Рішення № 32793604, 15.07.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

0508/1310/2012

Провадження 2/255/58/2103

Справа 0508/1310/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Орєхова О.І.,

при секретарі - Кобець А.І., Моруженко Д.О., Лисенко Л.В., Лещенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Вона, ОСОБА_1, 23.01.2011 року потрапила у дорожньо-транспортну пригоду на ділянці дорозі 600 м + 220 км. Маріуполь-Донецьк, а саме відбулося перекидання автомобіля Suzuki SX 4, номер державної реєстрації НОМЕР_1, належного ОСОБА_4, яким вона керувала на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого РЕВ 2-го МРВ м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 04.05.2007 р.

Під час огляду місця ДТП слідчим СО Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області було складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.01.2011 року. Даним протоколом було встановлено, що під час ДТП були присутні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП, а саме: слизьке покриття, що підтверджується Довідкою №8760532, виданої Командиром Волноваського взводу ДПС БДПС (ОДДЗ) при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Шинкаренко Р.В.

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 21 березня 2011 року посправі №3-243/11, ОСОБА_3, як відповідальну особу за стан 197-221 км а/д Словянськ-Донецьк-Маріуполь, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за незабезпечення обробки дільниці 220 км а/д Слов»янськ - Донецьк - Маріуполь від ожеледиці, в результаті чого трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Сузуки» державний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження.

Свою вину ОСОБА_3 визнав в повному обсязі, наперед зобов'язався такого не робити.

Під час ДТП автомобілю, яким вона керувала, було завдано пошкодження на суму 54 019, 33 коп., що підтверджується Звітом про оцінку розміру збитків, які були спричинені пошкодженням транспортного засобу від 02-26/05-1 від 26 травня 2011 р. виконаного на підставі договору про оцінку майна на замовлення ОСОБА_4 про визначення вартості матеріальних збитків, спричиненим володільцю в результаті аварійних пошкоджень колісного транспортного засобу Suzuki SX4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами, регулювання дорожнього руху та їх утримання.

У відповідності до п.2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, що затверджені постановою КМУ від 30 березня 1994р. за № 198 (далі по тексту -Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об'єктів залізничних переїздів), що перебувають у державній власності, здійснюється дорожньо- експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо - експлуатаційним організаціями.

За приписом п.11 Єдиних правил, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема, своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючим пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аваріїнапідземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху.

Запобігти слизькості або послабити сили змерзання льоду з покриттям можна за рахунок профілактичної обробки їх кремнійорганічними рідинами, твердими хлоридами натрію, кальцію або магнію та улаштуванням покриття з протиожеледними домішками (хлоридами, гумовою крихтою: іншими речовинами).

Відповідно до п.5.4.6 Технічних правил, профілактичний розсип твердих хлоридів у кількості 20-40 г/куб. м необхідно виконувати за даними прогнозу ожеледиці за 1-2 години до її утворення.

Як зазначено у п.5.1.1 Технічних правил, зимове утримання доріг - це комплекс робіт, що включають снігозахист, снігоочистку доріг та боротьбу із зимовою слизькістю і забезпечують Безперебійний рух автомобілів.

Згідно із п.7.1.2 Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг ПГ. 1-218-118:2005, що затверджені наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 15 листопада 2005р. за № 525 (далі по тексту - Єдині правила зимового утримання), у кожному випадку прогнозування або утворення зимової слизькості здійснюють: профілактичну обробку покриття ПОМ до утворення ожеледиці або на початку снігопаду, щоб запобігти утворенню зимової слизькості або виключити примерзання снігу до покриття.

Згідно із п.7.2.5 Єдиних правил зимового утримання, при хімічному способі розподіляють чисті ПОМ, які мають властивості розтоплювати лід.

У відповідності до п.8.3.6 Єдиних правил зимового утримання, для забезпечення своєчасного виконання робіт із зимового утримання автомобільних доріг у дорожніх організаціях повинна бути створена дорожньо-патрульна служба (ДПС) у вигляді ланки (бригади). ДПС може знаходитись у складі виконробських ділянок. У обов'язки ДПС входить регулярне патрулювання на автомобільних дорогах для прийняття оперативних заходів з попередження можливого призупинення чи обмеження руху та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

У відповідності до листа Донецького обласного центру з гідрометеорології від 21 липня 2011 р. б\н, за даними репрезентативної метеорологічної станції 23 січня 2011 року в 18.00 спостерігався слабкий гололід, на дорогах снігові хуртовини, ожеледиця.

