Постанова № 32797125, 08.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 р. Справа № 804/7734/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивача Карпенко В.П.,

представника відповідача Хоміч Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства «Монтаж» Товариства з обмеженою відповідальністю «Связьтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Монтаж» Товариства з обмеженою відповідальністю «Связьтехсервіс» (далі - ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000142304 від 13.02.2013 року повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» відповідачем було складено акт перевірки № 449/22-6/35934417 від 24.01.2013 року, згідно висновку якого було встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ «Дніпробуд стайл» за лютий 2011 року, а операції з поставки товарів по ланцюгу до позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого встановлено порушення з боку позивача п. 198.3, п. 198.6 ПК України. 13.02.2013 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000142304, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 26 796,00 грн. а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн. ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає їх такими, що не відповідають дійсності, а всі правочини укладені позивачем із ТОВ «Дніпробуд стайл» носять реальний характер та підтверджені належними первинними документами, які фіксують факт вчинення господарської операції. У лютому 2011 року ТОВ «Дніпробуд стайл» реально виконувало для позивача роботи, згідно підписаного договору підряду, існують реальні об'єкти, на яких працювали співробітники ТОВ «Дніпробуд стайл». Після виконання робіт між сторонами було підписано акти виконаних робіт, оформлених належним чином. ТОВ «Дніпробуд стайл» виписувало оформлені належним чином податкові накладні. Послуги були використані в господарській діяльності, згідно виданих податкових накладних позивач має право на податковий кредит по ТОВ «Дніпробуд стайл». Оскільки порушення, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження та спростовуються документами, наявними у позивача, прийняте податкове повідомлення-рішення на підставі акту є протиправним та підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов з наступним обґрунтуванням. Директору ТОВ «Дніпробуд стайл» було вручено запит стосовно надання пояснень по господарським операціям за лютий 2011 року, відповідь не запит отримано не було. Штатна чисельність ТОВ «Дніпробуд стайл» не достатня для здійснення даного виду діяльності, складські приміщення, автотранспортні засоби та основні фонди відсутні. Директор ТОВ «Дніпробуд стайл» Кравцов О.П. підтверджує причетність до ведення господарської діяльності ТОВ «Дніпробуд стайл», проте у господарській діяльності ТОВ «Дніпробуд стайл» не орієнтується. У зв'язку з вищевикладеним, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дніпробуд стайл» за лютий 2011 року. Листом позивача було повідомлено ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі про викрадення майна позивача та бухгалтерських документів, в тому числі документів бухгалтерського та податкового обліку за листопад-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, що відображали взаємовідносини з ТОВ «Дніпробуд стайл». Граничний термін відновлення документів з дня такої події складав 10.11.2012 року, проте позивач не повідомив податковий орган та не відновив втрачені документи і тим самим документально не підтвердив факт отримання товару від ТОВ «Дніпробуд стайл». 05.02.2013 року позивачем подано заперечення на акт перевірки з доданими до них копіями податкових накладних за перевіряємий період, проте іншу інформацію або документи, які підтверджують виконання робіт та стан розрахунків між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» та ТОВ «Дніпробуд стайл» до перевірки не надано. Таким чином, перевіркою встановлено нереальність проведення господарських операцій між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» та ТОВ «Дніпробуд стайл», з огляду на що позов не підлягає задоволенню.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» зареєстровано 02.06.2008 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі, зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» з метою перевірки правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпробуд стайл» за період лютий 2011 року. За наслідком перевірки відповідачем 24.01.2013 року складено акт № 449/22-6/35934417, в якому встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: завищення податкового кредиту на суму ПДВ 26 796,07 грн. по контрагенту ТОВ «Дніпробуд стайл» за лютий 2011 року.

13.02.2013 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі на підставі акту №449/22-6/35934417 від 24.01.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142304, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 26796,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

Позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000142304 від 13.02.2013 року оскаржено в порядку адміністративного узгодження до ДПС у Дніпропетровській області, рішенням якої про результати розгляди скарги №1856/10/10-25 від 26.04.2013 року скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

З установчих документів позивача вбачається, що ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» здійснює діяльність у сфері проводового електрозв'язку, електромонтажних робіт, ремонту обладнання зв'язку, діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій.

Ліцензії, видані ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України серії АВ №408079 (зі строком дії з 05.08.2008 року по 05.08.2011 року), серії АВ №589394 (зі строком дії з 27.07.2011 року по 27.07.2016 року) надають можливість позивачу здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно додатків).

Судом встановлено, що 05.11.2010 року між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» (підрядник) та ТОВ „ТБК Гранд" (замовник) укладено договір підряду №511/10, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується за власний рахунок та на власний ризик виконати роботи надані підряднику згідно з додатковими угодами до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи відповідно до умов цього договору. Згідно п.п.8.5.2 п.8.2 розділу 8 договору підрядник має право за своїм вибором залучати для виконання певних обсягів робіт субпідрядні організації, при цьому підрядник несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за роботу, яку виконують такі субпідрядні організації. Між сторонами договору підписані додаткові угоди до договору підряду: №8, №9, №11 з завданням на виконання робіт за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бр. Трофимових, 181а, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова,120; м. Дніпропетровськ, вул. Теплична, 2. Листом від 25.11.2010 року №27/10 позивач повідомив замовника про залучення до здійснення підрядних робіт працівників субпідрядної організації.

01.09.2010 року між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» (підрядник) та ППКФ „Днепрремстрой" (замовник) укладено договір підряду на будівництво об'єкту №64, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується у встановлений договором строк згідно проектно-кошторисної документації виконати роботи на об'єкті: „Будівництво торгівельного центру по пр. Миру, 61 а в м. Дніпропетровську" та здати замовнику, а замовник зобов'язується передати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію та прийняти і оплатити виконані роботи. Згідно розділу 5 договору підрядчик має право залучати для виконання певних обсягів робіт субпідрядні організації, при цьому підрядник несе відповідальність перед замовником за якість таких робіт. Листом від 25.11.2010 року №26/10 позивач повідомив замовника про залучення до здійснення підрядних робіт працівників субпідрядної організації - ТОВ «Дніпробуд стайл».

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Дніпробуд стайл» 19.10.2010 року отримало ліцензію Державнї архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ №555740 (зі строком дії з 19.10.2010 року по 19.10.2013 року) з правом здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно додатків).

10.11.2010 року між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» (замовник) та ТОВ «Дніпробуд стайл» (підрядник) було укладено договір підряду № ДПС 21/11-10, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується за власний рахунок та на власний ризик виконати роботи надані підряднику згідно з додатковими угодами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Між сторонами договору підписані додаткові угоди № 8, № 9, № 11 з завданням на виконання робіт за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бр. Трофимових, 181а, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова,120, м. Дніпропетровськ, вул. Теплична, 2.

23.11.2010 року між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» (замовник) та ТОВ «Дніпробуд стайл» (виконавець) було укладено договір № ДПС 23/11, згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи з будівництва абонентських мереж лінійних споруд за адресою: пр. Миру, 61 а в м. Дніпропетровську, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Підтвердженням факту виконання субпідрядних робіт ТОВ «Дніпробуд стайл» згідно зазначених договорів у лютому 2011 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії актів виконаних робіт, договірної ціни, локального кошторису, підсумкового кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання-передачі обладнання для виконання робіт, податкових накладних.

Висновок про нікчемність укладених угоди, укладеної з ТОВ «Дніпробуд стайл» зроблено відповідачем на підставі акту № 209/22-6/37213307 від 27.07.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Дніпробуд стайл» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року».

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, яка укладені між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» та ТОВ «Дніпробуд стайл» оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з виконання робіт виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт № 209/22-6/37213307 від 27.07.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Дніпробуд стайл» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року», оскільки він не спростовує дійсність укладених між ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» та ТОВ «Дніпробуд стайл» правочинів щодо виконання робіт та не можє вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з ТОВ «Дніпробуд стайл»: на час виписки податкових накладних ТОВ «Дніпробуд стайл» було зареєстровано платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ДП «Монтаж» ТОВ «Связьтехсервіс» по операціям з виконання робіт від ТОВ «Дніпробуд стайл», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2013 року № 0000142304 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 278 від 04.06.2013 року в сумі 267,96 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13.02.2013 року № 0000142304.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Монтаж» Товариства з обмеженою відповідальністю «Связьтехсервіс» судовий збір у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) гривень 96 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 липня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар