Ухвала суду № 32794100, 02.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"02" серпня 2013 р.Справа № 922/3134/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю представників сторін:

представник позивача (заявника) - Нагаєць Д.В., дов. №1 від 31.07.2013р.

представник відповідача - не з"явився.

розглянувши заяву Дежавного підприємства "Благодатне", с. Благодатне про забезпечення позову (вх. №27397) у справі запозовом ДП "Благодатне" , с. Благодатне

до ТОВ "ВС Благодатний", с. Благодатне

про звільнення земельної ділянки та стягнення грошових коштів у розмірі 7165314,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство «Благодатне», с. Благодатне, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Благодатний», с. Благодатне про звільнення земельної ділянки та стягнення майнової шкоди у розмірі 7165314,00 грн., заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки ДП «Благодатне» у період з 01.03.2012р. по 01.08.2013р.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02 серпня 2013 року о 10:00 год.

Разом з позовною заявою позивачем, через канцелярію суду, надано заяву про забезпечення позову (вх. № 3134/13), в якій заявник, в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, просить суд:

1. Вжити заходів до забезпечення позову, а саме накласти арешт на:

- посіви і насадження сільськогосподарських культур зрошені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатний» на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів № 01-18/454 від 22.07.2013р.;

- майно та грошові суми, що належать TOB «ВС Благодатний».

2. Заборонити TOB «ВС Благодатний» вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатне», згідно державного акту серія ХР-12-00- 002658 від 29.12.1997р.

В наданій заяві позивач зазначив, що 25 квітня 2007 року між військовим радгоспом Благодатний та TOB «ВС Благодатний» був укладений договір № 8 на використання земель.

Земельна ділянка, яка була предметом вказаного договору, належала Військовому радгоспу «Благодатний» на праві постійного користування, на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997. Наказом міністра оборони України військовий радгосп «Благодатний» було перейменовано у Державне підприємство «Благодатне».

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року у справі № 5023/5672/11 за позовом Державного підприємства «Благодатне» до TOB «ВС Благодатний» про визнання договору недійсним позовні вимоги задоволені, договір № 8 від 25 квітня 2007 року на використання земель визнано недійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2009 рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року у справі № 5023/5672/11 скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2012 року постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2009 скасована, рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року у справі № 5023/5672/11 залишено без змін.

Таким чином, рішення господарського суду від 22.09.2011р. по справі №5023/5672/11 про визнання недійсним договору №8 від 25.04.2007р. набрало законної сили.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Натомість, ТОВ «ВС Благодатний» всупереч рішенню господарського суду Харківської області від 25.04.2007р. по справі №5023/5672/11 продовжує користуватися земельною ділянкою, яка належить Державному підприємству «Благодатний» на праві постійного користування, на підставі акту на право постійного користування землею серія ХР-12-00-00265 8 від 29.12.1997 без відповідних правових підстав, тобто самовільно. В зв'язку з чим ДП «Благодатне» звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом до ТОВ «ВС Благодатний» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та господарським судом було прийнято до розгляду даний позов.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник посилається на ст. 66, 67 ГПК України, п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» та зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення та зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

Фактичні обставини, з якими позивач пов'язує застосування заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на посіви та насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію та заборони TOB «ВС Благодатний» вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання земельної ділянкї, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатне», згідно державного акту серія ХР-12-00- 002658 від 29.12.1997р., позивач доводить наступним.

Згідно з інформацією начальника Зміївського РВ ГУМВС від 11.07.2013 № 79/6125 факти самовільного використання земельної ділянки, зокрема, доводяться поданими до Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області заявами гр. Скоропляса Ю.С. щодо проведення сільськогосподарських робіт без належних документів на вказаній земельній ділянці, які зареєстровані в установленому порядку в журналі єдиного обліку № 2257 від 13.06.2013, № 2308 від 20.06.2013, № 2372 від 20.06.2013. Зміївським РВ ГУМВС України в Харківській області на сьогоднішній день проводиться перевірка.

Стан посівів на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатне» підтверджується довідкою Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації № 01- 18/454 від 22.07.2013

Позивач зазначає, що посіви і насадження сільськогосподарських культур зрошені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатний» на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, згідно статті 95 Земельного кодексу України належать ДП «Благодатний», як правомірному користувачу земельної ділянки.

Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, визначена у статті 23 Земельного кодексу України, а отже посіви сільськогосподарськихкультур, зрошені на земельній ділянці сільськогосподарського призначення є основним результатом використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Враховуючи те, що посіви та насадження сільськогосподарських культур можливо збираються за досить короткий проміжок часу, існує реальна загроза зникнення, суттєвого зменшення за кількістю посівів та насаджень сільськогосподарських культур на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування ДП «Благодатний» або погіршення їх якостя на момент виконання рішення, у зв'язку зі зміною кліматичних умов або вчиненням навмисних дій з боку відповідача, позивач вважає, що заходи забезпечення позову мають бути застосовані як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Дослідивши подані позивачем разом із позовною заявою та заявою про забезпечення позову матеріали, враховуючи підтверджені ними обставини справи, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також Постановою Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи. їх посадових осіб виконати певні дії (звіряти розрахунки, провести огляд доказів у місті їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості. Висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитись з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу повинна довести його необхідність та адекватність.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка є предметом даного спору, належить позивачеві (заявникові за вказаною заявою) на праві постійного користування, на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння, користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку (ст. 92 ЗК України).

Частиною 2 статті 95 ЗК України встановлено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року у справі № 5023/5672/11 за позовом Державного підприємства «Благодатне» до TOB «ВС Благодатний» про визнання договору недійсним позовні вимоги задоволені, договір № 8 від 25 квітня 2007 року на використання земель визнано недійсним.

Частиною 1 ст.. 216 Цивільного кодексу України, встановлено, що недійсний правичин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язання повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною

Натомість, всупереч рішенню суду по справі № 5023/5672/11, яке набрало законної сили, відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, яка належить позивачеві на підставі акту на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, що підтверджується статистичною формою №4-сг, поданою ТОВ «ВС Благодатний» до Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації, щодо площі засіяних ним сільськогосподарських культур під урожай 2013 року, яка складає 3995,2 га., на якій засіяно: озима пшениця - 100 га, ярий ячмінь - 150 га, кукурудза на зерно - 2407,2 га, соняшник - 1278 га, соя - 60 га.

Вищезазначене свідчить про небажання відповідача повернути позивачу надану йому на праві власності земельну ділянку, вочевидь унеможливить повернення суми завданої йому шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, шляхом вжиття забезпечувальних заходів; належним і адекватним забезпечувальним заходом, який не призведе до припинення поточної господарської діяльності відповідача - ТОВ "ВС Благодатний", та, разом із цим, створить належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог є накладання арешту на посіви і насадження сільськогосподарських культур, зрощені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатний» на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів № 01-18/454 від 22.07.2013р.; оскільки такий захід відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, є адекватним та співрозмірним із заявленими позовними вимогами. Вказаний вид забезпечення передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України та має тимчасовий характер дії (до розгляду справи по суті).

Господарський суд за змістом ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши підстави, викладені в заяві про забезпечення позову в її обґрунтування, та додані до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову вчастині накладення арешту на посіви і насадження сільськогосподарських культур, зрошені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Благодатний»

Вимоги позивача щодо вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, є передчасними, оскільки заявником не надано до суду ні доказів наявності у відповідача будь-якого майна, ні його переліку.

Також передчасним суд вважає вимогу заявника про накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки відомості про наявність рахунків відповідача, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р.).

Тому, вимога заявника про накладення арешту на майно та грошові суми, що належать TOB «ВС Благодатний», буде розглянута після подання заявником відповідних доказів на підтвердження викладених обставин.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Суд роз'ясняє, що відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справ, із зазначенням про це вирішенні чи ухвалі.

Із урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 65, 66, 67, 68 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Державного підприємства «Благодатне», с. Благодатне, про забезпечення позову задовольнити частково.

З метою забезпечення позову, накласти арешт на посіви і насадження сільськогосподарських культур, зрощені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Благодатне», с. Благодатне, на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів № 01-18/454 від 22.07.2013р.;

Заборонити Tовариству з обмеженою відповідальністю «ВС Благодатний», с. Бдагодатне (63461, Харківська область, Зміївський район, с. Благодатне, код ЄДРПОУ 34713214) вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання земельної ділянкї, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Благодатне», с. Благодатне, згідно державного акту серія ХР-12-00- 002658 від 29.12.1997р.

Ухвала набирає чинності 02.08.2013р., підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання - один рік до 03.08.2014 р.

Стягувачем за даною ухвалою є Державне підприємство «Благодатне» (63461, Харківська область, Зміївський район, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 16, код ЄДРПОУ 22994509).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Аюпова Р.М.справа № 922/3134/12