Отже, наведені погодні умови та прогноз погоди свідчили про можливість утворення ожеледиціна ділянці дороги, де сталося ДТП, проте, заходів по запобіганню утворення зимової слизькості, в тому числі її ліквідації або обробці сніжно-льодового накату фрикційним матеріалами, вчинено не було, на час виникнення даного ДТП, зазначена ділянка дороги була вкрита сніго -льодовим накатом та не оброблена протислизькими матеріалами, була наявна ожеледиця.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджуваальними і направляючими засобами, що кореспондує наведеним вимогам п. 11 Єдиних правил.

Згідно із вимогами п.3 ст. 12 цього Закону, що кореспондує обов'язкам дорожньо -

експлуатаційних організацій, передбачених п. 11 Єдиних правил, посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов»язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. При виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху.

Виявляти аварійно-небезпечні ділянки та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки.

Своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості -невідкладно позначати дорожніми знаками.

Згідно із п.7.6.5 Єдиних правил зимового утримання, у разі необхідності вводяться в дію заходи, передбачені Порядком обмеження або заборони руху на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування, де виникли умови, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху або можуть призвести до руйнування доріг.

Відповідно до п.7.6.4 цих Правил, встановлення і зняття

дорожніх знаків слід узгоджувати з ДАІМВС України. Проте, дорожніх знаків попередження, що інформували б водіїв про наближення до небезпечної ділянки де мало місце дане ДТП і вказували б на характер такої небезпеки, на час ДТП встановлено не було, що підтверджується Протоколом огляду місця ДТП від 23 січня 2011 р.

Згідно із листом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 26 сепрня 2011 р. за № 03-2963, автомобільна дорога Словянськ - Донецьк - Маріуполь знаходиться на балансі відповідача - Служби автомобільних доріг у Донецькій області, яка є замовником на всі дорожні роботи на дорогах загального користування, що знаходяться на території області, в тому числі і на експлуатаційне утримання. Відповідач ДП «Донецький облавтодор» є юридичною особою до її складу входить філія «Маріпуольська ДЕД».

Отже у зв'язку із неналежним виконанням ДП «Донецький облавтодор» та Службою автомобільних доріг у Донецькій області своїх обов'язків з приводу утриманню ділянки дороги, де мало місце вказане ДТП, та не попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці pyxy була створена аварійна ситуація, в результаті якої сталась ДТП із заподіянням матеріальної та моральної шкоди позивачу. Між наведеними порушеннями та даним ДТП наявний прямий причинний зв'язок.

Разом з тим, у відповідності до ч.ч.1, 5 ст.24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальність за створення безпечних умов на дорогах, вулицях та залізничних переїздах доріг, вулиць та залізничних переїздів покладена на власників доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, у віданні яких знаходяться зазначені об'єкти.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України „ Про дорожній рух", власники доріг, вулиць що знаходяться у їх віданні, керівні працівники дорожньо - експлуатаційних організацій несуть відповідальність, якщо дорожньо -транспортна подія сталася з їх вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п.2 Постанови „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 з послідуючими змінами та доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Матеріальна шкода яка заподіяна майну ОСОБА_4 складає 54 019, 33 коп., що підтверджується Звітом про оцінку розміру збитків які були спричинені пошкодження транспортного засобу «від 02-26/05-1 від 26 травня 2011 р. виконаного на підставі договору про оцінку майна на замовлення ОСОБА_4 про визначення вартості матеріальних збитків, спричиненим володільцю в результаті аварійних пошкоджень колісного транспортного засобу Suzuki SX4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п. 1) ч. 2 ст. 23 ЦК України).

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, цивільну відповідальність за шкоду, спричинену даним ДТП має нести відповідач Служба автомобільних доріг у Донецькій області, на балансі якого знаходиться автомобільна дорога Словянськ - Донецьк - Маріуполь, аналогічної правої позиції дотримується Верховний Суд України у своїй ухвалі від 25 червня 2007р.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідний правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, 26 використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч.5 цієї на статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому слід врахувати, що п. 1) ч. 1 ст. 263 ЦК України до непереборної сили відносить будь-які обставини, що мають ознаки надзвичайності або невідворотності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 p., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди слід враховувати, що 23 січня 2011 р. мала місце ДТП, внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження, в той же застосовуючи принцип розумності та достатності, слід прийняти до уваги що позивач з 23.01.2011 по 24.01.2011 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі Маріупольська міська лікарня № 2 з діагнозом пошкодження грудо-пояснічного відділу хребта. Пошкодження грудної клітки. Пошкодження та дисторсія шейного відділу хребта, що підтверджується Виписним епікризом з історії хвороби №907, виписаної 24.01.2011 р.

Просила суд стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ДП дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на її користь матеріальну шкоду у сумі 54 019,33 гривень та моральну шкоду у сумі 10 000 гривень.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне пошто повідомлення про отримання судової повістки, яка отримана позивачкою особисто 03.07.2013 року, надала клопотаня про відкладення справи у зв»язку із зміною представника.

Суд, вважає, що у позивачки був значний час для направлення у судове засідання представника, який мав право ознайомитися з матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку, що позивачка без поважних причин не з»явилася у судове засідання.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява представника позивачки ОСОБА_12, яка 05.07.2013 року зверталася до суду з заявою про ознайомленням з матеріалами справи, було надано резолюцію суддею, ала представник так іне прибула до суду.

В попередніх судових засіданнях представник позивачки ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності підтримав позовні вимоги позивачки, надавав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд задовольнити вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представники відповдіача ДП «Донецький облавтодор» Велічко А.Г. та Захаров О.С., які діють на підставі довіреностей в судове засідання не з»явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

На попередніх засіданнях представники відповідача ДП «Донецький облавтодор» Велічко А.Г. та Захаров О.С. запреречувала проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1, просили відмовити позивачці в задоволенні вимог, оскільки вини з боку ДП «Донецький облавтодор» немає, а шкоду позивачка сама собі завдала, так як не виконувала ПДР України.

Відповідач Служба автомобільних доріг у Донецькій області в судове засідання не з»явився, начальником Служби надано до суду клопотання про відкладення розгляд справи у зв»язку з відпусткою представника Служби Бабалік І.В.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області Бабалік І.В., яка діє на підставі довіреності заперечувала проти позовних вимог позивачки та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки вимоги є безпідставними та необгрунтованими. Доповнила, що вини відповідачів в тому, що позивачка зазнала шкоди немає.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про отримання.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про отримання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1, 23.01.2011 року потрапила у дорожньо-транспортну пригоду на ділянці дорозі 600 мА220 км. Маріуполь-Донецьк, а саме відбулося перекидання автомобіля Suzuki SX 4, номер державної реєстрації НОМЕР_1, належного ОСОБА_4, яким вона керувала на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого РЕВ 2-го МРВ м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 04.05.2007 р.

Під час огляду місця ДТП слідчим СО Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області було складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.01.2011 року. Даним протоколом було встановлено, що під час ДТП були присутні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП, а саме: слизьке покриття, що підтверджується Довідкою №8760532, виданої Командиром Волноваського взводу ДПС БДПС (ОДДЗ) при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Шинкаренко Р.В.

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 21 березня 2011 року посправі №3-243/11, ОСОБА_3, як відповідальну особу за стан 197-221 км а/д Словянськ-Донецьк-Маріуполь, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за незабезпечення обробки дільниці 220 км а/д Слов»янськ - Донецьк - Маріуполь від ожеледиці, в результаті чого трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Сузуки» державний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження. Свою вину ОСОБА_3 визнав в повному обсязі, наперед зобов'язався такого не робити.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 п.1 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновім правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 п.2 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити по шкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для від новлення пошкодженої речі.

Згідно із ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини ) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.01.2011 року, автомобіль «Сузуки» державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, де вартість матеріальної шкоди, спричинена власнику в результаті аварійних пошкоджень транспортного засобу «Сузуки», державний номер НОМЕР_1 склала 54 019,33 гривень, що підтверджується звітом про оцінку розміру збитку спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 02-26/05-1 від 26 травня 2011 року, складеного СПД ОСОБА_11

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Встановлено, що станом час ДТП ОСОБА_3 працював ст. прорабом філії Маріупольського ДЕД та був особою відповідальною за утримання ділянки, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Встановлено, що власником пошкодженого транспортного засобу марки «Сузуки», д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_4, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, в якому в осибих відмітках вказана ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 відшкодувала власнику транспортного засобу «Сузуки», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 матеріальну шкоду, яка була заподіяна транспортному засобу під час дорожно-транспортної пригоди, яка мале місце 23.01.2011 року у сумі 54 019,33 гривень, яка була визначена СПД ОСОБА_11 звітом про оцінку розміру збитку спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 02-26/05-1 від 26 травня 2011 року, про що свідчить в матеріалах справи нотаріальна посвідчена заява ОСОБА_4 спрямована компетентним органам.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що за завдану їй шкоду повинни відшкодувати відповідачі Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Служба автомобільних доріг у Донецькій області, так як шкода завдана з вини їх працівника, а також підприємств, які не забезпечили обработу ділянки 220 км а/д Слов»янськ-Донецьк-Маріуполь від ожеледиці, в результаті чого відбулася дорожно-транспортна пригоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обствини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відпоідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 статті 57 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV Державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органа виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях».

У Донецькій області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, у власності якої перебувають всі автомобільні дороги загального користування області.

Стаття 11 Закону України № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначає основні обов'язки органа державного керування автомобільними дорогами загального користування:

- забезпечення безперервних, безпечних, економічних умов руху транспортних коштів;

- організація будівництва, реконструкції, ремонту й зміст автомобільних доріг установленими для них будівельними нормами, державними стандартами й нормами;

- забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг;

- виявлення аварійно небезпечних місць (ділянок) і місць концентрації дорожньо-транспортних випадків на автомобільних дорогах і здійснення заходів для їхньої ліквідації;

- забезпечення належного маршрутного орієнтування користувачів автомобільними дорогами.

Стаття 9 Закону України №3353-ХП «Про дорожній рух» визначає обов'язку власників автомобільних доріг або уповноважених їм органів у сфері дорожнього руху: забезпечення безпечних, економічних і комфортних умов руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності й дорожнього покриття, гідрометеорологічних і інших умов; негайне усунення ушкоджень на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху і їх усунення, а у випадку неможливості невідкладне позначення дорожнімизнаками, що обгороджують і направляють засобами; організація виконання встановлених вимог для забезпеченнябезпеки дорожнього рух.

Відповідно до пункту 1 «Єдиних Правил ремонту й змісту автомобільних доріг» № 198 від 30.03.1994 року, дія цього нормативного акту поширюється на дороги загального користування й обов'язкові для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, які виконують ремонт і зміст дорожніх об'єктів.

Також, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, шляхоексплуатаційні організації відповідно до вимог пункту 11 Правил зобов'язані:

- вчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил, з дотриманням норм і стандартів по безпеці руху;

- постійно контролювати експлуатаційний стан всіх елементів дорожніх об'єктів і негайно усувати виявлені ушкодження або інші перешкоди в дорожньому русі, а при неможливості це зробити, невідкладно позначити їхніми дорожніми знаками, сигнальними, що обгороджують і направляють пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- відшкодовувати у встановленому законодавством порядку збитки

власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортний випадок відбулося в наслідок незадовільного змісту доріг, вулиць, залізничних переїздів;

- контролювати якість робіт, які виконують підрядні організації.

Стаття 13 Закону України № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначає відповідальність органа державного керування автомобільними дорогами загального користування за:

1) стан автомобільних доріг загального користування відповідно до

діючих норм і фінансуванням;

2) якість робіт із проектування, будівництву, реконструкції, ремонту й змісту автомобільних доріг загального користування;

3) відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування і порядку, певному законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відпоідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - органом державного управління автомобільними дорогами загального користування; на залізничних переїздах - відповідними територіальними органами Державної адмінінстрації залізничного транспорту України.

Таким чином, відповідальність перед користувачами автомобільних доріг у Донецькій області несе Служба автомобільних доріг у Донецькій області, на балансі якої усі автомобільні дороги в Донецькій області.

Автомобільна дорога Слов»янськ-Донецьк-Маріуполь загального користування з технічними засобами регулювання дорожнього руху закріплена за Службою автомобільних доріг в Донецькій області на праві оперативного управління, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області від 26.08.2011 року за вих. № 01.3-2971.

Отже, автомобільна дорога Н-20 Слов»янськ-Донецьк-Маріуполь знаходиться на балансі у Службі автомобільних доріг у Донецькій області, а згідно ст. 40 Закону України «Про автомобільні дороги України» саме власник, тобто Служба автомобільних доріг у Донецькій області несе відповідальність за забезпечення безпеки дорожнього руху у межах визначеного та направленого фінансування.

Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідачами порушені пункти Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг ПГ. 1-218-118:2005, що затверджені наказом Державної служби автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) від 15 листопада 2005р. за № 525, а саме в тому, що не було встановлено знаків, а також зроблено обробку покриття ПОМ, де мале місце ожеледиця, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та заподіяла позивачці шкоди не знайшло свого підтвердження та спростовано наявними в матеріалах справи документами, які були надані відповідачем.

Встановлено і з матеріалів справи вбачається, що на км 221 +900 лево наявні дорожні знаки, які поперджують про «ожеледиця», «скільська дорога» та «зона дії 5 км», що підтверджується фотознимком, а також Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року.

Отже, вказані знаки були проігноровані позивачкою ОСОБА_1 та не помічені.

