Рішення № 32796966, 31.07.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 925/740/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від прокуратури (позивач) : Хабло О.М.

від 1-го відповідача: Пикало О.В. - за довіреністю;

від 2-го відповідача: не з'явився;

за участі Колісника Р.В. - за довіреністю від відділу Держземагенства у Городищенському районі;

третя особа: Головне управління Держземагенства у Черкаській області - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом прокурора Городищенського району до Городищенської районної державної адміністрації та до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Орловецька" про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням уточнених позовних вимог від 11.07.2013 року ( а.с. 69) прокурор Городищенського району звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Городищенської районної державної адміністрації та до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Орловецька" з вимогами про визнання недійсним розпорядження Городищенської РДА від 14.12.07 року № 674 "Про надання в оренду ТОВ "Птахофабрика Орловецька" земельної ділянки у розмірі 60,5316 га ріллі із земель запасу за адмінмежами Орловецької сільської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 60,5316 га від 11.02.2010 року, укладеного між відповідачами по справі та зобов'язати ТОВ "Птахофабрика Орловецька" повернути земельну ділянку до земель державної власності Головному управлінню Держземагенства у Черкаській області, який в даний час є розпорядником земель державної форми власності.

У судовому засіданні представник прокуратури позов підтримав повістю та просить його задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили повністю з мотивів його необґрунтованості та відсутності порушення прав держави і чинного законодавства у діях відповідачів по справі.

Представник відділу Держземагенства у Городищенському районі Черкаської області займає точку зору відповідачів у справі та просить у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, судом встановлено наступне:

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У відповідності до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор визначив себе позивачем з мотивів, що Державна інспекція сільського господарства України, як центральний орган виконавчої влади у питанні здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій, не має повноважень звернення до господарського суду із заявленим прокурором позовом.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка передана Городищенською РДА в оренду ТОВ "Птахофабрика Орловецька" за розпорядженням від 14.12.2007 року № 674 та на підставі укладеного відповідачами договору оренди всупереч вимогам ст. 123 ЗК України без затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки, яку було розроблено лише у 2010 році.

Обрання способу захисту порушеного права відноситься до виключної компетенції позивача у справі, при тому що належний спосіб захисту права повинен автоматично відновити порушене право, на захист якого подано позов.

Суд неодноразово намагався з'ясувати у прокурора суть порушеного права держави, яке захищається поданим позовом. Прокурор вважає, що заявлений позов захищає право власності держави на землю, яке слід вважати порушеним через недотримання встановленої чинним законодавством процедури передачі земельної ділянки в оренду за нормами земельного законодавства.

Дані пояснення не спростовують доводи відповідачів проти позову про те, що при передачі в оренду земельної ділянки право власності держави на неї не порушується (оскільки не переходить до іншої особи), мета оренди повністю досягнута -- за земельну ділянку сплачуються кошти, вона використовується згідно цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2007 року розпорядженням Городищенської РДА № 674 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) які надаються в оренду ТОВ "Птахофабрика Орловецька" в адмінмежах Орловецької сільської ради (а.с. 7).

На підставі даного розпорядження 11.02.2010 року між відповідачами по справі укладено договорі оренди землі (а.с. 21), за умовами якого в оренду ТОВ "Птахофабрика Орловецька" передано 60,5316 га ріллі із земель резервного фонду та із земель запасу Орловецької сільської ради.

Позивач просить задовольнити позов на підставі ст. 16,203,215,216 ЦК України, ст. 20,207 ГК України та на підставі ст. 152 Земельного Кодексу України.

Суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, виходячи з такого:

Як вказує прокурор, позов заявлено з метою захисту права державної власності на землю.

У відповідності до ст. 152 ЗК України, яка встановлює способи захисту прав на земельні ділянки, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Прокурор не зміг пояснити суду, яким чином є порушеним право власності держави на орендовану ТОВ "Птахофабрика Орловецька" земельну ділянку, яка станом на час розгляду справи продовжує перебувати у державній власності.

Якщо позивач пов'язує порушення свого права із незаконністю прийняття рішення органів місцевої влади, то суд вважає, що в такому випадку належним способом захисту порушеного права може бути лише ст. 393 ЦК України про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, якою передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Дану норму законодавства, якою визначено предмет доказування та спосіб захисту порушеного права на випадок, якщо право власності особи порушується правовим актом органу місцевого самоврядування, позивач не застосовує.

У відповідності до ст. 210 ЗК України, яка встановлює один із способів застосування передбачених ст. 152 ЗК шляхів захисту прав власників на земельні ділянки, передбачено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Даний вичерпний перелік угод щодо земельних ділянок не передбачає права особи для захисту свого права власності на визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який за своїми наслідками не призводить до переходу права власності на земельну ділянку, а тому не може порушувати право власності на землю.

Суд погоджується із доводами першого відповідача Городищенської РДА про недоведеність правової підстави позову, оскільки відсутні порушення чинного законодавства при прийнятті Городищенською РДА розпорядження від 14.12.2007 року № 674 (а.с. 7).

Так, у відзиві на позов (а.с. 48) перший відповідач звертає увагу на те, що при обґрунтуванні позову та доведенні порушень чинного законодавства прокурор керуються не тим законодавством, яке було чинним на час здійснення оскаржуваної ним дії, а новим законодавством, яке по іншому врегульовує питання передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності.

Позивач доводить, що відповідачами було порушено ст. 123 ЗК України про те, що надання земельної ділянки у користування проводиться на підставі проекту землеустрою.

Норма у цій редакції є чинною з 2012 року, в той час як станом на 14 грудня 2007 року діяла інша редакція ст. 123 ЗК України про те, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Станом на 2007 рік відповідачами не вчинялося дій з метою передачі ТОВ "Птахофабрика Орловецька" земельної ділянки у постійне користування і не могло цього вчинятися, оскільки дане товариство не має державної чи комунальної форми власності.

Таким чином, оскільки у відповідачів на меті було укладення договору оренди земельної ділянки, то вони правомірно керувалися ст. 124 ЗК України, яка в редакції станом на 14.12.2007 року передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. І лише передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову (що не мало місця в даному випадку) здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 ЗК).

Ст. 186-1 ЗК України про повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на порушення якої відповідачами вказує позивач, введено в дію лише 10.12.2009 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю", а тому цю норму відповідачами не могло бути порушено у 2007 році.

Постанова КМУ від 26 травня 2004 р. N 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яка втратила чинність згідно із постановою КМУ від 20 лютого 2013 року N 154, ні у старій, ні у новій редакції не зобов'язувала відповідачів розробляти проект землеустрою, який не розробляється у разі, коли:

земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Підстав для застосування до ситуації відповідачів вимог Постанови КМУ від 26 травня 2004 р. N 677 позивач суду не вказав.

Частиною 2 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами є Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону.

Згідно з п. "а" ст. 17 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень обласних державних адміністрацій у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Порушення компетенції Городищенської РДА при передачі в оренду земельної ділянки ТОВ "Птахофабрика Орловецька" прокурор не доводить.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, суд захищає порушене право способами, передбаченими законом або договором.

Як вказано вище, оскільки позивач захищає порушене право власності держави на землю та оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, з яким пов'язує порушення своїх прав, то до правовідносин сторін слід застосувати ст. 393 ЦК України, якою визначено два напрямки захисту права власності для такого випадку :

1.Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

2. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач же просить застосувати до спірних відносин лише загальні статті 16,203,215,216 ЦК України, ст. 20,207 ГК України, ст. 152 ЗК України.

Суд вважає, що дані норми самі по собі не підлягають до застосування, якщо порушення права власності було пов'язане із попередніми прийняттям правового акту місцевим органом влади, оскільки для таких випадків є спеціальна норма ст.393 ЦК України. Дана норма не передбачає як належного способу захисту права у вигляді визнання договору оренди недійсним та зобов'язання сторони договору оренди повернути земельну ділянку її власнику.

Також прокурор не вказав суду, яка норма чинного законодавства визначає, що допущене відповідачами порушення чинного законодавства обов'язково повинно тягнути за собою визнання договору оренди недійсним.

Виявлення прокурором порушення будь-якої встановленої законом процедури вирішення певного питання без наявності факту порушеного права ще не є підставою для задоволення його позовних вимог.

Обрання неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду України від 13.07.2004 року у справі № 10/732, від 14.12.2004 року зі справи № 6/11 та Інформаційний лист ВГСУ від 25.11.2005 року № 01-8/2229).

На підставі викладеного, оскільки позивач не довів порушення права власності держави на землю, порушення чинного законодавства при прийнятті розпорядження Городищенської РДА від 14.12.2007 року № 674 та при укладенні відповідачами договору оренди від 11.02.2010 року і правомірності позову в частині визнання договору оренди недійсним, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 05 серпня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських