Ухвала суду № 32804197, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К-33749/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-4148/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Центр-Н»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»

про визнання договору недійсним та стягнення коштів отриманих за договором у розмірі 90026379,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на обставини, з яких податковий орган виходив, подаючи позов до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2004 між ТОВ «Енерго-Центр-Н» (продавець) та ТОВ «Телесел» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 27/08/04, згідно із яким продавець зобов'язався продати товар (пристрій коригуючий «Форпост-1» ТУ У 32.1-20589555-001-2003 у кількості 142300 шт. за ціною без урахування ПДВ 527,21 грн.) покупцеві, а останній, своєю чергою, згідно із п. 6.1 договору - здійснити оплату протягом 90 днів з моменту постачання товару.

31.08.2004 між вказаними сторонами укладено додаткову угоду від 31.08.2004 № 1, якою доповнено договір умовою, згідно із якою в силу виробничої необхідності продавець додатково зобов'язався взяти товар на відповідальне зберігання без оплати на строк до 120 днів.

Товар відповідно до специфікацій № 1 від 27.08.2004 та № 2 від 27.08.2004 передано від продавця до покупця на складі продавця за адресою: Київська обл., м.Переяслав-Мельницький, вул. Шкільна, 45, що оформлено актами прийому передачі товару, та передано подавцеві не відповідальне зберігання.

На підставі акту від 25.01.2005 № 9/26-20/32104928 позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість з операції придбання та продажу вказаного товару ТОВ «Телесел» за період з 01.08.2004 по 01.12.2004, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2005 № 0000132626/0.

Податковий орган вважає, що сторони, укладаючи угоду, діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мали умисел на приховування від оподаткування прибутків та доходів. При цьому посилається на порушення покупцем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та заявленні від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови в задоволенні позову, оскільки вважає, що порушення платником податків певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, та донарахування платникові податків сум занижених податкових зобов'язань.

Крім того, запроваджені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські конфіскаційні санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, закінчення будь-якого із вказаних строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Виходячи із встановленої судами обставини щодо вчинення оспорюваних господарських зобов'язань у серпні 2004 року та звернення податкового органу з цим позовом до суду у квітні 2006 року, позов про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не міг бути задоволеним, оскільки річний строк для застосування таких санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом закінчився.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло