Ухвала суду № 32797346, 25.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3019/12/2770

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія"- Рябіченко Євгенія Сергіївна, довіреність № 421/12-12 від 27.12.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя - Ольжич Олег Олегович, довіреність № 690/9/10-0 від 08.07.13

розглянувши матеріали справи № 2а-3019/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 13.02.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" (вул. Нафтова, 2,м. Севастополь,99019)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя (вул. 7-го Листопада, 3,Севастополь,99042)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000222200 від 10.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 67145,75 грн., з яких: за основним платежем - 55107,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12038,75 грн.; № 0000422200 від 23.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1559,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 13.02.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000222200 від 10.08.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67145,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000422200 від 23.10.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1559,00 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 19.07.2012 по 25.07.2012 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 148 від 18.07.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" з питань правових відносин з Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" та Колективним підприємством "Альянс" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 226/22-032/37196093 від 27.07.2012, в якому зафіксовані порушення:

- частини 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на суму 55107,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222200 від 10.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 67145,75 грн., з яких: за основним платежем - 55107,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12038,75 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленням-рішенням, 22.08.2012 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у місті Севастополі.

Рішенням Державної податкової служби у місті Севастополі № 2342/10/10-225 від 16.10.2012 скаргу залишено без задоволення, збільшено суму штрафної (фінансової) санкції на 1559,00 грн.

На підставі вказаного рішення Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422200 від 23.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1559,00 грн. (штрафна (фінансова) санкція).

23.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" звернулось з повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.11.2012 № 5747/0/61-12/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем обґрунтовано сформовано податковий кредит за перевіряємий період, а отже висновки податкового органу, щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 55107,00 грн. є безпідставними.

Також, судом першої інстанції встановлено відсутність обґрунтованих підстав вважати, що операції позивача з контрагентами є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, між позивачем та Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" були укладені 4 договори поставки будівельних матеріалів та іншого товару: № 811 від 01.06.2011, № 812 від 01.06.2011, № 995 від 01.07.2011, № 21/10/1306 від 21.10.2011, а також договір підряду по ремонту приміщення № 993 від 26.08.2011.

Зазначені договори були виконані сторонами, за господарськими операціями настали правові наслідки, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні.

Також у перевіряємий період між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" та Колективним підприємством "Альянс" було укладено 11 договорів, а саме: № 526 від 10.05.2011 на прокладку кабельної лінії; № 204/2011/931 від 16.06.2011 на надання послуг з проведення комплексного аналізу та визначення ступеня відповідності промисловій безпеці об'єкту та на проведення заходів з техногенної безпеки, що проводиться на підставі комплексного обстеження об'єкту; № 53 від 04.05.2011 на виконання пуско-налагоджувальних робіт; № 52 від 04.05.2011 на виконання пуско-налагоджувальних робіт; № 1454 від 01.10.2010 на технічне обслуговування засобів пожежної сигналізації; № 55 від 04.05.2011 на виконання пуско-налагоджувальних робіт; № 54 від 04.05.2011 на виконання пуско-налагоджувальних робіт; № 407 від 01.09.2011 на обслуговування технічних засобів гучномовного зв'язку; № 29/12-2011 від 01.01.2011 на технічне обслуговування засобів пожежної сигналізації; № 120 від 01.03.2012 на встановлення гучномовного зв'язку; № 121 від 01.03.2012 на встановлення гучномовного зв'язку.

Зазначені договори були виконані сторонами, за господарськими операціями настали правові наслідки, про що свідчать акти виконаних робіт, податкові накладні.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який також діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Окрім того, судова колегія зазначає, що нормами Податкового кодексу України, який діяв з 01.01.2011 року передбачені аналогічні норми, щодо формування податкового кредиту.

Так, статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано сформовано податковий кредит за перевіряємий період, та висновок податкового органу, щодо завищення податкового кредиту на суму 55107,00 грн. є безпідставним.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.02.13 у справі № 2а-3019/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна