Ухвала суду № 32805031, 31.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/912/13Головуючий суду першої інстанції:Трубніков Ю.Л. Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"31" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В., СуддівПритуленко О.В., Ломанової О.В., При секретаріМартиненко М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Щолкіно-Азов» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 28 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Комунальне підприємство «Щолкіно - Азов» (далі - КП «Щолкіно - Азов») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, в якому просило стягнути заборгованість за послуги з теплопостачання та штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання.

Позов мотивований тим, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, які надає позивач, але зобов'язання по оплаті послуг не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 31 травня 2011 року в розмірі 2818, 93 грн., яка остаточно з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 3547,90 грн.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 28 травня 2013 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «Щолкіно - Азов» заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 2183,76 грн., інфляційні втрати -433,64 грн., 3% річних - 122,03 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Апелянт наполягає на неврахуванні судом відсутності між сторонами договірних відносин з приводу надання послуг з теплопостачання та відсутності доказів надання таких послуг, їх кількості і якості; вказує на порушення порядку затвердження тарифів на теплову енергію та послуг з теплопостачання, а також на неправильне застосування цих тарифів позивачем; не згоден з розрахунком стягнутої судом суми, оскільки вважає, що суд врахував суму заборгованості, яка виникла за межами строку давності та не звернув увагу на наявність скасованого судового наказу від 16 вересня 2011 року; вказує на незаконність нарахування оплати за теплопостачання у літній період.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності ухваленого судового рішення та необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Щолкіно-Азов» визначено виконавцем послуг з теплопостачання споживачів 1 групи (населення) відповідно до рішення виконкому Щолкінської міської ради Ленінського району АР Крим № 2 від 06 грудня 2012 року (а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_6 є споживачем послуг з теплопостачання, які надає КП «Щолкіно-Азов» у будинок АДРЕСА_1, на яку відкрито особовий рахунок № 36016 (а.с. 6).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушила зобов'язання з оплати отриманих послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим з неї підлягає стягненню заборгованість, з урахуванням відповідальності за порушення зобов'язання в межах позовної давності.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року та цих Правил в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14 січня 2009 року встановлено обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати отримані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з теплопостачання надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), відповідно до пункту 2 яких централізованим опаленням визначена послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 30 цих Правил встановлено обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Фактично між сторонами існували і існують правовідносини з надання житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із нормативно-правових актів, зокрема, статей 67, 68 ЖК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 510 ЦК України визначено, що кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку порушені права позивача, який виконав свої зобов'язання по наданню послуг, а тому він має право на судовий захист шляхом стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України).

З розрахунку позивача вбачається, що сума заборгованості за період з 01 грудня 2007 року по 01 червня 2011 року складає 2818,93 грн.

Суд першої інстанції не погодився з розрахунком позивача та стягнув з відповідача на користь КП «Щолкіно-Азов» заборгованість з оплати послуг з теплопостачання за період з 01 вересня 2008 року по 01 червня 2011 року у сумі 2183,76 грн., суму інфляції у розмірі 433,64 грн., та 3% річних у розмірі 122,03 грн. Період заборгованості розраховано у межах трирічного строку від звернення КП «Щолкіно-Азов» з заявою про видачу судового наказу (16 вересня 2011 року).

Колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого суду.

На думку колегії суддів, розрахунок суми заборгованості, який надала відповідач під час розгляду її апеляційної скарги, не може бути взятий за увагу, оскільки його зроблено за період з 26 березня 2010 року по 26 березня 2013 року, тобто без урахування судового наказу від 16 вересня 2011 року та по тарифу, який не відповідає розміру, встановленому відповідними рішеннями Щолкінської міської ради, з урахуванням непідтвердженої суми корегування нарахувань під час відсутності опалення.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на відсутність між сторонами договірних відносин внаслідок відсутності письмового договору про надання відповідних послуг на увагу не заслуговує, оскільки відповідно до частини 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, як договори та інші правочини, так і інші юридичні факти.

Дії сторін (відкриття особового рахунку, надання послуг з централізованого опалення позивачем, прийняття вказаної послуги відповідачем) засвідчують, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення. Відомості про те, що споживач в установленому порядку відмовилася від вказаних послуг матеріали справи не містять.

Довід апелянта про недоведеність факту надання послуг є необґрунтованим з огляду на таке.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено частиною 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 29 вищеназваних Правил. При цьому, передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або їх неякісності.

Зокрема, статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що факт ненадання послуги з централізованого опалення має доводитись споживачем і підтверджуватися певними документами, зокрема актом-претензією.

Проте, матеріали справи не містять оформлених в установленому порядку доказів щодо наявності підстав для зменшення розміру оплати вказаних послуг у зв'язку з їх ненаданням, або наданням, але неналежної кількості і якості.

Посилання апелянта на порушення порядку затвердження тарифів, які не затверджені Щолкінською міською радою АР Крим, не заслуговує на увагу з огляду на те, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»); до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на комунальні послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади ( підпункт 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Щодо доводу апелянта про те, що позивачем неправильно застосовані тарифи на теплову енергію та послуги теплопостачання колегія суддів звертає увагу на таке.

Тарифи для споживачів першої групи (населення), які не мають встановлених приладів обліку, узгоджені рішеннями Щолкінської міської ради № 2 від 23 жовтня 2007 року, № 1033 від 11 вересня 2008 року, № 14 від 19 листопада 2009 року та № 13 від 06 жовтня 2011 року та складаються з витрат на вироблення теплової енергії та її транспортування. Оскільки вироблення і транспортування теплової енергії є окремими циклами єдиного процесу надання споживачу послуг з теплопостачання, рішеннями Щолкінської міської ради встановлено єдиний тариф для оплати цих послуг населенням твердження відповідача про наявність у неї обов'язку оплачувати тільки витрати виконавця на транспортування теплової енергії є необґрунтованим.

Посилання апелянта на помилковість розрахунку стягнутої судом суми заборгованості суперечить матеріалам справи, оскільки розрахунок цієї суми зроблено, з урахуванням дати видачі судового наказу, внаслідок чого перебіг позовної давності було перервано.

Довід апелянта про незаконність нарахування оплати за теплопостачання у літній період спростовується вище вказаними рішеннями Щолкінської міської ради АР Крим, якими узгоджувалися загальні Тарифи для споживачів першої групи (населення), які не мають встановлених приладів обліку з розрахунку за 1 кв.м. опалюваної площі, щомісячно протягом року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення Ленінського районного суду АР Крим від 28 травня 2013 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В.Кустова Л.О.Ломанова О.В.Притуленко