиру, звернулась із листом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про скасування арешту.

Листом Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 29 травня 2013 року № 8319 позивача повідомлено, що надати інформацію відносно виконавчого листа № 2-2095 не вбачається можливим, оскільки виконавчі провадження за період з 2002 року по 2009 рік знищено. Тому, з питань зняття арешту позивачу запропоновано звернутись до суду, оскільки державний виконавець проводить виконавчі дії лише при наявності виконавчого документа (винесення постанови про зняття арешту є виконавчої дією).

Враховуючи зазначене, позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт з вищезазначеного майна.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-IV «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 606-IV) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом відповідного рішення з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.

Розглядаючи такий позов, суд повинен повно та всебічно встановити обставини, на які посилається позивач, щодо виникнення права власності на спірне майно, і ці обставини позивач повинен довести належними та допустимими доказами відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації особами.

На підтвердження права власності позивачем надано копію Договору купівлі - продажу квартири від 06 листопада 2001 року, згідно якого ОСОБА_1 купила квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Вищезазначений Договір купівлі - продажу від 06 листопада 2001 року завірений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 4343.

Крім цього, вирішуючи адміністративну справу по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва враховує наступне.

У відповідності до статті 18 Закону № 606-IV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Статтею 55 Закону № 606-IV встановлено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника.

Так, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Отже, як встановлено під час розгляду справи державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві з метою виконання виконавчого листа № 2-2095, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 27 вересня 2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2894,00 грн. накладено арешт майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Статтею 37 Закону № 606-IV встановлені підстави для закінчення виконавчого провадження.

Статтею 38 Закону № 606-IV встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Разом з тим, під час розгляду даної адміністративної справи встановити обставини щодо проведення державним виконавцем дій по примусовому виконанню рішення Голосіївського районного суду м. Києва є неможливим, оскільки матеріали виконавчого провадження за 2008 рік знищені відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5.

Як вбачається зі змісту постанови Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 26 травня 2008 року виконавче провадження № 4963981 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2095, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 27 вересня 2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2894,00 грн., закінчено на підставі пункту 10 статті 37 № 606-IV.

Відповідно до пункту 10 статті 37 № 606-IV (а редакції чинній на момент винесення постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи, що позивачем надано докази права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на яку накладено арешт, а у постанові від 26 травня 2008 року ВП № 4963981 зазначено, що виконавче провадження закінчено, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, направлялись судові запити на адресу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у місті Києві щодо надання витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з приводу обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, проте відповіді на запит не надано, у зв'язку з чим та стислими строками розгляду справи, суд розглянув адміністративну справу за наявними матеріалах справи доказами.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Зобов'язати Державну виконавчу службу Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з квартири позивача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник