Постанова № 32794452, 01.08.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 р. Справа № 818/2763/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2763/13-a

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах,

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, УПФУ у м. Сумах), в якому, із врахуванням уточнень до позовних вимог (а.с.39-40), просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13 411грн.99коп., а також зобов'язати відповідача вчинити дії з підготовки подання про повернення йому помилково сплаченого збору та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 04.10.2012 року ним було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежилого приміщення), розташованого в АДРЕСА_1. Під час укладання даного договору ОСОБА_2 сплачено грошові кошти в сумі 18 151грн.99коп. в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що становить 1% від вартості майна, вказаної у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.09.2012 року №35587854, виданого КП «Сумське міське БТІ». Однак, зазначена сума в розмірі 18 151грн.99коп. сплачена позивачем помилково, оскільки відповідно до п.2.1 договору продаж нежилого приміщення за домовленістю сторін вчинено за 474 000 грн. Така ж вартість майна значиться і у Звіті про оцінку майна, складеного 24.09.2012 року оцінювачем - суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3, про що зазначено у п.2.4 договору. Тому сума коштів, яка підлягає поверненню, становить: 13 411 грн.99 коп. (18 151 грн.99коп. - 4740грн.).

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с95). Надіслали клопотання, в якому позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять розглянути справу у їх відсутність (а.с.25, 33).

В судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, надав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.88), пояснивши, що нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна проводиться, виходячи із зазначеної в угоді купівлі-продажу вартості придбаного майна, за ставками, визначеним Законом. При цьому, вартість нерухомого майна не повинна бути меншою інвентаризаційної (балансової) вартості об'єкта згідно довідки-характеристики БТІ.

Від третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.24), в якому третя особа вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за №1000/7288, визначено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Враховуючи викладене, повідомляє, що в Головному управлінні відсутні відповідні документи щодо повернення на користь позивача відповідного платежу.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

04.10.2012 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна було придбано нежиле приміщення (комплекс), розташоване в АДРЕСА_1 (а.с.5-6). Ціна продажу майна згідно з п.2.1 договору складає 474 000 грн.

Згідно даних Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.09.2012 року №35587854, виданого КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», вартість майна станом на 11.09.2012 року складає 1 815 199грн. (а.с.57, 96-97).

Відповідно збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% складає 18 151 грн.99 коп., сплачений позивачем на рахунок Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією №77-3812 від 04.10.2012 року (а.с.7).

Положеннями абз.1 п.9 ст.1 Закону «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

При цьому, нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ст.2 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

У відповідності до п.15-1 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Судом встановлено, що у вищенаведеному договорі купівлі-продажу, копія якого долучена до матеріалів справи позивачем (а.с.5-6), визначено, що відповідно до даних Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого БТІ, вартість майна становить 1 815 199 грн. (п.2.3 договору), а ціна продажу майна складає 474 000 грн. (п.2.1 договору).

Вирішуючи спір по суті, суд звертає увагу на ст.627 ЦК України, якою визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 цього Кодексу).

Тобто, з аналізу вищенаведених норм права та обставин справи вбачається, що ціна нерухомого майна зазначена сторонами у п.2.1 договору купівлі-продажу у сумі 474 000 грн. , а вартість майна вказана у п.2.3 цього договору у сумі 1 815 199 грн. (а.с.5, зворотній бік).

Таким чином, поняття «ціна майна» та «вартість майна» не є тотожними, оскільки ціна нерухомого майна може за домовленістю сторін договору істотно відрізнятися від його реальної вартості, залежно від досягнення ними згоди купити-продати майно саме за такою ціною та залежно від сутності існуючих суспільно-економічних факторів.

Сторони у договорі на власний розсуд можуть вказати будь-яку ціну майна, яка не обов'язково повинна співпадати з його вартістю, яка згідно чинного на момент укладення договору купівлі-продажу законодавства встановлювалася відповідним бюро технічної інвентаризації.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відтак, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13 411грн.99коп. необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання УПФУ у м. Сумах вчинити дії з підготовки подання про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, також слід відмовити.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, під час судового розгляду справи відповідач довів відсутність з його боку будь-яких протиправних дій, які б свідчили про необґрунтоване зобов'язання позивача сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 18 151грн.99коп.

Натомість, позивачем під час розгляду справи не було доведено порушення своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За змістом ст. 94 КАС, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати позивачу з Державного бюджету України не повертаються.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2013 року.