Постанова № 32794386, 26.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 р. Справа №805/6662/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - ЗаднепровськійВ.О.,

за участю представників

позивача Жигіль В.Г., Симонова О.А.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунальна установа «Маріупольська міська лікарня №4 ім.Мацука» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконними дій та часткове скасування вимоги -

встановив:

Комунальна установа «Маріупольська міська лікарня №4 ім.Мацука» звернулась з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області з позовом про:

визнання протиправним дій, які полягають у встановленні під час ревізії порушення закону, а саме покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального на суму 108 167,99 грн.;

визнання протиправним та скасування пункту 2.4. вимоги від 30.04.13 №26-01-34/755, відповідно до якого пред'явлено вимогу незаконних видатків із надання платних послуг за рахунок коштів загального фонду кошторису в сумі 108167,99 та у зв'язку з чим вимагалося прийняти до відома застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з фактів викладених в акті ревізії вбачається, що позивачем призведено покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального, власні надходження від послуг за договорами зі страхової компанією, які на думку відповідача повинні бути направлені на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням з наданням цих послуг. Позивач має суттєве протиріччя між нецільовим використанням бюджетних коштів та покриттям видатків спеціального фонду за рахунок загального. Відповідачем не було проведено документального аналізу документів, які підтверджують, що кошти зі спеціального рахунку установи були використані за відповідними напрямами, а саме для діяльності лікарні. Бюджетна установа в процесі своєї діяльності може отримувати кошти не лише з державного, місцевого бюджету, а й з інших джерел. Отримані грошові кошти за ревізує мий період за цим договором є власними надходженнями, які були зараховані до спеціального фонду відповідного напрямку, що підтверджується звітом ф. 4.1. Відповідач дійшов помилкового висновку, що грошові кошти у розмірі 108 167,99 грн. отримані від страхової компанії повинні бути використані перш за все на заробітну плату всіх штатних медичних працівників лікарні, комунальних послуг, продукти харчування за вищенаведеним договором зі страховою компанією. В установі всі працівники працюють згідно штатного розпису, грошові кошти на заробітну плату призначаються за загальним фондом.

Представники позивача позовні вимоги підтримали надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення у яких зазначив що договори є складовою частиною надання застрахованим особам висококваліфікованої лікувальної допомоги в стаціонарних відділеннях медичного закладу у відповідності до договорів. Вимогами п.4 ст.13 БК України визначено, що надходження бюджетних установ від надання платних послуг використовується за відповідними напрямами на організацію зазначених видів діяльності та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цим послуг. Позивачем за період з 01.09.11 по 31.12.12, кошти що були тримані від надання платних медичних послуг, не спрямовувались на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, що призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальна установа «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К. Мацука» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №162185 (т.2 а.с. 1).

Відповідачем було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності позивача за період з 01.02.10 по 31.01.13. За наслідками ревізії було складено акт ревізії від 22.04.13 №05-860/014 та направлено вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 30.04.13 №26-01-34/755.

Позивачем вимога оскаржується частково, позивач не погоджується з порушенням викладеним у п.2.4. вимоги.

У п.2.4 вимоги зазначено, що ревізією повноти та правильності спрямування коштів на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно їх основної діяльності встановлено, що згідно з даними меморіальних ордерів №3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України» кошти не спрямовувались на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, що призвело до покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці фізичних осіб та комунальні послуги, які підлягали оплаті за рахунок коштів спеціального фонду, джерелом надходжень якого являється надання платних послуг лікарнею, до вартості яких входить заробітна плата та нарахування до неї, оплата комунальних послуг в порушення ч.4 ст.13 БКУ, ст..47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального на суму 108 167, 99грн. Тобто за період з 01.02.10 по 31.01.13, кошти, отримані від надання платних медичних послуг, не спрямовувались на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, що призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального на 108 167,99 грн., т.ч. 2010 рік КЕКВ 1111 - 27 434,00 грн., 1120 - 10453,30 грн., КЕКВ 1161 - 5203,00 грн., КЕКВ 1162 - 331,10 грн., КЕКВ 1163 - 1040,60 грн., КЕКВ 1165 - 236,50 грн., 2011 рік КЕКВ 1111 - 22736,00 грн., КЕКВ 1120 - 8663,20 грн., КЕКВ 1161 - 4351,20 грн., КЕКВ 1162 - 274,40 грн., КЕКВ 1163 - 862,40 грн., КЕКВ 1165 - 196,00 грн., у 2012 році КЕКВ 1111 - 16298,00 грн., КЕКВ 1120 - 6049,93 грн., КЕКВ 1161 - 3119,10 грн., КЕКВ 1162 - 196,96 грн. КЕКВ1163 - 621,00 грн., КЕКВ 1165 - 140,50 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ВАТ «Страхове товариство Іллічівське» від 01.10.12 №МЕД/2009/5 про надання медичних послуг застрахованим особам. Умовами договору передбачено надання відповідачем медичних послуг в разі настання страхового випадку, особам з якими укладено договори добровільного медичного страхування, за цінами, визначеними в договорі, а виконавець повинен відшкодувати вартість їх надання на умовах цього договору. (т.2 а.с. 30).

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Частиною 4 ст. 13 вказаного Кодексу України визначено, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються підгрупи, зокрема:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу), зокрема на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Виходячи з наведених положень Бюджетного кодексу України до власних надходжень бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду бюджету, належить плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством.

Пунктом 21 розділу І Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

від 17.09.96 № 1138, до послуг, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров'я, віднесено медичне обслуговування за договорами із суб'єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Пунктом 2 Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.02 №955, встановлено перелік видів безоплатної медичної допомоги і визначено, що державними та комунальними закладами охорони здоров'я подається безоплатна медична допомога таких видів:

швидка та невідкладна - на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;

амбулаторно-поліклінічна;

стаціонарна - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;

невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);

долікарська медична допомога сільським жителям;

санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;

утримання дітей у будинках дитини;

медико-соціальна експертиза втрати працездатності.

Безоплатна медична допомога перелічених видів подається дозволеними до застосування в Україні методами діагностики та лікування (відповідні протоколи, стандарти), включаючи лікарські засоби, кров та її компоненти і препарати, апаратуру, лабораторні та інші дослідження з використанням наявної матеріально-технічної бази.

Виходячи з наведених положень законодавства, зокрема Бюджетного кодексу України, власні надходження бюджетних установ від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством, включаються до спеціального фонду бюджету.

Вказані положення законодавства позивачем дотримані - власні надходження установи від плати за медичні послуги по договорам про надання медичних послуг застрахованим особам, включені до спеціального фонду бюджету.

Вказані обставини сторонами визнаються, і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Згідно з п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, видатки бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін. Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування.

Пунктом 23 вказаного Порядку визначено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Судом встановлено, всі кошти, що надійшли від надання платних медичних послуг на підставі договору страхування були зараховані позивачем до спеціального фонду, вказана обставина відповідачем визнається, та підтверджується звітами про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги( форма №4-1д, 4-1м) за 2010- 2012

(т.1 а.с.36-44, 140). Відповідачем зроблено висновок що кошти, отримані позивачем від надання платних медичних послуг за період з 01.02.10 по 31.01.13, правильно поступили на рахунок спеціального фонду, однак з цього рахунку вони, на думку відповідача не спрямовувались на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, а саме не спрямовувалися в порядку черговості: на виплату заробітної плати позаштатним медичним працівникам, які надавали такі послуги, на комунальні послуги, а спрямовувалися на наступні потреби: на текучий ремонт, придбання інвентарю та інше, що відображено в довідці ф. 4-1. Вказане, на думку відповідача, призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального на суму 108 167,99 грн. У зв'язку з чим п. 2.4 вимоги вимагалося прийняти до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань в сумі 108 167,99 грн.

Під час проведення ревізії відповідачем не встановлено фактів укладання договорів з позаштатними працівниками, з якими були би оформлені трудові договори. Щодо заробітної плати штатним працівникам, то вони в повній мірі були погашені за рахунок коштів загального фонду, що підтверджується штатними розписами (т.1 а.с. 155 - 245). звітами про надходження та використання коштів загального фонду (форма №2д, 2м) за 2010-2012 рік (т.1 а.с. 30-35, 68).

Кошти, які надходили на рахунок спеціального фонду від надання медичних послуг по договорам, з цього рахунку спрямовувалися на витрати які не забезпечені або частково забезпечені видатками загального фонду для здійснення основної діяльності закладу, що відображено в звітах про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги форми №4-1м за 2011 рік, за 2012 рік, за січень 2013 року, кошторисі на 2012 рік. Позивачем надано зведену інформацію, що показників спеціального фонду кошторису на 2010-2012 (т.1 а.с. 54) та інформацію щодо використання надходжень від страхової компанії СК»Іллічівська» за формою №4-1м за 2010 - 2012 роки.

Видатки ж, які пов'язані з виконанням основних функцій працівників, а саме заробітна плата, нарахування на заробітну плату, комунальні послуги в період з 01 вересня 2011 року по 31 січня 2013 року, позивачем в повному обсязі були забезпечені видатками загального фонду, що підтверджується звітами про надходження та виконання коштів загального фонду форми №2м за 2011 та 2012 роки, де сума фактичних видатків на заробітну плату та енергоносії повністю забезпечена бюджетними призначеннями загального фонду, що відповідало вимогам законодавства.

Отже, позивачем дотримані вимоги законодавства щодо використання загального та спеціального фондів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу як зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:

" 24) нецільове використання бюджетних коштів;

29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України."

Відповідно до пп. 2 та 3 Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року №255, підставою для зменшення бюджетних асигнувань є, зокрема, акт ревізії, в якому зафіксовано факт вчинення розпорядником бюджетних коштів у поточному чи минулих роках одного з порушень бюджетного законодавства. Такий акт складається органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету.

Питання зменшення бюджетних асигнувань, про яке йдеться в оскарженому п. 5 вимоги, стосується бюджетного періоду, яким є рік.

Рішення з цих питань щодо позивача приймає головний розпорядник бюджетних коштів, а не орган державної фінансової інспекції, який в цій частині має повноваження лише скласти акт ревізії.

Наявність порушень бюджетного законодавства, передбачених п.п. 24, 29 та 38 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, які могли би бути підставою для застосування передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 117 вказаного Кодексу такого заходу впливу як зменшення бюджетних асигнувань, ні актом ревізії суб'єкта владних повноважень, ні судом не встановлено.

На підставі викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині скасування п.2.4 вимоги підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними дій, які полягають у встановленні під час ревізії порушення закону, а саме покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального на суму 108 167,99 грн., суд зазначає, що проводити ревізії та у разі встановлення порушення направляти вимоги, входить до повноважень відповідача встановлених Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». У разі незгоди об'єкту контролю з висновками ревізії, він має право оскаржити ці висновки у встановленому законом порядку. Тому в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо встановлення порушення позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов, Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня №4 ім.Мацука» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про :

визнання протиправним дій, які полягають у встановленні під час ревізії порушення закону, а саме покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального на суму 108 167,99 грн.;

визнання протиправним та скасування пункту 2.4. вимоги від 30.04.13 №26-01-34/755, відповідно до якого пред'явлено вимогу незаконних видатків із надання платних послуг за рахунок коштів загального фонду кошторису в сумі 108167,99 та у зв'язку з чим вимагалося прийняти до відома застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань

задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункту 2.4. вимоги від 30.04.13 №26-01-34/755, відповідно до якого пред'явлено вимогу незаконних видатків із надання платних послуг за рахунок коштів загального фонду кошторису в сумі 108167,99 грн. та у зв'язку з чим вимагалося прийняти до відома застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань у сумі 108167,99 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня №4 ім.Мацука» витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,21 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 липня 2013 року в присутності представників позивача.

Постанову у повному обсязі складено 31 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.