Ухвала суду № 32801736, 30.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р. № 9104/108245/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Мікули О.І., Качмара В.Я.

за участі секретаря судових засідань: Король Х.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІМ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТІМ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

07.02.2012 року позивач - ПП «ТІМ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року № 0002992320.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентом, на підставі яких виконувались ремонтно-будівельні роботи. Вказане підтверджується відповідними договорами підряду, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, об'єктним кошторисом, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також позивач вказував на те, що сама по собі несплата податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Ухвалою судового засідання від 20.03.2012 року судом першої інстанції в порядку статті 55 КАС України допущено заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що укладений між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко» договір підряду від 01.09.2009 року має реальний характер, що підтверджується усіма первинними документами, а тому безпідставними є висновки податкового органу про його нікчемність, з чим погодився і суд першої інстанції.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю його представника в цей час в іншому судовому засіданні. Проте, дане клопотання судом відхилено, оскільки відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень та має у своїй структурі юридичний відділ, у штаті якого працює декілька юристів, а тому він не був позбавлений можливості забезпечити участь свого представника у дане судове засідання.

Судом апеляційної інстанції явка представника відповідача обов'язковою не визнавалася, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України його неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова на виконання постанови СВ ПМ ДПА у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТІМ» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Будспецмонтаж», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Укрпрестижсервіс-М», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Віктор і Ко», а також з іншими підприємствами з ознаками фіктивності та реально діючими СПД за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Результати вказаної перевірки зафіксовані у акті від 14.09.2011 року № 1592/23-2/30275723 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 18967 грн, в тому числі за вересень 2010 року в сумі 18967 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що за період який перевіряється позивачем проводились взаєморозрахунки з ТзОВ «Віктор Ко» у вересні 2010 року, на підставі яких першим формувався податковий кредит з ПДВ. Однак, в процесі податкової перевірки відповідач прийшов до висновку, що господарські операції між позивачем та вказаним вище контрагентом мають нереальний характер та є нікчемними, а тому позивач не мав права на їх підставі формувати податковий кредит з ПДВ. З акта перевірки вказаного контрагента № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010 року встановлено, що директором підприємства ОСОБА_4 надано лист про те, що він не являється керівником, хоча податкові накладні які виписувались для позивача, підписані від його імені. Також встановлено, що вказане товариство фактично не здійснює господарської діяльності, оскільки не мало у власності та користуванні, земельних ділянок, офісних та складських приміщень (лист БТІ № 10754 від 08.12.2010 року), не володіло та не користувалось транспортними засобами, відсутні у достатній кількості працівники.

На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року № 0002992320, яким ТзОВ «ТІМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23708,75 грн, у тому числі: 18967 грн - за основним платежем та 4741,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішення позивач оскаржував його в адміністративному порядку, однак рішеннями ДПА у Львівській області та ДПА України вказані скарги залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що обставини реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про безпідставність відображення платником податку в податковому обліку господарських операцій, які фактично не відбувалися.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко» укладено договір два договори від 01.09.2010 б/н, а саме підряду та на проведення проектних робіт.

Відповідно до умов договору підряду контрагент позивача ТзОВ «Віктор і Ко» зобов'язаний виконати ремонтно-будівельні роботи щодо реконструкції та ремонту нежитлових приміщень по об'єкту нерухомості за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 45, а ПП «ТІМ» зобов'язувалось прийняти від ТзОВ «Віктор і Ко» закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно умов договору на проведення проектних робіт ТзОВ «Віктор і Ко» зобов'язується за плату розробити за завданням ПП «ТІМ» та передати останньому проектну документацію на проведення ремонтних робіт, щодо підсилення та укріплення фундаменту будівлі корпусу № 59 по вул. Сахарова, 45 у м. Львові, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити розроблену підрядником документацію.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав копії: акта виконаних робіт № 0191 від 30.09.2010 року, акта приймання виконаних робіт № 0785 за вересень 2010 року, платіжних доручень № 172 від 14.10.2010 року, № 171 від 14.10.2010 року, № 170 від 12.10.2010 року, № 169 від 12.10.2010 року, об'єктного кошторису № 2-1, локального кошторису № 2-1-1, довідки про вартість виконаних робіт.

Також до матеріалів справи позивачем долучено копії податкових накладних від 30.09.2010 року № 0785 всього на суму 91000 грн в тому числі ПДВ - 15166 грн та № 0786 всього на суму 22 800 грн в тому числі ПДВ - 3800 грн, суми ПДВ по яких позивачем віднесені до податкового кредиту за вересень 2010 року.

Суд апеляційної інстанції дослідивши в сукупності господарські операцій, які були предметом перевірки, а також наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів не підтверджують реальність вказаних вище господарських операцій, оскільки вони не свідчать про здійснення між позивачем та загаданими вище контрагентами господарських операцій, які були б спрямовані на досягнення господарської мети.

Як вбачається із матеріалів справи, усі первинні документи в тому числі і податкові накладні від імені ТзОВ «Віктор і Ко» підписувались його директором ОСОБА_4, який згідно долученої до матеріалів справи копії обвинувального висновку за його обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно вказаним обвинувальним висновком, в процесі досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 упродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТзОВ «Миколаїв Авто». Від імені цих підприємств вищезазначені особи документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 усіх вищевказаних осіб, крім ОСОБА_8, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України, а ОСОБА_8 - за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, в тому числі і ТзОВ «Віктор і Ко», тобто у фіктивному підприємництві.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко», а тому такі правочини в силу частини 1 статті 208 ГК України є недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Водночас зазначені правочини порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними згідно зі статтею 228 ЦК України.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін у зв'язку із відносинами із зазначеними товариствами, а отже, визначення відповідачем йому податкових зобов'язань податку на додану вартість є правильним.

Крім того, як встановлено податковим органом, ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено перевірку ТзОВ «Віктор і Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, на підставі якої складено акт перевірки № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010р.

У процесі вказаної перевірки встановлено, що вказане підприємство фактично не здійснювало господарську діяльність, не мало у власності та у користуванні офісних та складських приміщень, що підтверджується листом БТІ № 10754 від 08.12.2010 року, відсутні працівники, які б могли виконувати роботи, вказані в акті приймання виконаних робіт відповідно до договору підряду від 01.09.2010 року б/н, не володіло та не користувалось транспортними засобами, не проводило нарахування та виплату до Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що підтверджується листом Львівського міського центру зайнятості № 9175/10 від 07.12.2010 року.

Перевіркою також встановлено, що підприємство за юридичною адресою м. Львів, вул. Залізнична, 18 не знаходиться, відповідно до податкових накладних, які надані ПП «ТІМ» до перевірки, містяться недостовірні дані щодо зазначення в них юридичної адреси та прізвища керівника ТзОВ «Віктор і Ко».

Вищевикладене свідчить про штучне формування ТзОВ «Віктор і Ко» податкового кредиту за період, що перевірявся, за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно акту приймання виконаних робіт № 0785 від 30.09.2010 року виконання будівельних робіт здійснювалося у вересні 2010 року, однак відповідачем до матеріалів справи долучено копію Декларації на виконання будівельних робіт з реконструкції приміщень по вул. Сахарова, 45 в м. Львові, яка видана тільки 22.06.2011 року.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано ТзОВ «Віктор і Ко» ліцензію серії АВ № 479676 на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком). Однак, серед переліку будівельних робіт наведеного у додатку до вказаної ліцензії відсутні види робіт, які ним ніби то виконані згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 0785 від 30.09.2010 року.

Крім того, згідно умов договору підряду на проведення проектних робіт від 01.09.2010 року та акта виконаних робіт від 30.09.2010 року, ТзОВ «Віктор і Ко» повинен був виготовити для позивача проектну документацію на проведення ремонтних робіт, щодо підсилення та укріплення фундаменту будівлі корпусу № 59 по вул. Сахарова, 45 у м. Львові. Проте, позивачем копії вказаної документації до матеріалів справи не долучено, що в сукупності з іншими доказами, свідчить про відсутність реальності виконання умов вказаного договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем безпідставно у вересні 2010 року сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТзОВ «Віктор і Ко», оскільки реальність вказаних господарських операцій не підтверджується належним первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІМ» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі № 2а-1125/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.І. Мікула

В.Я. Качмар

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 31.07.2013 року.