Постанова № 32797315, 14.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р.Справа № 804/5211/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Кравець Є.С.

за участю сторін:

від позивача - Чеславська Н.Г., Пелін Н.Г.

від відповідача - Касаткін Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОЛІ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Західно-Донбаська ОДПІ ДО ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ ДО ДПС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000572203 від 05.04.2013, яким ТОВ «МАКОЛІ» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 587737 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 98509 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що фахівцями відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «МАКОЛІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт від 07.03.2013 №77/22-2-31761375. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що доводи позивача, викладені у позові є безпідставними та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України, а тому проси відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Західно-Донбаської ОДПІ ДО ДПС була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «МАКОЛІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт від 07.03.2013 №77/22-2-31761375.

Як зазначено у висновках акту перевірки від 07.03.2013 №77/22-2-31761375, ТОВ «МАКОЛІ» безпідставно занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 587737 грн., в т.ч. за І квартал 2010 року у розмірі 56541 грн., за ІІ квартал 2010 року в розмірі 27585 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 108728 грн., за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 34696 грн., за ІV квартал 2011 року в розмірі 50277 грн., за І квартал 2012 року в розмірі 41865 грн., за ІІ квартал 2012 року в розмірі 40245 грн., ІІІ квартал 2012 року в розмірі 94869 грн., за ІV квартал 2012 року в розмірі 132931 грн.

Позивачем листом №8806/10/22/2 були подані до відповідача заперечення на акт перевірки від 07.03.2013 №77/22-2-31761375, які були залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки від 07.03.2013 №77/22-2-31761375 відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000572203 від 05.04.2013, яким ТОВ «МАКОЛІ» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 587737 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 98509 грн.

Суд вважає таке податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтованим та протиправними з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 07.03.2013 №77/22-2-31761375, вищенаведені висновки щодо безпідставного заниження ТОВ «МАКОЛІ» податку на прибуток у сумі 587737 грн. обґрунтовані тим, що: по-перше не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 у І-ІІ кварталі 2010 року; по-друге, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ПП «Спецпромтехніка» у І-ІІ кварталі 2010 року; по-третє, неправомірно не знято з валових витрат вартість зворотних відходів (макухи) у ІІ-ІV кварталах 2011 року та І-ІV кварталах 2012 року; по четверте, не підтверджені валові витрати з придбання електроенергії у сумі 93900 грн. за І квартал 2010 року.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «МАКОЛІ» з ФОП ОСОБА_4 та ПП «Спецпромтехніка», то судом встановлені наступні обставини.

Так, відповідно до договорів купівлі-продажу №29-01/10-147 від 29.01.2010, №23-02/10-147 від 23.02.2010, №26-02/10-147 від 26.02.2010, №17-03/2010-147 від 17.03.2010, №29-03/10-147 від 29.03.2010, №13-04/10-147 від 13.04.2010, ТОВ «МАКОЛІ» реалізувало ФОП ОСОБА_4 товар, - ядро соняшника у кількості 8 тон та соняшник калібрований у кількості 3 тони на загальну суму 105310 грн.

Нереальність вищенаведених господарських операцій мотивована тим, що ТОВ «МАКОЛІ» не надано інформації щодо транспортування товару, не визначено умови транспортування товару і вищенаведеними договорами купівлі-продажу, а також актом Харьковскої ОДПІ ХО ДПС про результати перевірки дотримання вимог валютного та податкового законодавства ФОП ОСОБА_4 №696/1720/НОМЕР_1 від 08.04.2011, яким нібито встановлено нереальність здійснення господарських операцій, виключно для надання податкової вигоди третім особам та формування податкового кредиту.

Також, відповідно до договору купівлі продажу від 26.04.2010 №26-04/10-189 ТОВ «МАКОЛІ» реалізувало ПП «Спецпромтехніка» макуху соняшникову у кількості 100,56 грн. на загальну суму 137291,70 грн.

Нереальність цих господарських операцій мотивована актом позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Спецпромтехніка», яким нібито встановлено нереальність здійснення господарських операцій, виключно для надання податкової вигоди третім особам та формування податкового кредиту, а також постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яким керівника ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_5 визнано винним у фіктивному підприємництві, а саме створення ПП «Спецпромтехніка» з метою використання для приховування незаконної діяльності щодо переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівкову.

Суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо нереальності вищенаведених господарських операцій з огляду на нижчевикладене.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналогічна норма мала місце до набрання чинності ПК України, а саме на час вчинення вищенаведених господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження реальності здійснення господарської операцій з ФОП ОСОБА_4 та ПП «Спецпромтехніка», наявності господарської мети по цим операціям та правомірності визначення показників податкової звітності на підставі таких операцій, позивач надав суду наступні первинні документи:

по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4: копії договорів купівлі-продажу; на підтвердження відвантаження товару видаткові накладні №М-00000006 від 29.01.2010, №М-00000017 від 23.02.2010, №М-00000020 від 26.02.2010, №М-00000028 від 17.03.2010, №М-00000041 від 29.03.2010, №М-00000050 від 13.04.2010, довіреності, видані ОСОБА_6 серії 12ААА №439363 №132 від 29.01.2010, серії 12ААА №439373 №142 від 23.02.2010, серії 12ААА №439375 №144 від 26.02.2010, серії 12ААА №439384 №153 від 17.03.2010, серії 12ААА №439389 №158 від 29.03.2010, серії 12ААА №041653 №163 від 13.04.2010; на підтвердження оплати товару виписки з банку про проведення платежів.

по взаємовідносинам з ПП «Спецпромтехніка»: копію договору купівлі-продажу; на підтвердження відвантаження товару видаткові накладні від 18.03.2010 №М-00000029 та №М-00000030, від 30.04.2010 №М-00000043, від 26.04.2010 №М-00000058, а також відповідні товарно-транспортні накладні; на підтвердження оплати товару виписки з банку про проведення платежів.

Як встановлено судом, усі вищенаведені документи були надані позивачем під час проведення перевірки.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи, які містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств, свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем щодо реалізації товару ПП «Спецпромтехніка» та ФОП ОСОБА_4

Крім того, висновки податкового органу щодо ненадання інформації про транспортування товару та не визначення умов транспортування товару договорами купівлі-продажу, укладеними позивачем з ФОП ОСОБА_4, спростовуються наступними доказами, а саме: додатковими угодами до договорів купівлі-продажу №29-01/10-147 від 29.01.2010, №23-02/10-147 від 23.02.2010, №26-02/10-147 від 26.02.2010, №17-03/2010-147 від 17.03.2010, №29-03/10-147 від 29.03.2010, №13-04/10-147 від 13.04.2010, відповідно до яких покупець (ФОП ОСОБА_4) зобов'язується вивезти придбаний товар власними силами та за свій рахунок зі складу Продавця (ТОВ «МАКОЛІ»).

При цьому, суд зауважує, що наведенні додаткові угоди були надані відповідачу разом з запереченнями на акт перевірки.

Також, суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам укладеними з ПП «Спецпромтехніка» та ФОП ОСОБА_4, та як наслідок доведено фактичне здійснення господарських операцій по цим правочинам, а тому висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток по цим господарським операціям є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується посилання податкового органу на неправомірне не зняття ТОВ «МАКОЛІ» з валових витрат вартість зворотних відходів (макухи) у ІІ-ІV кварталах 2011 року та І-ІV кварталах 2012 року та, як наслідок, заниження податку на прибуток у сумі 503611 грн., то суд, також, не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що відповідно до «Державного класифікатора України. Класифікатор відходів ДК 005-96», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22.01.2008 №18, макуха відноситься до відходів виробництва олії та жирів тваринних і рослинних, а тому, враховуючи положення п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, ТОВ «МАКОЛІ» не мало права включати до прямих матеріальних витрат витрати у сумі 2317936 грн. на виробництво макухи, які формують собівартість продукції.

Відповідно до .п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Положеннями ст. 1 ЗУ «Про відходи» передбачено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно із Звітом Міжобласного регіонального центру поводження з небезпечними відходами «Про інвентаризацію та ідентифікацію відходів виробничої та господарської діяльності ТОВ «МАКОЛІ»» макуха соняшникова визнана кінцевою продукцією підприємства позивача та не віднесена до відходів виробничої та господарської діяльності ТОВ «МАКОЛІ».

Крім того, відповідно до «Технічних умов макухи соняшникової» (ГОСТ 80-96), макуха соняшникова призначена для кормових цілей шляхом безпосереднього введення в раціон тварин та для виробництва комбінованої продукції, тобто, є окремою продукцією.

Таким чином, макуха соняшникова за результатами виробничої та господарської діяльності ТОВ «МАКОЛІ» є кінцевою продукцією (товаром), яка реалізується споживачам, та не відходами підприємства в розумінні ст. 1 ЗУ «Про відходи».

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «МАКОЛІ» правомірно включені до прямих матеріальних витрат, витрати у сумі 2317936 грн. на виробництво макухи, які входять до собівартості продукції, а тому висновки податкового органу з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Також не погоджується суд з висновками податкового органу щодо не підтвердження валових витрати з придбання електроенергії у сумі 93900 грн. за І квартал 2010 року з огляду на наступне.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ «МАКОЛІ» не доведено зв'язок з господарською діяльністю понесених витрат на придбання електроенергії у сумі 93000 грн., а тому такі витрати безпідставно включені до сум витрат в декларації за І квартал 2010 року.

Під час розгляду справи, відповідач жодних доказів в підтвердження вищенаведених доводів не надав, а тому у суду відсутні підстави вважати, що такі висновки є обґрунтованими.

Крім того, витрати на придбання електроенергії у сумі 93000 грн. сформовані у 2009 році, тобто у період який не був предметом планової перевірки позивача.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000572203 від 05.04.2013, а тому позовні вимоги ТОВ «МАКОЛІ» підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи ухвалу суду від 11.06.2013 про повернення позивачу надлишку сплаченого судового збору у сумі 4568,46 грн., ТОВ «МАКОЛІ» було сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОЛІ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Західно-Донбаська ОДПІ ДО ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ ДО ДПС №0000572203 від 05.04.2013, яким ТОВ «МАКОЛІ» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 587737 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 98509 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОЛІ» (ЄДРПОУ 31761375) сплачений ним судовий збір у сумі 2294 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення №199 від 02.04.2013 на р/р 31210206784008, отримувач УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 19.06.2013 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 19.06.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна