Рішення № 32798877, 24.07.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа №2/489/1212/13

Ленінський районний суд м. Миколаєва

54018, м. Миколаїв , вул. вул. 28-ої Армії, 16

___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

"24" липня 2013 р. м. Миколаїв

Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Коновця М.С.

при секретарі - Михайловій А.О.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1;

позивач: ОСОБА_2;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу:

За позовом: ОСОБА_2;

До відповідача: ОСОБА_3;

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Розглянувши наявні матеріали справи в порядку ст. 224 ЦПК України, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне:

В березні 2013 р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_3. Відповідач з грудня 2011 р. не мешкає у квартирі, особистих речей в квартирі немає. Всі комунальні послуги та витрати пов'язані з використанням квартири несе позивач.

Оскільки реєстрація відповідача перешкоджає позивачу у здійсненні свої прав щодо розпорядження та користування своєю власністю, просить суд позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 права користування житловим приміщенням.

Позивач в судовому засіданні на позовних вимогах наполягала, просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Проти заочного розгляду справи не заперечувала. Ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до довідки форми №3 виданої Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Миколаївської міської ради "Зоря" № 649 від 21.02.2013 р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Актом від 05.03.2013 р., складеним гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 та завіреним печаткою КЖЕП "Зоря", було засвідчено те, що ОСОБА_3, в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з грудня 2011 р.

Відповідно до договору купівлі-продажу №3748 від 16.12.2002 р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, її право посвідчене відповідним реєстраційним написом.

Згідно ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане житлове приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною 1 пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою ст. 71 ЖК України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Частиною 2 ст. 163 ЖК України передбачено, що тимчасова відсутність наймача або членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.

Всі обов'язки по утриманню будинку, оплаті комунальних послуг та газопостачання, електроенергію, а також по ремонту та обслуговуванню квартири в даний час несе позивач. Наявність реєстрації відповідача у належному позивачу будинку позбавляє можливості останньої в повній мірі користуватися належними їй правами по утриманню житла та нею несуться додаткові обов'язки по його утриманню.

На підставі ч. 1 ст. 318 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і це право є моїм конституційним, яке закріплене у ст. 41 Конституції України, але факт реєстрації у належному позивачу будинку сторонньої особи, яка не проживає в ній, є перешкодою у реалізації її прав. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року визначає чіткий перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, але у зв'язку з тим, що відповідач не мешкає за вказаною адресою, єдиною підставою для зняття з реєстрації місця проживання може виступити остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Зокрема відповідно до ст. 7 вищевказаного закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 р. "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення цього закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, як випливає із указаних норм права, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

При таких обставинах, суд вважає доведеними доводи позивача про те, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 14, 60, 62, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі 114,70 грн.

Повний текст рішення складено 29.07.2013 р.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя