Рішення № 32794252, 29.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9114/13 29.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріс"

до Товариства обмеженою відповідальністю "Асістанський Центр" Ел.Ай.Сі.Асістанс"

про стягнення 12 427,81 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Данилевська О.О., довіреність б/н від 03.05.2013;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №01/11/2009 про медичне обслуговування застрахованих осіб, в сумі 45344,92 грн., з яких 43869,46 грн. - основний борг, 1229,29 грн. - пеня та 246,17 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до умов договору про медичне обслуговування застрахованих осіб №01/11/2009 від 01.11.2009 позивачем було надано медичні послуги застрахованим особам на суму 43869,46 грн., які відповідач не оплатив у встановлені договором строки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

07.06.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12427,81 грн., з яких основний борг - 10952, 35 грн., пеня - 1229,29 грн. та 246, 17 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 дана заява прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.07.2013.

В судовому засіданні 29.07.2013 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві з врахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином; про причини неявки представника суд не повідомляв; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 29.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено договір про медичне обслуговування застрахованих осіб №01/11/2009 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає послуги з медичного обслуговування застрахованим особам, а замовник проводить оплату за надання таких послуг відповідно до умов даного договору.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір про надання послуг є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Відповідно до р. 2 договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання медичних послуг застрахованим особам відповідача (фізичним особам, які уклали договір страхування зі страховиком), а замовник, в свою чергу, сплатити повну вартість послуг, наданих виконавцем застрахованим особам на підставі наданих виконавцем рахунку і звітних документів.

Так, оплата здійснюється за фактом надання медичних послуг, надання яких підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та звітом про надані послуги, шляхом оплати виставлених виконавцем рахунків, які виставляються 2 рази на місяць 15 та 30/31 числа відповідного місяця, з додаванням до них акту приймання-передачі наданих послуг та звіту, що містить обґрунтування для перерахування грошей, які передаються виконавцем замовнику під розпис співробітника замовника. При цьому, сторони беззаперечно погодили, що факт такого розпису у відповідному журналі виконавця буде визнаватись ними належним доказом факту передачі виконавцем замовнику рахунку та акту із звітом з усіма необхідними документами ( п.п. 4.1, 4.3 договору).

Замовник перевіряє виставлені рахунки і здійснює оплату протягом 14 робочих днів після отримання повного комплекту звітних документів ( п. 4.4 договору).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та надав послуги з медичного обслуговування застрахованих осіб за період з листопада 2012 по лютий 2013 на загальну суму 43869,46 грн., що підтверджується виставленими відповідачу рахунками на оплату: №1755 від 30.11.2012 на суму 676,00 грн., № 1836 від 15.12.2012 на суму 4440,20 грн., № 1908 від 31.12.2012 на суму 31492,71 грн., №1909 від 31.12.2012 на суму 582,40 грн., №28 від 15.01.2013 на суму 756,40 грн., №29 від 15.01.2013 на суму 748,40 грн., №176 від 31.01.2013 на суму 338,00 грн., №177 від 31.01.2013 на суму 312,00 грн., №179 від 31.01.2013 на суму 1140,31 грн., №245 від 15.02.2013 на суму 676,00 грн., №247 від 15.02.2013 на суму 338,00 грн., №305 від 28.02.2013 на суму 338,00 грн., №306 від 28.02.2013 на суму 360,00 грн., №307 від 28.02.2013 на суму 1671,04 грн.; актами надання послуг №3026 від 30.11.2012, №3160 від 15.12.2012, №3306 від 31.12.2012, №3307 від 31.12.2012, №87 від 15.01.2013, № 88 від 15.01.2013, №333 від 31.01.2013, №334 від 31.01.2013, №336 від 31.01.2013, №473 від 15.02.2013, №475 від 15.02.2013, №599 від 28.02.2013, №600 від 28.02.2013, №601 від 28.02.2013 та звітами про надання послуг з медичної допомоги за періоди: з 16.11.2012 по 30.11.2012 на суму 676,00 грн., з 01.12.2012 по 15.12.2012 на суму 4440,20 грн.; з 16.12.2012 по 31.12.2012 на суму 31492,71 грн., з 16.12.2012 по 31.12.2012 на суму 582,40 грн., з 01.01.2013 по 15.01.2013 на суму 756,40 грн., з 01.01.2013 по 15.01.2013 на суму 748,40 грн., з 16.01.2013 по 31.01.2013 на суму 338,00 грн., з 16.01.2013 по 31.01.2013 на суму 312,00 грн., з 16.01.2013 по 31.01.2013 на суму 1140,31 грн., з 01.02.2013 по 15.02.2013 на суму 676,00 грн., з 01.02.2013 по 15.02.2013 на суму 338,00 грн., з 16.02.2013 по 28.02.2013 на суму 338,00 грн., з 16.02.2013 по 28.02.2013 на суму 360,00 грн., з 16.02.2013 по 28.02.2013 на суму 1671,04 грн., факт передачі яких відповідачу підтверджується розписом уповноваженої особи відповідача у журналі позивача 05.12.2012, 21.12.2012, 03.01.2013, 09.01.2013, 17.01.2013, 11.02.2013, 22.02.2013 та 06.03.2013 відповідно.

Про належне виконання позивачем зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання медичних послуг.

За умовами п. 2.2.5 договору відповідач зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання підписати та повернути виконавцеві акт приймання-передачі виконаних робіт передбачений п. 4.3 даного договору. У випадку не підписання вищевказаного акту, або не направлення підписаного акту виконавцеві протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання, послуги вважаються такими, що повністю прийняті без зауважень та підлягають оплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було підписано та повернуто позивачу акти наданих послуг №3026 від 30.11.2012, №3306 від 31.12.2012, №3160 від 15.12.2012, №3307 від 31.12.2012, №87 від 15.01.2013, №334 від 31.01.2013 та відповідні звіти.

Акти ж з надання послуг № 88 від 15.01.2013, №333 від 31.01.2013, №336 від 31.01.2013, №473 від 15.02.2013, №475 від 15.02.2013, №599 від 28.02.2013, №600 від 28.02.2013, №601 від 28.02.2013 та відповідні звіти не були підписані відповідачем, втім і повернуті позивачу протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання не були. При цьому, будь-яких зауважень чи письмової мотивованої відмови від їх підписання відповідачем надано не було, а відтак у відповідності до умов п.2.2.5 договору, вони вважаються такими, що повністю прийняті та свідчать про виникнення у відповідача обов'язку оплатити надані послуги, визначені в цих актах.

Втім, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором щодо оплати наданих послуг належним чином оплату не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 10952, 35 грн.

Позивачем 01.04.2013 було вручено відповідачу претензію вих. № 668/1 з вимогою сплатити заборгованість, однак кошти у повній мірі сплачені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10952,35 грн.

Водночас, в процесі розгляду справи, відповідач здійснив оплату частини суми основного боргу за вищезазначеними рахунками в розмірі 2010,80 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку від 23.07.2013.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також те, що залучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка свідчить про сплату відповідачем частини основного боргу в сумі 2010,80 грн., після порушення провадження у справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за прострочення строку оплати рахунку замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, позивачем нараховано за кожним актом надання послуг, що відбулось в листопаді 2012 - лютому 2013 та заявлено до стягнення пеню в сумі 1229,29 грн., яка згідно розрахунку позивача нарахована за період з 26.12.2012 по 11.04.2013.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 26.12.2012 по 11.04.2013 та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожним актом надання послуг у сумі 246,17 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити надані позивачем послуги.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини і часткова сплата суми боргу здійснена ним під час провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2010,80 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 11, ідентифікаційний код 31568089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріс" (02081, м.Київ, вул. Клеманська, 3, ідентифікаційний код 21522748) 8941 (вісім тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 55 коп. основного боргу, 246 (двісті сорок шість) грн. 17 коп., 3 % річних, 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять ) грн. 29 коп. пені та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2013.

Суддя Т.В. Васильченко