Рішення № 32797043, 30.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р.Справа № 922/2576/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі : 1. Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків 2. Люботинської міської ради, м. Люботин до Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу Сміттєперероблювальний комплексу станції "Люботин", м. Люботин про стягнення коштів за участю представників:

прокурор - Петриков А.М., службове посвідчення № 001138 від 21.08.2012 року, Наказ прокурора Харківської області № 389к від 01.04.2013 року;

першого позивача - Сосіна І.О., довіреність № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012 року;

другого позивача - не з'явився;

відповідача - Марченко С.В., довіреність від 02.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, в інтересах держави в особі першого позивача - Державної екологічної інспекції в Харківській області, та другого позивача - Люботинської міської Ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу Сміттєперероблювальний комплексу станції "Люботин", в якій просить суд стягнути збитки, заподіяні державі внаслідок здійснення понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від модульних котельних - водонагрівачів без дозволу, в розмірі 19377,59 грн. Позов обґрунтований ст. 40, ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 10, ч. 5 ст. 11, ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2576/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2013 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 липня 2013 року о 12:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

30 липня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від першого позивача надійшов лист (вх. № 27739), в якому перший позивач зазначає про те, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області, за результатами розгляду заперечень відповідача щодо застосованого коефіцієнту, перераховано розмір шкоди з врахуванням чисельності жителів м. Люботин. На підставі чого перший позивач просить суд стягнути з відповідача 10765,33 грн. відшкодування збитків, заподіяних державі. Разом з листом першим позивачем надано відповідний розрахунок розміру відшкодування збитку.

30 липня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення шляхом здійснення оплат рівними частинами до кінця року (вх. № 27740).

Прокурор в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги з врахуванням здійсненого першим позивачем перерахунку розміру шкоди підтримав повністю та просить суд стягнути з відповідача 10765,33 грн. шкоди.

Перший позивач в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням поданого розрахунку (вх. № 27739), підтримав повністю.

Другий позивач в призначене судове засідання не з'явився.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився та підтримав подану раніше заяву про розстрочку виконання рішення шляхом здійснення оплат рівними частинами до кінця року.

Суд, при розгляді листа першого позивача з наданим розрахунком (вх. № 27739), відповідно до якого відбулось зменшення розміру позовних вимог, виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд, розглянувши поданий першим позивачем лист (вх. № 27739 від 30.07.2013р.), розцінює його як зменшення розміру позовних вимог, приймає його до розгляду та розглядатиме справу № 922/2576/13 в подальшому з його врахуванням.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення прокурора представників першого позивача та відповідача, суд встановив наступне.

26 вересня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного екологічного законодавства на сміттєперероблюваному комплексі станції "Люботин" СТГО Державного підприємства "Південна залізниця".

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами зазначеної перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено відповідний Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 935/07-46 від 26.09.2011 року, з якого вбачається, що кількість визначених стаціонарних джерел викидів на підприємстві - 5, з них неорганізованих - 3, обладнаних установками очистки газу (ПГОУ) - 3. Акт отриманий відповідачем під розпис без зауважень. (арк. справи 18-20)

На момент перевірки дозвіл (паспорти) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві відповідача був відсутній, як і відсутнє проведення перевірки на ефективність, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідачем отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 18.03.2009 року № 6311200000-14 строком дії до 18.03.2014 року, попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин - № 2069/00/00/04 від 30.06.2004 року.

Державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області від 03.03.2006 року № 06-06-814 листом - приписом було подовжено дію дозволу на викиди забруднюючих речовин від 30.06.2004 року № 2069/00/00/04 до 30.06.2006 року. Також, листом - приписом заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 11.07.2006 року № 06-06-2732 подовжено дію дозволу на викиди забруднюючих речовин від 30.06.2004 року № 2069/00/00/04 до 31.12.2007 року.

Таким чином відповідач у період з 01.01.2008 р. по 17.03.2009 рік здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

27.09.2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення №001583, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 06-27-414.

30 вересня 2011 року, з метою усунення виявлених недоліків, порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення позапланового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією в Харківській області було винесено припис № 06-26-191.

У зв'язку з виявленими порушеннями з урахуванням норм, передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 639 від 10.12.2008 року, посадовими особами державної екологічної інспекції в Харківській області було розраховано суму шкоди та складено претензію № 366 від 20.12.2011 р. про добровільне відшкодування шкоди заподіяної державі в сумі 19377,59 грн., яку направлено на адресу відповідача (арк. справи15).

Проте відповідач вимоги вищезазначеної претензії не виконав та відповіді на неї не надав.

Під час розгляду справи першим позивачем подано лист, який за своєю природою є зменшенням розміру позовних вимог.

В вищенаведеному листі Державна екологічна інспекція у Харківській області зазначає про те, що за результатами розгляду заперечень відповідача щодо застосованого коефіцієнту при здійсненні розрахунку відшкодування збитків, Державною екологічною інспекцією у Харківській області перераховано розмір шкоди з врахуванням чисельності жителів м. Люботин, на підставі чого перший позивач просить суд стягнути з відповідача 10765,33 грн. збитків.

Таким чином, сума збитків, заподіяних державі у наслідок порушення відповідачем законодавства про охорону атмосферного повітря за період з 01.01.2008 року по 17.03.2009 року складає 10765,33 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Враховуючи вищенаведене, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконано обов'язків щодо отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за спірний період, у зв'язку з чим заподіяно шкоду державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на загальну суму 10765,33 грн.

Згідно ст. 34 Закону України "Про атмосферне повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідач не надав доказів наявності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за період з 01.01.2008 року по 17.03.2009 року, докази добровільного відшкодування шкоди, докази відсутності його вини в спричиненні шкоди в матеріалах справи також відсутні.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, прямого причинного зв'язку та розміру шкоди, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 10765,33 грн., заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства (понаднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення (вх. № 27740 від 30.07.2013р.) шляхом здійснення відповідачем оплат рівними частинами до кінця року, вислухавши думку прокурора та першого позивача, які заперечували проти його задоволення, суд визнав її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не узгодив з прокурором та позивачами заздалегідь графік розстрочки виконання рішення, не довів наявність обставин, що ускладнять виконання рішення або зроблять його виконання неможливим, оскільки скрутне матеріальне становище на фоні загальної фінансової кризи, на думку суду, не є тою обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Окрім цього, відповідачем до вказаної заяви взагалі не подано жодних доказів в обґрунтування обставин, на які він посилається в заяві про розстрочку виконання рішення.

На підставі вищенаведеного, в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення (вх. № 27740 від 30.07.2013р.) суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1720,50 грн. за вимоги майнового характеру спору у даному разі, покладається на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 1166 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря", статтями 20, 40, 51, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, буд. 7, код ЄДРПОУ 01072609) в особі Відокремленого підрозділу "Сміттєперероблювального комплексу станції Люботин" ДП "Південна залізниця" (62433, Харківська область, м. Люботин, Балка "Вороній яр", вул. Леніна, буд. 112, р/р 26005047443 в Харківській філії АБ "Експрес-Банк" Люботинське відділення, МФО 350716, код ЄДРПОУ 26489091) на користь державного та місцевого бюджетів України Люботинської міської ради (одержувач коштів - Люботинське УДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 38008949, р/р № 33112331700018 в УДКСУ у м. Люботин Харківського району Харківської області, МФО 851011, код бюджетної кваліфікації 24062100, символ звітності 331) - шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в сумі 10765,33 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, буд. 7, код ЄДРПОУ 01072609) в особі Відокремленого підрозділу "Сміттєперероблювальний комплекс станції Люботин" ДП "Південна залізниця" (62433, Харківська область, м. Люботин, Балка "Вороній яр", вул. Леніна, буд. 112, р/р 26005047443 в Харківській філії АБ "Експрес-Банк" Люботинське відділення, МФО 350716, код ЄДРПОУ 26489091) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1720,50 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.