Рішення № 32796836, 30.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 915/1175/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»

62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Вікторія»

57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1

про стягнення заборгованості в сумі 130 081,99 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Левченко Р.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 08.07.2013 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача за договором поставки № 14-11/437 від 27.09.2012 р. 130 081,99 грн., з яких: 77 218,89 грн. заборгованість за поставлений товар; 7 740,00 грн. заборгованість за поставлені піддони; 15 905,61 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару; 600,86 грн. пеня за несвоєчасну оплату піддонів; 27 971,31 грн. 25% річних; 242,57 грн. інфляційні за грудень 2012 р.; 201,78 грн. інфляційні за січень 2013 р.; 200,97 грн. інфляційні за травень 2013 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 14-11/437 від 27.09.2012 року; специфікацій до цього договору, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних в період з 27.09.12 р. по 08.02.13 р. на суму товару 505 498,49 грн. і піддонів на суму 12420,00 грн.; рахунків-фактур; банківських виписок про здійснення часткових оплат, листа № 604/25-11/25-01 від 01.07.2013 р.; норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані тим, що у порушення ст. 530 ЦК України відповідач до теперішнього часу не здійснив повну оплату товару та піддонів.

30.07.13 р. позивач через канцелярію суду надав заяву, в якій повідомляє, що станом на 29.07.13 р. розмір заборгованості СТОВ «Вікторія» перед ТОВ «Мерефянська скляна компанія» з оплати товару зменшився на 40 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 17.07.13 р. та лист про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.07.13 р. Таким чином, заборгованість відповідача з оплати товару складає 37 218,89 грн.

Вказана заява відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, отже прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні судової ухвали.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

30.07.2013 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

27 вересня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки № 14-11/437 згідно з предметом якого позивач, як продавець, зобов'язався поставляти у власність покупця, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити в терміни і на умовах даного договору склотару з безкольорового скла (далі - товар), згідно з кресленнями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Розділом 2 цього договору сторони обумовили, що товар постачається партіями в об'ємах та на умовах згідно специфікацій до договору. Партією товару вважається кількість товару, відвантаженого за однією видатковою накладною. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки згідно ІНКОТЕРМС-2010 зазначених у специфікаціях до даного договору. Терміни поставки та прийняття товару визначені у специфікаціях до цього договору на один транспортний засіб. Відвантажений товар супроводжується наступним пакетом документів: видаткова накладна на товар, податкова накладна на товар, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості на товар, сертифікат відповідності. Датою поставки товару вважається дата, вказана на видатковій накладній або на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 загальна сума договору визначається сумарною вартістю всього поставленого та прийнятого покупцем товару згідно специфікаціям до даного договору. Ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях до цього договору. При 100%-ій передплаті за товар, ціна на нього фіксується. В ціну товару включена вартість упаковки та маркування (п. 5.1, п. 5.2), окрім вартості дерев'яного піддона, яка вказується у специфікаціях до даного договору. Покупець сплачує постачальнику вартість піддонів в терміни, вказані у специфікаціях до даного договору. Постачальник зобов'язується викупити у покупця піддони (постачальника) по ціні, по якій вони поставлялись покупцю, за умови їх належного технічного та функціонального стану. Транспортні витрати по доставці піддонів на склад постачальника несе покупець, який визначений на умовах даного договору. Розрахунки за товар та піддони здійснюються покупцем на умовах, вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 9.1 даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. Якщо не менш ніж за місяць до закінчення терміну даного договору жодна з сторін не заявить про бажання розірвати його, договір автоматично пролонгується до 31 грудня наступного року включно.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно правил ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 14-11/437 позивач поставив та передав відповідачу у власність, а останній прийняв товар в період з 27.09.12 р. по 08.02.13 р. на загальну суму 517 918,49 грн. (банка 1-82А-500 ємк. 0,5 л. на суму 505 498,49, далі - банки, та піддони на суму 12 420,00 грн.).

Цей факт підтверджують наступні докази:

- видаткові накладні:

№ М-00002694 від 27.09.12 р. на 65053,30 грн.;

№ М-00002756 від 03.10.12 р. на суму 65053,30 грн.;

№ М-00002874 від 12.10.12 р. на суму 65053,30 грн.;

№ М-00002953 від 18.10.12 р. на суму 65053,30 грн.;

№ М-00003198 від 09.11.12 р. на суму 65053,30 грн.;

№ М-00003825 від 27.12.12 р. на суму 65053,30 грн.;

№ 494900249 від 22.01.13 р. на суму 62548,38 грн.;

№ 494900481 від 08.02.13 р. на суму 65050,31 грн.;

- товаро-транспорні накладні на відпуск товару:

№ М-00002694 від 27.09.12 р., № М-00002756 від 03.10.12 р., № М-00002874 від 12.10.12 р., № М-00002953 від 18.10.12 р., № М-00003198 від 09.11.12 р., № М-00003825 від 27.12.12 р., № 4900000253 від 22.01.13 р., № 4900000484 від 08.02.13 р.

- довіреності на отримання товару:

№ 141 від 27.09.12 р.; № 143 від 03.10.12 р.; № 152 від 18.10.12 р.; № 171 від 09.11.12 р.; № 201 від 26.12.12 р.; № 7 від 22.01.13 р.; № 14 від 08.02.13 р.

- рахунки-фактури:

- № М-00002694 від 27.09.12 р. на 65053,30 грн.;

- № М-00002756 від 03.10.12 р. на суму 65053,30 грн.;

- № М-00002874 від 12.10.12 р. на суму 65053,30 грн.;

- № М-00002953 від 18.10.12 р. на суму 65053,30 грн.;

- № М-00003198 від 09.11.12 р. на суму 65053,30 грн.;

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вищенаведених первинних документів, рахунки на оплату: № М-00002694 від 27.09.2012 р., № М-00002756 від 03.10.2012 р., № М-00003198 від 09.11.2012 р. виставлені позивачем відповідачу на загальну суму 195 159,90 грн. (190479,90 грн. за банки, 4680,00 грн. за піддони) останній сплатив повністю, зазначаючи реквізити рахунків в виписках, про що свідчать банківські виписки.

За видатковими накладними № М-00002874 від 12.10.12 р., № М-00002953 від 18.10.12 р., № М-00003825 від 27.12.12 р., № 494900249 від 22.01.13 р., № 494900481 від 08.02.13 р. відповідач здійснив часткову оплату позивачу за поставлений товар, на загальну суму 233 119,70 грн.

Отже, борг відповідача перед позивачем фактично за спірний період складав в розмірі 77 218,89 грн. (банки) та 7740,00 грн. (піддони).

В зв'язку з відсутністю повної оплати, 01.07.2013 року на адресу позивача відповідачем була направлена претензія № 604/25-11/25-01 про сплату боргу, яка залишена відповідачем без належного реагування.

Але, беручи до уваги, заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідач частково здійснив оплату заборгованості в сумі 40 000,00 грн. (банки), про що свідчать банківські виписки від 17.07.13 р.

Відповідно до правил п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, на підставі наведеного суд припиняє провадження в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 40 000,00 грн. (банки).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення по справі складає в сумі 37 218,89 грн. (банки) та 7 740,00 грн. (піддони).

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.ст. 546, 547 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами пунктів 8.3, 8.4 договору передбачено, що у разі, якщо покупець не виконав умови оплати в встановлені терміни, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно оплаченої суми. У разі порушення покупцем своїх зобов'язань в частині своєчасної та/або повної оплати поставленого товару/піддонів, покупець відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевірив нарахування позивачем розмір інфляційних, річних та пені, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 03.11.2012 р. по 01.07.2013 р. пені в розмірі 15 905,61 грн. (банки) і 600,86 грн. (піддони), 25% річних в сумі 26864,74 грн. (банки) і 1106,57 грн. (піддони) та інфляційних за період з 01.12.12 р. по 30.06.13 р. в сумі 645,32 грн. (банки, піддони).

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, але з урахуванням вищенаведеного - задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 19293424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А, код ЄДРПОУ 32952061) - 37 218,89 грн. заборгованість за поставлений товар; 7 740,00 грн. заборгованість за поставлені піддони; 15 905,61 грн. пені за несвоєчасну оплату товару; 600,86 грн. пені за несвоєчасну оплату піддонів; 27 971,31 грн. 25% річних; 242,57 грн. інфляційних за грудень 2012 р.; 201,78 грн. інфляційних за січень 2013 р.; 200,97 грн. інфляційних за травень 2013 р. та 2601,64 грн. судового збору.

3. Провадження у справі щодо стягнення заборгованості в сумі 40 000,00 грн. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 05 серпня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова