Постанова № 32797309, 28.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р. Справа № 2а/0470/8436/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Кравєць Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача Суслова А.В.

від відповідача Сєдов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі - ДАЕЕУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» (далі - ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська») про стягнення штрафних санкцій, -

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська», в якому просив стягнути з відповідача в дохід бюджету економічні санкції у загальному розмірі 1947480,04 грн., які застосовані постановами № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що за результатами проведеної планової перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська» були встановлені відповідні порушення, у зв'язку з чим до відповідача були застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 1947480,04 грн., про що винесені постанови № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010. Відповідач у добровільному порядку штрафні санкції не сплачує, а тому позивач змушений просити суд стягнути їх у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких посилався на те, що постанови позивача є безпідставними та необґрунтованими оскільки, по-перше позивачем не доведено марнотратства енергетичних ресурсів, по-друге, не має зареєстрованого у встановленому законом порядку відповідного нормативно-правового акта, який би регулював порядок визначення розміру неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, визначеного позивачем.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

На задоволення клопотань відповідача, ухвалами суду від 12.08.2011 та від 01.09.2011 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішення у справах №2а/0470/9436/11 та №2а/0470/9286/11.

Ухвалою суду від 19.03.2013 провадження у справі поновлено у зв'язку з набрання рішеннями по справам №2а/0470/9436/11 та №2а/0470/9286/11 законної сили.

Також, ухвалою суду від 14.05.2013 первинного позивача по справі, - Державну інспекцію з енергозбереження було замінено на її правонаступника, - ДАЕЕУ.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази та заслухавши думку сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем була проведена планова перевірка ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська» щодо стану використання паливно-енергетичних ресурсів, за результатами якої складено акт від 24.12.2010 №15-5/3.21-96.

За результатами проведеної перевірки були встановлені порушення п. «е» ст. 11, ст. 17 ЗУ «Енергозбереження», розділу 2 додатку до Постанови КМУ від 02.09.1993 №699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергитичних ресурсів в народному господарстві», постанови КМУ №935 від 22.10.2008 «Про організацію державного контролю за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів, а саме:

- перевитрати електричної енергії в електричних мережах підприємства за рахунок відхилення коефіцієнту потужності від величини нормативного значення, зумовлені не задовільною роботою компенсуючи пристроїв;

- перевитрати палива (вугілля) за рахунок перевищення встановленої норми питомої витрати палива (вугілля) на сушку вугільного концентрату за результатами роботи у 2009 році;

- перевитрати палива (вугілля) за рахунок перевищення встановленої норми питомої витрати палива (вугілля) на збагачення рядового вугілля та вугільної складової за результатами роботи у 2009 році.

На підставі акту перевірки від 24.12.2010 №15-5/3.21-96 ДАЕЕУ були прийняті наступні постанови про накладення економічних санкцій:

- № 15-5/3.12 - 076 від 24.12.2010, якою був застосований енергетичний збір у сумі 748502,78 грн.;

- № 15-5/3.12 - 077 від 24.12.2010, якою був застосований енергетичний збір у сумі 1131500,48 грн.;

- № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010, якою була застосована підвищена плата у сумі 67476,78 грн.;

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені постанови були оскаржені відповідачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим були відкриті провадження по адміністративним справам №2а/0470/9436/11, №2а/0470/9286/11 та №2а/0470/9120/11.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2011, 17.10.2011, від 20.10.2011, які залишені без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, від 24.04.2012 та від 21.11.2012, у позовні заяви по справам №2а/0470/9436/11, №2а/0470/9286/11 та №2а/0470/9120/11 були залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Разом з тим, вищенаведеними рішеннями суду встановлений факт отримання відповідачем 24.12.2010 та повторно 11.01.2011 постанов про застосування економічних санкцій № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 №64, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 за N 653/4874 (далі - Порядок), цей порядок відповідно до Закону України «Про енергозбереження» установлює механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкованості.

Приписами п. 8 цього порядку встановлено, що а результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належить зокрема споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Згідно із п. 12 Порядку, за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Положеннями п.п. 15, 16, 17 Порядку передбачено, що рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати (додаток 3). Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати. Підприємство повинно внести підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування. У разі несплати підвищеної плати у зазначений термін грошова сума стягується в судовому порядку.

Аналогічні правові норми передбачені Порядком здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2008 №935 (далі - Порядок №935)

Як вбачається з матеріалів справи, протягом встановленого строку (30 днів) з дня отримання постанов № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010 відповідач накладені на нього економічні санкції не сплатив, під час розгляду справи доказів їх сплати не надав, а тому такі санкції підлягають стягненню в судовому порядку.

Крім того, постанови позивача № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010 протипраними не визнавались та не скасовані.

Разом з тим, суд зазначає, що не приймає заперечення відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідач посилається на те, що висновки позивача є безпідставними, оскільки ним не доведено факту марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів, що передбачене п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про енергозбереження».

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про енергозбереження», яка діяла на час проведення перевірки відповідача, акономічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за: а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам; в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Також, ч. 2 цієї ж статті окремо встановлено, що за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та постанов № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010, економічні санкції були застосовані саме за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат, а не замарнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Отже, суд вважає позицію відповідача щодо не доведення позивачем марнотратного використання ресурсів помилковою.

Окрім цього, суд також не погоджується з думкою відповідача щодо відсутності зареєстрованого у встановленому законом порядку відповідного нормативно-правового акта, який би регулював порядок визначення розміру неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, оскільки положеннями п. 4 Порядоку №935 встановлено, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Такою методикою є Методика визначення нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, яка затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обов'язок відповідача сплатити економічні санкції у загальному розмірі 1947480,04 грн., які застосовані постановами № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010, а тому вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 72, 158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» про стягнення штрафних санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» (ЄДРПОУ 33854906) до державного бюджету України економічні санкції у сумі 1947480,04 грн., застосовані постановами № 15-5/3.12 - 076, № 15-5/3.12 - 077, № 15-5/3.12 - 078 від 24.12.2010. (код бюджетної класифікації 21081200, призначення платежу «штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів», отримувач: ВДКУ Павлоградський район р/р 31212202700211, банк: ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 03.06.2013.

Суддя Постанова не набрала законної сили 03.06.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна