Ухвала суду № 32804248, 24.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року м. Київ К/9991/18655/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства фірми "Кодак" (далі - Підприємство)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011

у справі № 2а-5917/10/2370

за позовом Підприємства

до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - Уманська ОДПІ)

про скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Підприємство звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2009 № 0000052200 та від 26.05.2009 № 0000062200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, у позові відмовлено з мотивів правомірного притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваних сум штрафних санкцій за порушення строків ввезення імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом та недотримання правил декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами території України.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на їх необґрунтованість.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Уманською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 31.01.2006 № 27012006-GRBT, укладеним з фірмою «LEGEARTIS GLASSHOUSE s.r.o» (Республіка Чехія). За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 12.05.2009 № 599/22/14182696 та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2009 № 0000052200, за яким позивачеві нараховано 1 018 861,60 грн. пені за порушення законодавства у сфері ЗЕД, а також рішення від 26.05.2009 № 0000062200, згідно з яким Підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1190 грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень слугував висновок податкового органу про порушення строків поставки товару позивачеві за вказаним контрактом.

Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на час укладення зазначеного контракту та перерахування Підприємством авансу на його виконання) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 4 названого Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів, на виконання своїх зобов'язань за цим контрактом позивач перерахував нерезидентові 01.02.2006 кошти в сумі 121 675,20 євро, а 10.05.2006 - в сумі 11956,80 євро.

Втім попередньо оплачений товар за розглядуваним контрактом на суму 33408 євро надійшов із затримкою на 229 днів, на суму 33408 євро - із затримкою на 564 дні, на суму 32851,20 євро - на 574 дні, на суму 23740,80 євро на час проведення перевірки не надійшов взагалі.

Зазначені обставини не було спростовано позивачем.

А відтак суди дійшли цілком об'єктивного висновку про правомірність нарахування Підприємству пені в порядку статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з частиною першою статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

За невиконання наведеного законодавчого припису до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міра відповідальності у вигляді штрафу в сумі, що встановлюється Національним банком України (стаття 16 Декрету).

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведене обумовлює правомірність застосування до Підприємства штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2009 № 0000062200.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення цього позову.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства фірми "Кодак" відхилити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а-5917/10/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська І.В. Приходько