Крім того, з матеріалів справи, в яких наявні Акти виконаних робіт, чергування в зимовий період та утримання доріг, подорожного листу № 683 вантажного автомобіля від 23.01.2011 року, вбачається, що на а/д Слов»янськ-Донецьк-Маріуполь виконувалися роботи з обробки покриття.

Згідно спеціалізованої інформації Донецького обласного центру з гідрометеорології від 17.08.2011 року за № 11.24/347 вбачається, що за даними метеорологічної станції 23 січня 2011 року в період 18.00 - 19.00 спостеригається слаба ожеледиця на дорогах снігови заноси, ожеледиця.

Отже, з вказаної відповіді, мале місце ожеледиця та снігови заноси, але з вказаної відповіді не встановлено, саме в яких місцях таке передбачається.

До того ж, з довідки № 8760532, яка складена Волновахським взводом ДПС при УДАІ вбачається, що дата та час скоєнання ДТП, 23.01.2011 рік о 18 годині.

Встановлено, що ділянка автодороги Слов»янськ-Донецьк-Маріуполь км 214+450-км 221+980 не є ділянкою, що потребує першочергової обробки, а тому, згідно «Відомості черговості обробки протиожеледними матеріалами» Паспорту готовності Маріупольської ДЕД до роботи у осінньо-зимовий період 2010-2011 роки його обробка проводиться після закінчення роботи на небезпечних ділянках у відповідності до ДСТУ 3587-97.

Згідно ДСТУ 3587-97, п. 3.1.18 усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації, строки ліквідації наведені в додатку Б, ДСТУ 3587-97 та складають не більше 4 години на 100 км протяжності дороги загального користування. Протяжність обслуговуємих доріг складає 48,4 км автодороги другої технічної категорії ( в одну нитку ), а це означає, що час ліквідації зимової слизькості не повинен перевищувати двог годин з моменту виявлення ожеледиці.

Отже, той факт, що утворення ожеледиці, яка розпачалася згідно до відповіді метеорологічної станції в період з 18.00 - 19.00 години, а дорожньо-транспортна пригода сталася о 18.00 годині свідчить про те, що з боку відпоідача не має порушення вимог нормативно-правових документів, що регламентують діяльність з ремонту та утримання автодоріг загального користування.

Крім того, висновком № 1356 судово-автотехнічної експертизи від 29 травня 2013 року вбачається, що водій ОСОБА_1 розполагала технічною можливістю попередити перекидання автомобіля «Сузуки», але не скористалася нею, то експерт приходить до висновку, що в даній дорожньо-транспортній ситуації її дії не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України і знаходилися у причнному зв»язку з пригодою. З технічної точки зору водій ОСОБА_1, яка рухалася по мокрій ділянки проїзжої частини ( або вкритого ожеледицею ) не вибрала безпечну швидкість руху, з урахуванням дорожньої обстановки, яка дозволяє постійно контролювати рух автомобіля «Сузуки» в межах обраної смуги і безпечно їм керувати не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України та знаходилися в причиному зв»язку з виникненням даної пригоди. З технічної точки зору, в умовах даної пригоди, водій автомобіля «Сузуки» ОСОБА_1 розполагала технічною можливістю попередити пригоду шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР України.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України вбачається, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості або до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших участників руху об»їзду перешкоди.

Згідно п. 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, зарожувати життю або здоров»ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постйно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з Довідки № 8760532 про обставини дорожньо-транспортної пригоди від 23.01.2011 року, складеної командиром Волноваського взводу ДПС БДПС при УДАІ Шинкаренко Р.В., серед причин дорожньо-транспортної пригоди зазначено перевищення встановленої швидкості ОСОБА_1

Отже, в судовому засіданні не знайшло свого пітдвердження, що з боку дій відповідачів позивачці заподіяно матеріальну шкоду, а навпаки встановлено, що із-за недбалості позивача ОСОБА_1 та порушення останньою п. 12.1 ПДР України трапилася вказана дорожньо-транспортна пригода, у зв»язку з чим транспортний засіб «Сузуки», д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Тому, за вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної є недоведеними, безпідставними та необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не доведено спричинення відповідачами моральної шкоди, а тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволеню позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача понесені витрати при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 526, 627, 629, 979, 1166, 1167, 1172, 1187, ч.1 п.2 ст. 1188, 1192, 1193 ЦК України, ст.ст. 3 ,5, 10, 15, 57, 58, 59, 60, ч. 3 ст. 61, 88, 118, 119, 212-215 ЦПК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 9,10 Закону України «Про автомобільний рух», ст.ст. 11,13 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 27 Закону України «Про дорожній рух», суд , -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд міста Донецька шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть оскаржити рішення суду до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд міста Донецька шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його отримання.

Рішеня надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя