Постанова № 32796664, 29.07.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1812/13-a

29 липня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Осташа А. В

при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача: Палащука І.С.

представника відповідача: Свистун Є.М. та Комарчука І.Т.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСКОМ-ШПОН»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0002131550 та №0006501550 від 21.06.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСКОМ-ШПОН» (далі - позивач, ТОВ«ЛІСКОМ-ШПОН») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0002131550 та №0006501550 від 21.06.2013 року.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що за результатами перевірки ТОВ ««ЛІСКОМ-ШПОН» Тернопільською ОДПІ встановлено ряд порушень, які відображені в Актах перевірки від 01.04.2013 року № 2286/15-50/23591794 та №4067/15-50/23591794 від 12.06.2013 року. На підставі зазначених актів перевірки Тернопільською ОДПІ 26.04.2013 року та 21.06.2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0002131550 та №0006501550. З підстав наведених у позовній заяві позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, вважає їх такими, що суперечать вимогам закону та просить суд скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову, пояснили, що за результатами перевірки Тернопільської ОДПІ прийнято правомірні податкові повідомлення - рішення від 26.04.2013 року № 0002131550 та №0006501550 від 21.06.2013 року, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби було проведено дві документальні позапланові виїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСКОМ-ШПОН», з питань правомірності нарахування від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий та березень 2013 року.

За результати перевірок складено 2 акти: від 01.04.2013 року № 2286/15-50/23591794 (охопив січень 2013 року) та №4067/15-50/23591794 від 12.06.2013 року (охопив лютий-березень 2013 року).

Згідно висновків акта перевірки від 1 квітня 2013 року встановлено порушення TOB «ЛІСКОМ-ШПОН», а саме, на порушення п. 198.б ст. 198, п.201.1 ст.201 ПКУ від 02.12.2010 Р. № 2755- VI із змінами та доповненнями TOB «Ліском-Шпон» включено до податкового кредиту за січень 2013 року податкові накладні, які не відповідають формі затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379. На порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ від 02.12.2010 Р. № 2755-V1 завищено від 'ємне значення різниці між сумою податкового зобов 'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року на 734,72 грн".

Згідно висновків акту перевірки від 12 червня 2013 року, позивач в порушення вимог п.201.1 та п.201.4 ст.201 ПК України завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в лютому 2013 року на 735 грн.

За результатами перевірок Тернопільською ОДПІ винесено податкові повідомлення рішення від 26.04.2013 року № 0002131550 яким зменшено розмір відємного значення з ПДВ на 735 грн. та №0006501550 від 21.06.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 735 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 183, 75 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року № 0002131550 оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПС в Тернопільській області та ДПС України, проте за результати розгляду скарг платника податків прийнято рішення якими в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки 01.04.2013 р. №2286/15-50/23591794, на який посилається податковий орган, в обґрунтування висновків про порушення, що наведені в акті 12.06.2013 р. №4067/15-50/23591794, зазначено, що податкові накладні: №29 від 15.01.ІЗр.і №43 від 21.01.13р. від ПП. "Енергоремкомплект"; №30 від 16.01.13р. і №35 від 17.01.13р. від TOB "Інтерброк"; №36 від 22.01.13р. від TOB "АВР-СЕРВІС"; №111 від 25.01.13р. і №122 від 28.01.13р. від TOB "ТерКо Авто Моторс", а всього разом на суму ПДВ 734,72 грн., не відповідають формі, затвердженій Наказом МФУ від 01.11.2011р. №1379 "Порядок заповнення податкової накладної". В результаті цього, в декларації з ПДВ, за січень 2013 p., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 735 грн. Це завищене від'ємне значення сформувало бюджетне відшкодування в декларації за лютий 2013р., що і стало підставою для висновку про порушення в акті від 12.06.2013 р. №4067/15-50/23591794. і формування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 р. №0006501550 на суму завищення бюджетного відшкодування 735 грн. та штрафної санкції 183,75 грн.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що порушенням порядку заповнення податкової накладної вважається перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом (перерахованим у п.п."а"-"'ї" п.201.1 ст.201 ПКУ p.V), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару, тощо). Аналізуючи податкові накладні, які, на думку податкового інспектора, не відповідають формі, затвердженій Наказом №1379, є протиправним, оскільки у цих накладних заповнено усі обов'язкові реквізити.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного:

Відповідно до п.12.4 Наказу №1379 наведено перелік одиниць виміру товарів чи послуг, робіт, наданих постачальником: це грн., шт., кг, м, см, м куб, см куб, л тощо (тобто, якщо, скажімо, це ремонтні, слюсарні чи інші роботи, то відповідно до нормативних рекомендацій ведення бухгалтерського обліку, вони можуть вимірюватись у нормо-годинах (н/г), або у шт., якщо проводиться ремонт одиниці засобів (як у нашому випадку електродвигуна чи шини).

Відповідно до п.12.5 Наказу № 1379 зазначено, що в гр.6 податкової накладної вписується кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів чи надання послуг. І тільки в разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у гр.6 вказується "послуга/проценти тощо".

Відповідно до стандартів бухобліку і облікової політики на підприємствах дані, наведені у податковій звітності, повинні відповідати даним бухгалтерської звітності. Іншими словами, коли в акті виконаних робіт чи наданих послуг вказані роботи чи послуги вимірюються у н/г чи шт., маш., то й у виданій податковій накладній такі роботи чи послуги вимірюються в тих самих одиницях. Цього вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", а саме п.2 ст.3: "фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Перевіряючи вищевказаний висновок на його відповідність дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, суд приходить до наступного, а саме, що податкові накладні заповнені правильно, оскільки роботи чи послуги у постачальників обліковуються у відповідності до порядку ведення бухобліку на підприємствах. А іншого порядку, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, так звані "недоліки" цих податкових накладних самі по собі не є підставою для невизнання податкового кредиту, оскільки це не пов'язано з реальним порушенням законодавства, коли бюджет недоотримав кошти за ПДВ. Суд вважає, що недоліки у заповненні податкової накладної не спричиняють її недійсність і не свідчать про те, що вона є неприпустимим доказом податкового кредиту, якщо така податкова накладна дає змогу ідентифікувати особу, що її видала.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі податкові накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість."

Крім того, суд враховує ту обставину, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Як видно з матеріалів справи та з огляду на нинішні особливості адміністрування ПДВ сумніви щодо дійсності відомостей, зазначених у податкових накладних, можна розцінювати з твердження, що кожен платник ПДВ під час подачі декларації з ПДВ одночасно додає копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. Крім того, деякі податкові накладні реєструються у ЄРПН у вище вказаному випадку ПН №122 від 28.01.2013 року.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення винесені Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби від 26 квітня 2013 року №0002131550 та від 21 червня 2013 року №0006501550.

3. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСКОМ-ШПОН» 230,11 грн. (двісті тридцять гривень 11 копійок) сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 серпня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.