Ухвала суду № 32804322, 31.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2013 р. м. Київ К/800/18973/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Сєтова М.О.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Товариство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013

у справі № 2а-0870/9332/11

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ)

про визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії СДПІ щодо розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях: від 25.05.2011 № 8416 на суму 2 200 000 грн., від 26.05.2011 № 8471 на суму 800 000 грн., від 27.05.2011 № 8562 на суму 1 800 000 грн., від 17.06.2011 № 10066 на суму 2 000 000 грн., від 20.06.2011 № 10246 на суму 800 000 грн. та від 21.06.2011 № 10248 на суму 1 338 547 грн.

Постановою названого суду від 10.09.2012 позовні вимоги задоволено з мотивів відсутності у податкового органу права змінювати призначення платежу, визначеного платником під час самостійної сплати податкових зобов'язань, та самовільно спрямувати перераховані платником кошти на оплату його податкового боргу з урахуванням хронології його виникнення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції послався на положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, що надають податковій інспекції право спрямовувати сплачені платником кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції вимогам чинного податкового законодавства, що регулював спірні правовідносини, та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому скаржник уточнив касаційні вимоги та просив Вищий адміністративний суд України скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивачем було визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 7 764 514 грн. У межах граничного строку сплати цього податкового зобов'язання (визначеного за підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») Товариством було у повному обсязі сплачено задекларовану ним суму податкового зобов'язання з ПДВ за платіжними дорученнями: від 23.12.2010 № 18172 на суму 100 000 грн., від 24.12.2010 № 18240 на суму 1 150 000 грн., від 27.12.2010 № 18280 на суму 750 000 грн., від 28.12.2010 № 18291 на суму 4 300 000 грн. та від 29.12.2010 № 18322 на суму 1 464 514 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сплачені за цими платіжними документами кошти були самовільно спрямовані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу Товариства за минулі періоди, що призвело до виникнення у позивача заборгованості з ПДВ за декларацією за листопад 2010 року.

У зв'язку з цим СДПІ було спрямовано кошти, сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 25.05.2011 № 8416 на суму 2 200 000 грн., від 26.05.2011 № 8471 на суму 800 000 грн., від 27.05.2011 № 8562 на суму 1 800 000 грн., від 17.06.2011 № 10066 на суму 2 000 000 грн., від 20.06.2011 № 10246 на суму 800 000 грн. та від 21.06.2011 № 10248 на суму 1 338 547 грн., на погашення податкового боргу Товариства за декларацією за листопад 2010 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову Товариства, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 01.01.2011 змінилося правове регулювання порядку погашення податкових зобов'язань платником податків.

Так, пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Дійсно, зазначеним приписом Закону заборонено зараховувати сплачені платником грошові кошти на оплату його поточних податкових зобов'язань у разі наявності у цього платника податкового боргу.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що на час перерахування Товариством коштів за платіжними дорученнями від 25.05.2011 № 8416, від 26.05.2011 № 8471, від 27.05.2011 № 8562, від 17.06.2011 № 10066, від 20.06.2011 № 10246 та від 21.06.2011 № 10248 у позивача не існувало податкового боргу за декларацією за листопад 2010 року, на погашення якого було спрямовано податковою інспекцією кошти за цим платіжними документами.

Адже конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з того часу, коли вилучення частини його майна, призначеної для сплати до бюджету в якості податку, фактично відбулося. Таке вилучення здійснюється у момент списання банком з рахунку платника відповідних коштів на оплату податкового зобов'язання, що, в свою чергу, свідчить і про сплату податку.

А відтак з огляду на факт сплати позивачем грошових коштів за платіжними дорученнями від 23.12.2010 № 18172 на суму 100 000 грн., від 24.12.2010 № 18240 на суму 1 150 000 грн., від 27.12.2010 № 18280 на суму 750 000 грн., від 28.12.2010 № 18291 на суму 4 300 000 грн. та від 29.12.2010 № 18322 на суму 1 464 514 грн. обов'язок Товариства зі сплати податкового зобов'язання у сумі 7 764 514 грн. за листопад 2010 року припинився.

Дії податкового органу зі спрямування коштів за цими платіжними дорученнями на погашення податкового боргу позивача за попередні періоди не відповідали вимогам чинного на той час податкового законодавства; такі дії СДПІ були визнані протиправними за наслідками їх оскарження Товариством в судовому порядку (постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-0870/268/11, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011).

Таким чином, з огляду на відсутність у Товариства податкового боргу з ПДВ за листопад 2010 року у податкового органу були відсутні підстави для реалізації повноважень, передбачених пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, шляхом спрямування сплачених позивачем коштів на оплату заборгованості Товариства за листопад 2010 року.

Висновок Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про спрямування податковим органом коштів за спірними платіжними дорученням на погашення податкового боргу Товариства в сумі 37 809 687,50 грн. (що виник у вересні 2009 року) не знайшов свого документального підтвердження, позаяк зі змісту акта податкової перевірки від 27.07.2011 № 187/08-05/00130926 вбачається факт спрямування СДПІ спірних коштів саме в рахунок оплати податкового боргу за податковою декларацією за листопад 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про протиправність оспорюваних за даним позовом дій податкового органу щодо розподілу коштів та зміні призначення платежів за спірними платіжними дорученнями.

З огляду на безпідставне скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2а-0870/9332/11 скасувати.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду 10.09.2012 у справі № 2а-0870/9332/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько