Постанова № 32802957, 25.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 липня 2013 р. № 820/5307/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представників позивача - Поліщука О.Л., Лаврінової В.П.,

представника відповідача - Лебединської Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 21.01.2013 року №0000072200 про донарахування податку на додану вартість на суму 69062,50 грн.;

- від 21.01.2013 року №0000062200 про збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 49117,50 грн.

Протокольною ухвалою суду від 25.07.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на належного - Куп'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області ДПС № 2/22-00383001 від 04.01.2013 року відповідачем прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення: №0000072200 та №0000062200 від 21.01.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ «Компанія «Бел-Гер», у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ «Компанія «Бел-Гер» податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Донстройтранс».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області ДПС № 2/22-00383001 від 04.01.2013 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивач, ТОВ «Компанія «Бел-Гер», занижено податок на додану вартість на загальну суму 55250,00 грн. та занизив податок на прибуток всього на суму - 39294,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Донстройтранс», оскільки встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період з вказаними контрагентами позивача, а отже, на думку відповідача, спірні правочини є нікчемними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бел-Гер», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 00383001, місцезнаходження: вул. Садова, буд. 50, м. Куп'янськ, Харківська обл., 63701, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с. 33, 34), перебуває на обліку як платник податків в Куп'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - т. 2 а.с. 219) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Бел-Гер» (код ЄДРПОУ 00383001) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2/22-00383001 від 04.01.2013 року (т. 2 а.с. 1-110).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «Компанія «Бел-Гер» встановлено наступні порушення:

1) пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями (чинного на момент порушень), п. 150.1 п.150 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 в сумі 39294 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року в сумі 38771 грн., за II квартал 2012 року 523 грн.

2) п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартал 2011 року в. сумі 9960 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року в сумі 9960 грн.

3) пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями (чинного на момент порушень), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 55250 грн., у т. ч. за липень 2010 року у сумі 31150 грн., за серпень 2010 у сумі 24100 грн.

4) ст.3 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 21.10.2004р. №2103-ІУ, а саме заробітна плата нараховувалась та сплачувалась у розмірах, який є нижчим за мінімальний, встановлений Законами України, що визначали мінімальний рівень заробітної плати в відповідних періодах з 01.07.2010р. по 30.09.2012р.

5) п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.2 п.164.1 ст.164, ті.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168. п.п. «а», «б» п.176.2 ст.176 податок на доходи фізичних осіб не утримувався та до бюджету не перераховувався в повному обсязі при сплаті фізичним особам доходів.

6) в порушення п. 2.8 п.3.5 п.7.24 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637 зі змінами та доповненнями, встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Компанія«Бел-Гер" за адресою Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Садова, 50.

7) в порушення вимог п.2.11 глави 25 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637 зі змінами та доповненнями, встановлена відсутність первинних документів, які б підтверджували б готівкові розрахунки підзвітних осіб.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова ТОВ «Електрощит-сервіс», акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС ТОВ «Донстройтранс», акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС ТОВ «Східтехсервіс», за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

Також, відповідач у акті перевірки № 2/22-00383001 від 04.01.2013 р. зазначив, що угоди, укладені та виконані протягом перевіряємого періоду з контрагентами: ТОВ „Східтехсервіс", ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Електрощит-сервіс», не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

На підставі акту перевірки ТОВ «Компанія «Бел-Гер» відповідачем прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

№ 0000072200 від 21.01.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69062,50 грн., з яких за основним платежем 55250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13812,50 грн. (т. 1 а.с. 9);

№ 0000062200 від 21.01.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49117,50 грн., з яких за основним платежем 39294,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9823,50 грн. (т. 1 а.с. 10).

Суд зазначає, що предметом позову у даній справи є скасування податкових повідомлень - рішень, винесених внаслідок встановлених актом перевірки 1 та 3 порушень, з огляду на вказане суд розглядає справу в межах вказаних порушень, не виходячи за межі позовних вимог.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі протоколу загальних зборів засновників № 1 від 11.10.2010 р. закрите акціонерне товариство компанія «Бел-Гер» реорганізовано шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бел-Гер». Вказана обставина представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалась.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Бел-Гер» досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ „Східтехсервіс", ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Електрощит-сервіс» за вказаний в акті перевірки період.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Східтехсервіс" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ „Східтехсервіс" (виконавець) та ЗАТ компанія «Бел-Гер» (замовник) був укладений договір № 58/1/1-06 від 01.06.2010 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати пусконалагоджувальні роботи з введення в експлуатацію сепаратора «САД-4» (далі - обладнання) до технологічної схеми з виробництва солоду на об'єкті, який розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Садова, 50 - завдання № 1 (Додаток № 1 від 01.06.2010 р.), а замовник зобов'язується надати виконавцю обладнання, а також всю необхідну документацію та інформацію щодо його встановлення, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 50). Відповідно до пункту 2.6 вказаного договору здача робіт здійснюється за актом здачі-прийняття виконаних робіт, який підписують сторони договору, в строк до 30.07.2010 року. Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця або шляхом видачі векселів, а також шляхом зустрічних однорідних грошових вимог на підставі Цивільного кодексу України у розмірі 52700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8783,33 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до зазначено договору сторони погодили перелік робіт, які ЗАТ компанія «Бел-Гер» доручає ТОВ „Східтехсервіс" для виконання (т. 1 а.с. 51).

Крім того, ТОВ „Східтехсервіс" затверджено та погоджено з замовником калькуляцію на виконання робіт до договору № 58/1/1-06 від 01.06.2010 року, відповідно до якої договірна вартість робіт складає 52700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8783,33 грн. (т. 1 а.с. 52) та додаток до вказаної калькуляції, відповідно до якого визначено перелік необхідних матеріалів та їх кількість (т. 2 а.с. 200).

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту дослідженого судом договору та пояснень представника позивача судом встановлено, що виконання робіт здійснювалось за рахунок та силами ТОВ „Східтехсервіс". Представником відповідача в судовому засіданні зворотнього не доведено.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Таким чином, законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

На виконання умов зазначеного договору 30.07.2010 року між ЗАТ компанія «Бел-Гер» та ТОВ „Східтехсервіс" був підписаний акт виконаних робіт (т. 1 а.с. 53) та ТОВ „Східтехсервіс" було виписано позивачу податкову накладну № 628 від 30.07.2010 року на суму 52700,00 грн., в т.ч. ПДВ 8783,33 грн. (т. 1 а.с. 55).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ „Східтехсервіс" (підрядник) та ЗАТ компанія «Бел-Гер» (замовник) був укладений договір підряду на ремонт обладнання № 54/12-04 від 12.04.2010 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту обжарювально-охолоджувальної установки № 4 (далі - обладнання) на об'єкті, який розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Садова, 50 - завдання № 1 та завдання 2 (Додатки № 1, № 2 від 12.04.2010 р.), а замовник зобов'язується надати виконавцю обладнання, а також всю необхідну документацію, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 182). Відповідно до пункту 2.6 вказаного договору здача робіт здійснюється за актом здачі-прийняття виконаних робіт, який підписують сторони договору, за завданням № 1 не пізніше 30.06.2010 року, за завданням № 2 не пізніше 06.09.2010 року. Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця або шляхом видачі векселів, а також шляхом зустрічних однорідних грошових вимог на підставі Цивільного кодексу України у розмірі 163000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27166,67 грн.

Відповідно до Додатків № 1, № 2 до зазначено договору сторони погодили перелік робіт, які ЗАТ компанія «Бел-Гер» доручає ТОВ „Східтехсервіс" для виконання та підписали протокол узгодження договірної ціни розмірі 163000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27166,67 грн. (т. 2 а.с. 183, 184, 185).

Крім того, ТОВ „Східтехсервіс" затверджено та погоджено з замовником калькуляцію на виконання робіт до договору № 54/12-04 від 12.04.2010 року, відповідно до якої договірна вартість робіт складає 92700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15450,00 грн. (т. 2 а.с. 201).

На виконання умов зазначеного договору 29.07.2010 року між ЗАТ компанія «Бел-Гер» та ТОВ „Східтехсервіс" був підписаний акт виконаних робіт (т. 1 а.с. 54) та ТОВ „Східтехсервіс" було виписано позивачу податкову накладну № 616 від 29.07.2010 року на суму 92700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15450,00 грн. (т. 1 а.с. 68). Крім того, на виконання умов зазначеного договору ТОВ „Східтехсервіс" було виписано позивачу податкову накладну № 404 від 30.06.2010 року на загальну суму 70300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11716,67 грн., однак вона була виписана поза межами періоду проведення спірної перевірки, яка проводилась саме за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

Судом встановлено, що вартість виконаних робіт була сплачена простими векселями, які були передані позивачем ТОВ „Східтехсервіс", про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів прийому-передачі простих векселів від 10.08.2010 року в забезпечення заборгованості за надані послуги за договором № 58/1/1-06 від 01.06.2010 року на суму 52700,00 грн. та за договором № 54/12-04 від 12.04.2010 року на суму 92700,00 грн.

Щодо проведення позивачем розрахунку за надані послуги у вексельній формі суд зазначає, що правовідносини з приводу обігу векселів унормовані Законом України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до ст.4 якого видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів) (ч. 1 ст.4); на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем (ч. 2 ст.4). Судом встановлено, що розмір оплати за отримані послуги саме векселями було передбачено умовами договору, а факт розрахунку векселями підтверджується актом актами прийому-передачі простих векселів.

Доказів ненадання ТОВ „Східтехсервіс" позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.08.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19773412 від 05.08.2008 р. (а.с. 103-104, 105) позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Садова, буд. 50. Крім того, представником позивача надано суду копію наказу № 9 від 20.09.2010 року за підписом директора ЗАТ компанія «Бел-Гер» про проведення повної інвентаризації матеріальних та нематеріальних активів та зобов'язань підприємства станом на 30.09.2010 року з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів (т. 1 а.с. 120). На виконання вказаного наказу було складено інвентаризаційний опис основних засобів № 3, відповідно до якого судом встановлено, що на балансі позивача станом на 30.09.2010 року знаходяться, зокрема: обжарювально-охолоджувальні установки № 1, № 2, № 3, №4, сепаратор (т. 2 а.с. 141-140). Відповідно до вказаного документу відповідальною за зберігання основних засобів була технолог ОСОБА_4, трудові відносини якої з позивачем підтверджені наданою суду копією трудової книжки (т. 1 а.с. 142). Також, представником позивача надано до суду копії: сертифікату відповідності сепараторів аеродинамічних, інструкції з експлуатації МС 1.00.00.00.000 РЭ сепаратора аеродинамічного САД (т. 2 а.с. 145-158), паспортів установок обжарювально-охолоджувальних - реєстраційні номери: 1320, 1317, 1318, 1319 (т. 2 а.с. 159-162, 163-170, 171-173, 174-176).

Отже, судом встановлено, що об'єкти, ремонт яких здійснювався контрагентом позивача ТОВ „Східтехсервіс" у перевіряємому періоді, є основними засобами позивача.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «Компанія «Бел-Гер» є, зокрема: 15.97.0 - виробництво солоду (т. 1 а.с. 34), а тому пусконалагоджувальні роботи з введення в експлуатацію сепаратора «САД-4» до технологічної схеми з виробництва солоду та ремонт обжарювально-охолоджувальної установки № 4 на об'єкті, який розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Садова, 50, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, представником позивача надано до суду копії доповідних механіка ЗАТ компанія «Бел-Гер» ОСОБА_5 від 02.04.2010 року, відповідно до яких визначено необхідність проведення ремонту обжарювально-охолоджувальної установки № 4 та введення в експлуатацію сепаратора «САД-4» (т. 1 а.с. 66, 67). Трудові відносини ОСОБА_5 з позивачем підтверджені наданою суду копією трудової книжки (т. 1 а.с. 143). Також, представником позивача долучено до матеріалів справи копію наказу позивача № 5/1 від 02.04.2010 року про модернізацію основних засобів та наказу № 6/1 від 30.07.2010 року про введення в експлуатацію основних засобів, а саме: обжарювально-охолоджувальної установки № 4 та сепаратора «САД-4» (т. 1 а.с. 64, 65).

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач використав отримані від ТОВ „Східтехсервіс" пусконалагоджувальні роботи з введення в експлуатацію сепаратора «САД-4» до технологічної схеми з виробництва солоду та ремонт обжарювально-охолоджувальної установки № 4 на об'єкті, який розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Садова, 50, у власній господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Донстройтранс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Донстройтранс» (підрядник) та ЗАТ компанія «Бел-Гер» (замовник) був укладений договір № 64/1 від 15.06.2010 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується у приміщенні замовника - у будівлі літера «Ж-3» (Лабораторії), яка розташована за адресою: м. Куп'янськ, вул. Садова, 50, власними силами, інструментами, механізмами, а також матеріалами замовника виконати облаштування нової конструкції даху лабораторії, а замовник зобов'язується надати підряднику необхідні умови виконання робіт, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 69-70). Відповідно до пункту 3.1 договору - строк виконання робіт з 15.06.2010 р. по 29.07.2013 р. Пунктом 4.1. договору визначено вартість виконаних робіт, яка в загальному розмірі складає - 41 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 6916,67 грн., що також було погоджено сторонами договору в додатку до договору «Договірна вартість будови нової конструкції даху лабораторії» (т. 1 а.с. 75).

Судом встановлено, що ТОВ «Донстройтранс» у перевіряємому періоді мав ліцензію серії АВ №488788 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України щодо господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком до ліцензії) - строк дії ліцензії з 06.11.2009 р. по 06.11.2012 р. (т. 1 а.с. 76, 77),

На виконання умов даного договору № 64/1 від 15.06.2010 року ЗАТ компанія «Бел-Гер» відповідно до акту прийому-передачі матеріалів від 30.06.2010 року були передані будівельні матеріали всього на суму 16 281,00 грн. (т. 1 а.с. 106). З пояснень представника позивача судом встановлено, що вказані будівельні матеріали були придбані позивачем у ФОП ОСОБА_6, на підтвердження чого представником позивача надано копії видаткових накладних № ФЛП-002770 від 08.06.2010 року, № ФЛП-003246 від 23.06.2010 року, № ФЛП-002834 від 10.06.2010 року, № ФЛП-002822 від 10.06.2010 року, № ФЛП-003076 від 19.06.2010 року, № ФЛП-003188 від 22.06.2010 року, № ФЛП-002962 від 15.06.2010 року, № ФЛП-003157 від 21.06.2010 року, № ФЛП-002647 від 04.06.2010 року, № ФЛП-002691 від 07.06.2010 року, № ФЛП-003455 від 15.06.2010 року, № ФЛП-002654 від 04.06.2010 року, № ФЛП-003289 від 24.06.2010 року, № ФЛП-003208 від 23.06.2010 року, № ФЛП-003168 від 22.06.2010 року, № ФЛП-003150 від 21.06.2010 року, № ФЛП-003471 від 30.06.2010 року, № ФЛП-003129 від 21.06.2010 року, № ФЛП-003217 від 23.06.2010 року, № ФЛП-003553 від 29.06.2010 року, № 18 від 10.06.2010 року та копію товарного чеку № 345 від 20.05.2010 року (т. 1 а.с. 107-115). Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6, про що свідчить долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 90-95).

ТОВ «Донстройтранс» в липні 2010 року були виконані роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 72) та актами здачі-прийняття виконаних підрядних робіт від 29.07.2010 року на суму 41500,00 грн. та актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 29.07.2013 року (т.1 а.с. 71, 73-74, 86).

ТОВ «Донстройтранс» була виписана податкова накладна №290759 від 29.07.2010 року на суму 41500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6916,67 грн. (т.1 а.с. 78).

Вартість виконаних робіт була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Донстройтранс», що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на загальну суму 41500,00 грн. (т. 1 а.с. 79-80).

Доказів ненадання ТОВ «Донстройтранс» позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.08.2008 року (а.с. 103-104) позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, зокрема, згідно опису об'єкта: Лабораторія Ж-3, 187,9 кв. м., який розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Садова, буд. 50.

Отже, судом встановлено, що об'єкт, ремонт якого здійснювався контрагентом позивача ТОВ «Донстройтранс» у перевіряємому періоді, є основним засобом позивача.

Також, представником позивача долучено до матеріалів справи копію наказу позивача № 5/1 від 10.06.2010 року про плановий ремонт основних засобів, а саме: вирішено провести плановий ремонт даху лабораторії з 15.06.2010 року до 29.07.2010 року (т. 1 а.с. 87).

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач використав отримані від ТОВ «Донстройтранс» роботи з ремонт даху лабораторії на об'єкті, який розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Садова, 50, у власній господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Електрощит-сервіс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Електрощит-сервіс» (продавець) та ЗАТ компанія «Бел-Гер» (покупець) був укладений договір № 06/08 від 06.08.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару - ячмінь пивоварний урожаю 2010, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 116). Пунктом 2.1. визначено, що ціна за одну тону товару без ПДВ складає 1666,67 грн. та ПДВ 333,33 грн., загальна вартість товару складає 144600,00 грн., в тому числі ПДВ - 24100,00 грн. Відповідно до п. 1.3. поставка товару - кількістю 72 тони 300 кг. Термін поставки - з 06.08.2010 року до 31.12.2010 року. Поставка здійснюється на умовах: FCA. (пункти 4.1, 4.2 договору).

На виконання умов договору ТОВ «Електрощит-сервіс» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - ячмінь пивоварний на загальну суму 144600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: № 829 від 31.08.2010 року на загальну суму 144600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24100,00 грн. та податковою накладною: № 839 від 31.08.2010 року на загальну суму 144600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24100,00 грн. (т. 1 а.с. 117, 118).

Крім того, судом досліджено надане представником позивача якісне посвідчення - висновок зав. лабораторії позивача щодо поставленого ТОВ «Електрощит-сервіс» ячменю, відповідно до якого поставлений 31.08.2010 року товар - ячмінь відповідає ДСТУ -3769-98 (т. 1 а.с. 133).

Судом встановлено, що вартість придбаного товару була сплачена простими векселями, які були передані позивачем ТОВ «Електрощит-сервіс», про що свідчить долучена до матеріалів справи копія акту прийому-передачі простого векселю в забезпечення заборгованості за отримані товари (т. 1 а.с. 125).

Щодо проведення позивачем розрахунку за отриманий товар у вексельній формі суд зазначає, що правовідносини з приводу обігу векселів унормовані Законом України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до ст.4 якого видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів) (ч. 1 ст.4); на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем (ч. 2 ст.4). Судом встановлено, що факт розрахунку векселями підтверджується актом акту прийому-передачі векселів.

Відповідно до умов договору, навантаження, перевезення та розвантаження придбаного товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Електрощит-сервіс». Відповідно до товарно-транспортних накладних № 3108-1, 3108-2, 3108-3 від 31.08.2010 року - вантажовідправник: ТОВ «Електрощит-сервіс», вантажоодержувач: ТОВ «Компанія «Бел-Гер», пункт навантаження - м. Харків, пункт розвантаження - м. Куп'янськ, автопідприємство: ФОП ОСОБА_7, автомобілі - КАМАЗ НОМЕР_1, КАМАЗ НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 128-130). ОСОБА_7 відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та згідно копії свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_3 від 01.01.2010 року види його діяльності, зокрема: 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 63.40.0 - організація перевезень вантажів (т. 2 а.с. 177, 178).

Крім того, на підтвердження поставки товару представником позивача надано до суду копію витягу з журналу реєстрації обліку руху товару, сировини та відходів ЗАТ компанія «Бел-Гер» за 2009-2010 року (т. 1 а.с. 126-128). Товар отримував технолог ЗАТ компанія «Бел-Гер» ОСОБА_4 Відповідно до умов договору товар постачається насипом (п. 4.3. договору № 06/08 від 06.08.2010 року). З пояснень представника позивача судом встановлено, що перевірка кількості поставленого ТОВ «Електрощит-сервіс» товару здійснювалась ТОВ «Керамет-Харків» за допомогою автомобільних ваг на підставі договору № КМХ-01/04 від 01.04.2008 р., укладеного між ЗАТ компанія «Бел-Гер» (замовник) та ТОВ «Керамет-Харків» (виконавець). Згідно акту № ОУ-0000032 здачі-прийому робіт (надання послуг) ТОВ «Керамет-Харків» були виконані наступні роботи: зважування на автомобільних вагах, загальна вартість робіт (послуг) - 162,00 грн., в тому числі ПДВ - 27,00 грн. (т. 1 а.с. 131). Вартість зазначених послуг була сплачена шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Керамет-Харків», про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення (т 1 а.с. 131).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Як встановлено судом, відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «Компанія «Бел-Гер» є, зокрема: 15.97.0 - виробництво солоду (т. 1 а.с. 34).

Крім того, факт наявності ячменю на складі позивача підтверджується інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей ЗАТ компанія «Бел-Гер» № 20, відповідно до якого станом на 30.09.2010 року на складі позивача встановлено наявність ячменю у кількості 196395,00 кг (т. 1 а.с. 121), копією витягу з журналу обліку відпуску зерна із зерноскладу ЗАТ компанія «Бел-Гер» за 2010 рік, звіт по зерноскладу за вересень 2010 року (т. 1 а.с. 134-135).

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач використав отриманий від ТОВ «Електрощит-сервіс» товар у власній господарській діяльності.

Крім цього, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Компанія «Бел-Гер» та його контрагентами ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Донстройтранс» позивач надав картки рахунку 631 за перевіряємий період (т. 2 а.с. 180-181).

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вищевказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами: ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Донстройтранс» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості наданих йому послуг та придбаного товару були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31.03.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР (з урахуванням змін і доповнень, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 п. 5.3.9. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З огляду на те, що всі витрати були здійснені позивачем для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем витрати до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань. Отже, висновки акту перевірки № 2/22-00383001 від 04.01.2013 року щодо порушення ТОВ «Компанія «Бел-Гер» положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства суд вважає необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072200 від 21.01.2013 року, суд зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 168/97ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97ВР встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова ТОВ «Електрощит-сервіс», акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС ТОВ «Донстройтранс», акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС ТОВ «Східтехсервіс», за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та вищезазначеними контрагентами за укладеними між ними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «Компанія «Бел-Гер» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та отримання послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Куп'янською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0000072200 від 21.01.2013 року та №0000062200 від 21.01.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби:

- №0000072200 від 21.01.2013 року;

- №0000062200 від 21.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер" (юридична адреса: вул. Садова, буд. 50, м. Куп'янськ, Харківська обл., 63701, код: 00383001) витрати по сплаті судового збору в сумі 1335 грн. 34 коп. (одна тисяча триста тридцять п'ять грн. 34 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко