Ухвала суду № 32801774, 01.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 32718/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Костіва М.В., Савицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 року в справі за позовом Приватного підприємства «Світогор» до Луцької державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Світогор» (далі - Позивач, ПП «Світогор» відповідно) звернулося до суду з позовом до Луцької державної податкової інспекції (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.08.2010 року № 0000412200 за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

Позов обґрунтований тим, що згідно контракту Позивач придбав напівпричіп, за який були сплачені іноземному контрагенту кошти в іноземній валюті. Придбаний напівпричіп надійшов на митну територію України 26.12.2008 року. Підстави для висновку, що напівпричіп надійшов на митну територію України в більш пізній термін, відсутні. Відтак у Відповідача були відсутні підстави для накладення на Позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (далі - Закону № 185/94-ВР).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення ДПІ.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Відповідач невірно визначив дату імпорту придбаного Позивачем напівпричепу, а тому в податкового органу не було підстав для винесення рішення про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ, не погодившись з даним судовим рішенням, оскаржила його в апеляційному порядку, зазначивши в скарзі, що датою імпорту в даному випадку є дата закінчення митного контролю, тобто здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Позивач не надав доказів того, що товар пройшов повну процедуру оформлення та випущений на митну територію для вільного обігу. тому дату надходження товару на митний кордон не можна вважати датою його імпорту. Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 13.09.2010 року та винести нове рішення про відмову в позові.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 02.08.2010р. працівником Луцької ОДПІ відповідно до наказу № 919 від 02.08.2010 року було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Світогор» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно інформації ВГРУ «Приватбанк» від 06.07.2009 року за № 08.2.0.0/01-4717 по контракту № 03-12/08 від 03.12.2008 року за період з 03.12.2009 року по 02.08.2010 року, про що складено акт від 02.08.2010 року № 4386/2200/32764597.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Світогор» статті 2 Закону № 185/94-ВР України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту №03-12/08 від 03.12.2008 року по розрахунках з фірмою Kleyn Trucks B.V.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято рішення № 0000412200 від 09.08.2010 року про застосування до приватного підприємства «Світогор» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18511 грн. 40 коп.

03.12.2008 року між Позивачем та фірмою Kleyn Trucks B.V. (Нідерланди) укладено контракт № 03-12/08 на імпорт на територію України напівпричепу марки «BARTOLETTІ L221S1», 1987 року випуску, шасі ZCBL221S1C0041780, країна походження - Італія, вартістю 3800 Євро. За вказаним контрактом позивачем 05.12.2008 року здійснено авансовий платіж на суму 3800 євро.

За контрактом № 03-12/08 від 03.12.2008р. товар надійшов на митну територію України та знаходився під митним контролем України 24.12.2008 року відповідно до інвойсу № 8205139 від 22.12.2008 року та реєстраційного сертифіката № ВЕ 0908635.

Правильно та повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та вірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку.

Згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товар за контрактом № 03-12/08 від 03.12.2008 року надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону № 185/94-ВР.

Згідно зі ст. 1 Закону № 185/94-ВР імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України (2002 року, що діяв на момент спірних правовідносин, далі - МК України) встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 43 МК України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно зі ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Як вірно зазначив в оскаржуваній постанові суд першої інстанції, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару «Під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574 та чинного на час спірних правовідносин, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 року № 307 (чинної на час спірних правовідносин) моментом перетину митного кордону при перевезенні залізничним транспортом при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Таким чином, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Як вбачається із справи, на товаросупровідних документах стоїть відтиск печатки Волинської митниці «Під митним контролем» із зазначенням дати 24.12.2008 року.

Тим самим спростовуються доводи апелянта про те, що саме з оформлення вантажної митної декларації пов'язано здійснення імпортної операції.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на постанову Волинського окружного адміністративного суду по справі № 2а-14346/09/0370, якою задоволено позов ПП «Світогор» до Волинської митниці, зобов'язано Волинську митницю здійснити митне оформлення напівпричепа марки «BARTOLETTІ L221S1», 1987 року випуску, шасі ZCBL221S1C0041780 країна походження Італія за заявленою митною вартістю в розмірі 4236 (чотири тисячі двісті тридцять шість) євро по курсу Національного Банку України на день прийняття митної декларації для оформлення. Постановою також встановлено, що 26.12.2008 року Волинською митницею було прийнято рішення № 412-Л про визнання митної вартості (здійснення митної оцінки), тобто станом на вказану дату товар знаходився під митним контролем.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 року в справі № 2а-2293/10/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді : М.В. Костів

Н.В. Савицька