Рішення № 32794045, 01.08.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2013 р.Справа № 921/729/13-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" , вул. Д. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль

до відповідача Державного підприємства "Тернопільський облавтодор" "ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль в особі Філії "Бучацький райавтодор" вул. Чортківська, 61 А, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості

За участю представників сторін:

Позивача:

Сидорчук Т.В. - представник за довіреністю б/н від 02.01.2013р.

Відповідача:

не з"явився

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України, не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача -Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Бучацький райавтодор" про стягнення боргу в сумі 157032 грн. 00 коп.

Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача у судове засідання з"явився . Позовні вимоги підтримує повністю, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, проте надав заяву - факс за №06-2/1216 від 31.07.2013р. ( вх. № 13291) про відстрочку суми боргу у справі №921/729/13-г/3 терміном на 6 місяців, в порядку статті 121 ГПК України. В даній заяві відповідач зазначає, що сьогоднішній фінансовий стан ДП "Тернопільський облавтодор" не дозволяє здійснювати платіж з погашення заборгованості перед ТзОВ "Торговий дім "Професіонал" .

У судовому засіданні - 25 липня 2013 року судом оголошено про початок розгляду справи №921/729/13-г/3 по суті , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 25.07.2013р.

В порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи №921/729/13-г/3 відкладався на 01.08.2013р. на 15:00 год. , що підтверджується ухвалою суду від 25.07.2013р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

01 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" " (надалі -Постачальник ) та філія "Бучацький райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" ( надалі -Покупець) уклали між собою договір поставки №01/10, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується поставляти та передавати у власність Покупця , а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити товар пісок в кількості 1700 метрів кубічних. (п.1.1., п.1.2. Договору) .

Згідно п.3.1., п.3.2. Договору , ціна цього Договору дорівнює загальній вартості усіх партій товару , що має поставитися Покупцю за даним договором. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сукупності вартості кожної партії товару , поставленої в межах строку дії цього Договору. Ціна за одиницю товару встановлюється на кожну окрему партію товару , з урахуванням ринкових цін , умов поставки, термінів розрахунків , однак не може становити менше суми 152 грн. за метр кубічний піску з ПДВ.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору , сторони домовились , що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом : оплати Покупцем після пред"явлення Постачальником рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання - передачі товару і передачі документів , зазначених пунктом 4.2. Договору. До рахунку додаються : видаткові накладні , податкові накладні , акти прийому - передачі , товарно-транспортні накладні. Покупець зобов"язується розрахуватись з Постачальником за отриманий товар протягом 5 днів з моменту отримання від Постачальника документів , зазначених в п.4.1., п.4.2. цього Договору.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.3. Договору , Постачальник зобов"язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором , в свою чергу Покупець зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 10.1. Договору, зазначено , що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013р.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив товар , в свою чергу відповідач отримав товар - пісок на загальну суму 257032,00 грн., через представника Стрілецького О.В. , що діяв на підставі довіреності №154 від 05.10.2012р., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000684 від 15.10.2012р. , № РН-0000703 від 23.10.2012р., № РН-0000730 від 30.10.2012р. ; рахунками - фактурами №СФ-0000771 від 30.10.2012р. на суму 9576,00 грн., №СФ-0000750 від 23.10.2012р. на суму 19456,00 грн. , №СФ-0000696 від 09.10.2012р. на суму 228000,00 грн. та товарно-транспортними накладними належним чином оформлені , підписані повноважними представниками сторін .

Однак, відповідач всупереч положень укладеного договору, виконав свої зобов'язання лише частково у розмірі 100000,00 грн. , про що свідчить платіжне доручення №521 від 16.11.2012р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на день подання позову на суму 157032,00 грн. , яка станом на дату розгляду справи в суді не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В порядку статті 530 ЦК України, 18 березня 2013 року позивачем направлялася претензія відповідачу з вимогою погасити борг у розмірі 157032 грн. 00 коп., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення .

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

Суд дійшов висновку, що часткове погашення за договором поставки №01/10 від 01.10.2012р. та заява відповідача про відстрочку суми боргу у розмірі 157032,00 грн. , в порядку статті 121 ГПК України , вказують на визнання відповідачем боргу перед позивачем.

Статтею 22 ГПК України, передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно частини 5 статті 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 157032 грн. 00 коп., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача за №06-2/1216 від 31.07.2013р. ( вх. № 13291) про відстрочку суми боргу у справі №921/729/13-г/3 терміном на 6 місяців, в порядку статті 121 ГПК України, суд зазначає наступне:

У відповідності до статті 121 ГПК України , при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", визначено , що у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке: господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) -тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Чинним господарсько-процесуальним законодавством не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Проаналізувавши обставини, покладені в основу доводів боржника про наявність підстав для надання відстрочки суми боргу , господарський суд приходить до висновку , що заява заявника про відстрочку суми боргу, документально не обґрунтована , оскільки боржником не надано доказів, які би підтверджували виняткові обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочку суми боргу у справі №921/729/13-г/3 терміном на 6 місяців, в порядку статті 121 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85, 121 ГПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 ГК України , Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Тернопільський облавтодор" "ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль в особі Філії "Бучацький райавтодор" вул. Чортківська, 61 А, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ 31995099) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" (код ЄДРПОУ 33011920) вул. Д. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль - 157032 грн. 00 коп. боргу, 3140 грн. 64 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні заяви щодо відстрочки суми боргу у розмірі 157032,00 грн. у справі №921/729/13-г/3 , відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "05" серпня 2013 року, через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам у справі , рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя І.М. Турецький