Постанова № 32805961, 29.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 803/1534/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20 травня 2013 року №0003561702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 19407 грн. (в тому числі: за основним платежем - 12938 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6469 грн.), №0003601702, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 3863 грн., та податкову вимогу Луцької ОДПІ від 14 червня 2013 року №279-19.

В обґрунтування позовних вимог підприємець посилається на хибність висновків, викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПП «Стітекс» за липень 2011 року, ТзОВ «Фенсі тойз» за квітень 2011 року, вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів у ПП «Стітекс», ТзОВ «Фенсі тойз», оскільки факт придбання підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Крім того, вказує на протиправність оскаржуваної податкової вимоги з тих підстав, що остання винесена відповідачем всупереч вимог п.15.56 ст.56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. В поданих до суду письмових запереченнях Луцька ОДПІ зазначає про правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПП «Стітекс» за липень 2011 року, ТзОВ «Фенсі тойз» за квітень 2011 року, Луцькою ОДПІ складено акт №2595/17.2/НОМЕР_1 від 26.04.2013 року.

У вищевказаному акті зафіксовані встановлені перевіркою порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів, відповідно до частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки безтоварності в силу Закону; абз.«а», «б» п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та внаслідок декларування підприємцем ОСОБА_3 податкового кредиту з податку на додану вартість за безтоварними операціями та при відсутності документального підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами підлягає донарахуванню податок на додану вартість у липні 2011 року в розмірі 12938 грн., та зменшення від'ємного значення по декларації за квітень 2011 року на суму 3863 грн.

На підставі акту перевірки №2595/17.2/НОМЕР_1 від 26.04.2013 року Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20 травня 2013 року №0003561702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 19407 грн. (в тому числі: за основним платежем - 12938 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6469 грн.), та №0003601702, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 3863 грн., та податкову вимогу Луцької ОДПІ від 14 червня 2013 року №279-19.

За наслідками розгляду первинної та повторної скарг підприємця ОСОБА_3 ГУ Міндоходів у Волинській області та Міністерством доходів і зборів України оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.27-31, 32-35).

Перевіркою встановлено, що підприємцем ОСОБА_3 в результаті допущених порушень при формуванні податкового кредиту, завищено від'ємне значення податку на додану вартість у декларації за квітень 2011 року на 3863 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Фенсі тойз» та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у декларації за липень 2011 року на 12938 грн. по взаємовідносинах з ПП «Стітекс». Такі висновки податкового органу базуються на матеріалах перевірок зазначених контрагентів позивача, в ході яких встановлено нереальність здійснення ними господарських операцій з придбання та реалізації товарів. З врахуванням відсутності у підприємця ОСОБА_3 первинних документів на підтвердження транспортування та передачі товару (шляхових листів, товарно-транспортних накладних на перевезення товару) Луцька ОДПІ зазначає про безтоварність операцій позивача із вищевказаними постачальниками.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про безтоварний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій із ТзОВ «Фенсі Тойз» та ПП «Стітекс», за якими позивачем сформовано податковий кредит у квітні 2011 року та липні 2011 року відповідно.

Судом встановлено, що 19.04.2010 року між ТзОВ «Фенсі Тойз» (постачальник) та підприємцем ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір поставки (а.с.41-44), предметом якого є поставка товару відповідно до поданих покупцем замовлень, асортимент та ціна на товари зазначені у Прайс-листах, які діють на дату поставки. Відповідно до п.2.4 розділу 2 договору передача товару здійснюється на складі покупця або на складі постачальника за взаємною домовленістю сторін.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором позивачем надано суду виписані ТзОВ «Фенсі Тойз» у квітні 2011 року податкові, видаткові накладні на поставку товарів (а.с.61-64, 66-73, 126-138). Оплата за придбані товари проведена підприємцем ОСОБА_3 у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.46-47, 52-54).

Крім того, судом встановлено, що 01.04.2010 року між ПП «Стітекс» (постачальник) та підприємцем ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір поставки (а.с.36-39), предметом якого є поставка канцелярських товарів у кількості, асортименті і по цінах згідно накладними, що є невід'ємними частинами цього договору. За умовами п.3.1 розділу ІІІ договору товар постачається на умовах DDP місце, вказане покупцем згідно з Інкотермс-2000. Місце поставки визначається у заявці.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором позивачем надано суду виписані ПП «Стітекс» у липні 2011 року податкові та видаткові накладні на поставку канцтоварів (а.с.65-66, 74-91, 108-124). Оплата за придбані канцтовари проведена підприємцем ОСОБА_3 у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (а.с.48-51).

Водночас з матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем у вказаних контрагентів товари проходили внутрішнє переміщення зі складу за місцем реєстрації підприємця ОСОБА_3 до місця подальшої їх роздрібної реалізації - магазинів у м.Києві, м.Житомирі та м.Луцьку, що підтверджується актами прийомки до прибуткової накладної реалізатора та фіскальними чеками (а.с.55-60, 92-102).

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару (канцелярських виробів) від ТзОВ «Фенсі Тойз» та ПП «Стітекс» відбулася і товар використано в господарській діяльності позивача. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки підприємця ОСОБА_3 висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених із ТзОВ «Фенсі Тойз» та ПП «Стітекс», не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення податкового кредиту по господарських операціях із вказаними контрагентами-постачальниками є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому суд враховує і ту обставину, що в ході перевірки ТзОВ «Фенсі Тойз» податковий орган досліджував взаємовідносини даного підприємства із ТОВ «Монтарія» та ТОВ «КПТ Міг», що мали місце протягом квітня 2011 року (акт перевірки №339/22-3/30184935 від 30.08.2012 року, складений ДПІ у Печерському районі м.Києва) (а.с.187-193). Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ТзОВ «Фенсі Тойз» здійснювало поставки канцтоварів позивачу протягом січня-вересня 2011 року, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30 вересня 2011 року (а.с.104-107). Таким чином, висновок Луцької ОДПІ про нікчемність правочину, укладеного позивачем із ТзОВ «Фенсі Тойз», який базується лише на висновках, викладених в акті перевірки останнього, є необгрунтованим, оскільки відповідач неповно та невсебічно дослідив факти здійснення господарської операції між її безпосередніми учасниками, а взяв до уваги лише факти визнання нікчемними правочинів, укладених між ТзОВ «Фенсі Тойз» та ТОВ «Монтарія», ТОВ «КПТ Міг». При цьому суд враховує також те, що податковий орган не з'ясовував в ході перевірки, чи дійсно придбаний у вказаних контрагентів ТзОВ «Фенсі Тойз» товар був в подальшому реалізований підприємцю ОСОБА_3 З акту перевірки ТзОВ «Фенсі Тойз» вбачається, що дане підприємство мало взаємовідносини також із іншими контрагентами-постачальниками, що в свою чергу не виключає можливість придбання позивачем канцтоварів у ТзОВ «Фенсі Тойз» з походженням від інших постачальників, а не виключно від вищезгаданих суб'єктів господарювання.

Аналогічно в ході перевірки ПП «Стітекс» податковим органом досліджувались господарські відносини із ТОВ «Віп Трейд» і ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за липень-серпень 2011 року та ТОВ «Віннерком» за серпень-вересень 2011 року (акт перевірки №168/3-22-30-36135129 від 13.04.2012 року, складений ДПІ у Голосіївському районі м.Києва) (а.с.194-199), однак будь-яких доказів безтоварності господарської операції ПП «Стітекс» із підприємцем ОСОБА_3 акт перевірки даного контрагента позивача не містить.

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також враховує і те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання канцтоварів і господарською діяльністю підприємця, яка саме і заключається у здійсненні роздрібної торгівлі іграми та іграшками у спеціалізованих магазинах, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій, не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання товарів для дітей та подальшої їх реалізації, яка виражається в отриманому прибутку.

Водночас суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та відповідності на придбаний товар, оскільки їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарські операції не відбулися. Водночас договорами на поставку передбачалось постачання товару власними силами продавця до складу покупця.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2013 року №0003561702 та №0003601702, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Згідно пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2013 року №0003561702 та №0003601702 позивачем були оскаржені шляхом подачі 29.05.2013 року первинної скарги до Головного управління Міндоходів у Волинській області (а.с.27-31), рішенням якого від 07.06.2013 року №П/20/10.2-06 скаргу залишено без задоволення. 14.06.2013 року позивачем подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, рішенням якого від 04.07.2013 року №2633/11/99-99-10-01-03-14 дана скарга залишена без змін (а.с.32-35).

Беручи до уваги факт оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень до Міністерства доходів і зборів України, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для винесення податкової вимоги від 14 червня 2013 року №279-19 під час процедури адміністративного оскарження, а тому її слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 267,11 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №868 від 09.07.2013 року (а.с.2).

Керуючись ст. ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20 травня 2013 року №0003561702 та №0003601702.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 14 червня 2013 року №279-19.

Присудити з Державного бюджету України на користь підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 267,11 грн. (двісті шістдесят сім грн. 11 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 03 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій