Постанова № 32797092, 30.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 910/7093/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Мельничук І.В. - представник за довіреністю від 25.02.2013 року;

від відповідача: Швець Р.П. - представник за довіреністю від 27.08.2012 року;

Охріменко О.О. - представник за довіреністю від 28.12.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року

у справі № 910/7093/13 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»

про стягнення 38 57 536, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» про стягнення 3 857 536, 63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року у справі № 910/7093/13 (суддя Ярмак О.М.) задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 3 301 253, 77 грн. боргу, 247 594, 03 грн. пені та 63 312, 87 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не направляв відповідачеві вимогу про повернення попередньої оплати, а тому строк виконання зобов'язання щодо повернення авансу не настав.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» по справі № 910/7093/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/7093/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А. та призначено розгляд справи на 30.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2013 року заперечував протии задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.07.2013 року підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, однак зазначив, що визнає суму безпідставно збережених коштів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (надалі - підрядник) був укладений договір № 27 про закупівлю робіт, за умовами якого підрядник зобов'язався провести ремонтно-будівельні роботи на об'єктах (філіях) замовника, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору і здати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язався прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.

Перелік філій замовника, на об'єктах яких будуть виконуватись роботи за договором, склад та обсяги робіт погоджені сторонами у додатках до договору.

Відповідно до п.2.2 договору та календарного графіку виконання робіт, загальний строк виконання робіт по договору становить 46 тижнів, з яких: 26 тижнів у 2011 році та 20 тижнів у 2012 році.

Згідно п.3.1 договору, загальна вартість робіт по договору становить 94 545 874,16 грн.

Умовами пп.9.3, 9.4 договору визначено, що передача підрядником виконаних підрядних робіт проводиться поетапно шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних підрядних робіт (КБ-2в).

Відповідно до п.10.2 договору, розрахунки з підрядником проводяться поетапно, з урахуванням п. 3.2 договору, зокрема: І етап: оплата замовником прямих витрат проводиться на підставі рахунку-фактури підрядника протягом 90 днів з дати підписання договору шляхом грошових коштів на рахунок підрядника; ІІ етап: оплата замовником вартості виконаних робіт проводиться на підставі рахунку-фактури підрядника протягом 90 днів з дати підписання акта виконаних робіт шляхом грошових коштів на рахунок підрядника.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначаються на підставі актів виконаних робіт, які передані підрядником та прийняті філією замовника, з урахуванням розділу 3 договору (п.10.3 договору).

Так, позивачем на виконання п.6 додаткової угоди від 05.10.2011 року до договору №27 було перераховано на рахунок ТОВ «Хліб Інвестбуд» кошти у сумі 47 026 890, 08 грн. в якості передоплати за виконання робіт.

Натомість, за актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які підписані сторонами без зауважень, відповідач виконав та передав, а позивач отримав виконані роботи по додатковій угоді від 05.10.2011р. до договору № 27 вартістю 31 725 636,31 грн., що підтверджується копіями відповідних актів виконаних робіт (форми КБ-2в), які наявні в матеріалах справи.

У зв'язку із неможливістю виконати певні види узгоджених робіт відповідач повернув позивачу кошти у розмірі 12 000 000,00 грн. попередньої оплати.

29.08.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 130-2-17/5132 від 28.08.2012 року, в якому висловив пропозицію в порядку ч. 2 ст. 852 ЦК України розірвати договір № 27 від 16.06.2011 року у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до затвердженого графіку виконання робіт та надіслав додаткову угоду про розірвання договору № 27 про закупівлю робіт від 16.06.2012 року, відповідно до якої зазначено, що ТОВ «Хліб Інвестбуд» зобов'язується в термін до 01.09.2012 року повернути попередню оплату у розмірі 3 301 253, 77 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Додаткова угода від 28.08.2012 року про розірвання договору № 27 про закупівлю робіт від 16.06.2012 року відповідачем не підписана.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції договір про закупівлю робіт № 27 від 16.06.2011р., на підставі якого відповідачем отримані спірні кошти, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 21.12.2011р. до договору, припинив свою дію 31 грудня 2012 року (п. 15.1 договору).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Доказів виконання відповідачем робіт по договору № 27 від 16.06.2011 року та додатковій угоді від 05.10.2011 року на суму 3 301 253, 77 грн. суду не надано.

Колегією суддів встановлено, що відповідач набув спірну суму коштів по договору № 27 від 16.06.2011 року та додатковій угоді від 05.10.2011 року, проте станом на час розгляду справи термін дії договору № 27 від 16.06.2011 року сплив, доказів продовження дії договору про закупівлю робіт № 27 від 16.06.2011 року, підписання сторонами додаткових угод про його продовження, суду не надано, тобто підстава збереження відповідачем коштів на суму 3 301 253, 77 грн. відпала.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині повернення попередньої оплати у сумі 3 301 253, 77 грн. є обґрунтованим.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 247 594, 03 грн. за період з 01.06.2012 року по 30.11.2012 року.

Пунктом 13.2 договору передбачено відповідальність підрядника за порушення строку виконання робіт, передбачених договором, у вигляді сплати пені від вартості прострочених робіт у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту закінчення даного етапу робіт.

Відповідно до календарного графіку виконання робіт, відповідач зобов'язався виконати роботи по договору № 27 протягом 46-ти тижнів, з яких: 26 тижнів у 2011 році та 20 тижнів у 2012 році, тобто у період з 20.06.2011 року до 31.05.2012 року

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є вірний, здійснений із дотриманням вимог законодавства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 92 525, 55 грн. річних та 231 087, 76 грн. - 7% штрафу враховуючи наступне.

Так, частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами договору № 27 від 16.06.2011 року та додаткових угод до нього передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення підрядником строків виконання робіт, проте нарахування штрафу за невиконання зобов'язань по договору у повному обсязі у визначений строк сторонами не передбачено.

Таким чином нарахування позивачем 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України є необґрунтованим та безпідставним.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми свідчать про те, що повернення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми застосовуються у разі невиконання грошового зобов'язання, а не в разі повернення майна особою, яка набула або зберегла його без достатньої правової підстави (безпідставно набутого майна).

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 92 525,55 грн. річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 01.06.2012 року по 07.05.2013 року за невиконання грошових зобов'язань є необгрунтованими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року у справі № 910/7093/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року у справі № 910/7093/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/7093/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.