Постанова № 32797651, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2013 року 14:25 № 826/9906/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Бріг В.М.,

представника відповідача-Калашнікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С» є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В позовній заяві позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд Визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС з прийняття податкових повідомлень-рішень №0001612230 від 08.02.13 р. та №0007082230 від 21.05.13 р. з порушенням встановленого законодавством строку для їх прийняття; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0001612230 від 08.02.13 р., згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 17688256 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 8844128 грн. та №0007082230 від 21.05.13 р., згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 23238966 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 11619483 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 19.12.12 р. по 25.12.12 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за липень-жовтень 2012 року за результатами якої складено акт №2270/22-30/30127924 від 25.12.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення: п.138.2, п.138.4, п.138.6, ст.138,8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 17688255,6 грн.;

П.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 23538966 грн.

На підставі акту перевірки №2270/22-30/30127924 від 25.12.12 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення -рішення №0001612230 від 08.02.13 р., згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 17688256 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 8844128 грн.; № 0001622230 від 08.02.2013 року, згідно якого нарахований ПДВ в сумі 23538959 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 11769479 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Вторметекспорт" звернулось з первинною скаргою до ДПС у м. Києві. Рішенням ДПС у м. Києві від 12.04.2013 року № 3402/10/12-1-03 скарга підприємства задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0001622230 від 08.02.2013 р. скасовано в частині основного платежу в розмірі 299993 грн. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 149996 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено податкове повідомлення-рішення № 0007082230 від 21.05.2013 року податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 23 238 966,00 грн., за штрафними санкціями 11 619 483,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Вторметекспорт" мало господарські відносини із ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С».

На підтвердження виконання умов укладених між ними договорів, включення позивачем витрат на оплату послуг (робіт) до складу валових витрат підприємства, контрагентом виписані позивачу первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акти про надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 26.10.2012 №6526/22-5/34598778 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012року в якому зазначено наступне:

ТОВ «Негоциант-Агро» 16.10.2012 надано копію довідки від 19.07.2012 за №31/22 ЖРЗПЗ -6626, видану ГУМВС України в Одеській області Шевченківським ВМ Приморського РВ Одеського міського управління, про винесення постанови про відмову в порушенні карної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину по втраті документів за 2012 рік.

Згідно проведеного аналізу наданої до перевірки листа про відмову в порушенні карної справи встановлено, що заява ТОВ «Негоциант-Агро» про втрату документів, а саме: податкових накладних, прибуткових накладних, видаткових накладних, договорів, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, банківських виписок, журналів ордерів, прибутково - розрахункових ордерів та інших первинних документів бухгалтерського, податкового обліку за 2012 рік, надана та зареєстрована ЖРЗПЗ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ м. Одеси 19.07.2012, її розглянуто та винесено постанову без порушення карної справи в термін одного дня 19.07.2012р.

В порушення п. 44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України відповідальною особою підприємства у п'ятиденний строк з дня втрати документів не повідомлено письмово ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

16.10.2012р. розпочато позапланову виїзну документальну перевірку "ГОВ «Негоциант - Агро». На момент отримання наказу та пред'явлення направлень ніяких листів, заяв щодо втрати документів за липень 2012 на адресу ДПІ не надходило.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, податковим органом встановлено факт умисного наміру шляхом удаваної втрати документів ухилитися від надання документів та проведення документальної перевірки, про що складено акт ненадання документів до перевірки від 16.10.2012 за №56/22-5.

Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Негоциант Агро" у періоді липень 2012 року.

Також було встановлено, що ТОВ «Негоциант-Агро» під час ведення фінансово-господарської діяльності у липні 2012 придбало у підприємства ПП «Робота плюс» товар. У подальшому товар перепроданий на підприємства "ГОВ «Вторметекспорт» та ТОВ «Ферко».

При відпрацюванні ланцюга постачання встановлено підприємство ТОВ «Інфостіл 2008» від якого ПП «Робота плюс» формує податковий кредит, у подальшому ланцюгу ПП «Робота плюс» формує податковий кредит підприємству ТОВ «Негоциант-Агро». По підприємству ТОВ «Інфостіл 2008» було проведено ряд заходів згідно яких встановлено, що директор, головний бухгалтер Казаков Сергій Валерійович, який є громадянином Російської Федерації, з 01.01.2009 кордон на території України не перетинав, так ГВПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС направлено запит від 03.07.2012 №1542/8/07-10/3 до УПМ ДІЮ в м. Києві щодо надання інформації по перетену кордону Козаковим С.В., отримано відповідь від 16.07.2012 №3093/7/07-4115 згідно якої Козаков Сергій, 03.07.1975 р.н. не перетинав державний кордон України у період з 01.01.2009 по теперішній час. Відповідач наголошує, що єдиним постачальником за перевіряємий період ПП «Робота Плюс» був ТОВ «Інфостіл 2008». Також по контрагенту-постачальнику "ГОВ «Негоциант Агро» - ПП "Робота Плюс" складено ДПІ у Печерському районі м. Києва акт №3797/2209/24257092 від 20.09.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Робота. Плюс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2012 по 31.07.2012» яким встановлено:Стан ПП "Робота Плюс" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи вищезазначене, операції ПП «Робота Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу. основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ПП «Робота Плюс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, і оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ПП «Робота Плюс» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Вторметекепорт» неправомірно сформовано податковий кредит у сумі 3 314 641 грн. за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Негоциант Агро», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ця податкова накладна не має статусу юридично значимої, чим вбачається порушення вимог п. 198.1, п. 198.2. п. 198 3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

При проведенні перевірки взаємовідносин між ТОВ «Вторметекепорт» та ТОВ «К-В-С» встановлено, що ТОВ «Ферко» в перевіряємий період було отримано від ТОВ «К-В-С» акти виконаних робіт, договори, видаткові накладні, які зазначаються в акті перевірки.

Згідно акту від 26.11.2012 р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «К-В-С», код за ЄДРПОУ 37810726 щодо підтвердження сум податкового зобов'язання та податкового кредиту задекларованих у Деклараціях з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року: ТОВ «К-В-С" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В процесі перевірки встановлено що, за юридичною адресою підприємства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Операції ТОВ «К-В-С» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим ТОВ «К-В-С» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З вищезазначених фактів податковим органом зроблений висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «К-В-С» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «К-В-С», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «К-В-С» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд звертає увагу, що податкові накладні, що містяться в матеріалах справи мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлений договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Також суд зазначає, що з 01.01.11 року набрала чинності ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки в порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для направлення (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акту перевірки до органу ДПС за місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень на акт перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень и надання (надіслання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Акт перевірки №2270/22-30/30127924 від 25.12.12 р. був зареєстрований ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 25.12.2012 року, отриманий ТОВ "Вторметекспорт" 27.12.2012 року, а податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0001612230, №0001622230 - 08.02.2013 року, вручені підприємству 12.02.2013 року. Отже, строк для прийняття податкових повідомлень-рішень був пропущений відповідачем на 28 робочих днів.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 11,94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС з прийняття податкових повідомлень-рішень №0001612230 від 08.02.13 р. та №0007082230 від 21.05.13 р. з порушенням встановленого законодавством строку для їх прийняття.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0001612230 від 08.02.13 р., згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 17688256 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 8844128 грн. та №0007082230 від 21.05.13 р., згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 23238966 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 11619483 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов