Рішення № 32790450, 30.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013р. Справа № 905/3417/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮМО-СЕРВІС» м.Донецьк

до відповідача: Концерну «Група Компаній «Капітель» м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 70 468,80грн., 3%річних в сумі 5589,24грн., інфляційних витрат в сумі 3805,32грн. (з урахуванням заяви від 10.07.2013р.),

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Прокопенко В.В. за довіреністю №498 від 01.12.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

16.05.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЮМО-СЕРВІС» м.Донецьк (далі - ТОВ «АЛЮМО-СЕРВІС») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Концерну «Група Компаній «Капітель» м.Донецьк (далі - Концерн) з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 70 468,79грн., 3%річних в сумі 5010,04грн., інфляційних витрат в сумі 1053,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №0000181/0707-1 від 07.07.2008року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано відповідні акти приймання виконаних робіт на загальну суму 3 726 737,31грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково, заборгованість Концерну складає 70468,79грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 17.05.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «АЛЮМО-СЕРВІС» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/3417/13-г.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: правовстановлюючих документів підприємства, договору №0000181/0707-1 від 07.07.2008року та додаткових угод до нього, претензії від 18.04.2013р., фіскального чеку від 19.04.2013р., актів звірки станом на 01.04.2013р. та станом на 01.06.2013р., актів приймання виконаних робіт за 2008-2010р.р., довідок про вартість виконаних робіт, банківських виписок, актів передачі будівельного майданчику.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

10.07.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 70 468,80грн., 3%річних в сумі 5589,24грн., інфляційні витрати в сумі 3805,32грн. та судовий збір в сумі 1720, 50грн.

Виходячи зі змісту поданої позивачем про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог, що подана відповідно до ст.22 ГПК України, з дотриманням правил вчинення зазначеної процесуальної дії та приймає її до розгляду, внаслідок чого розглядає позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

29.07.2013р. від Концерну надійшло клопотання, в якому відповідач визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 70 468,79грн., 3%річних в сумі 5010,04грн., інфляційних витрат в сумі 1053,00грн. та посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства просив суд розстрочити виконання рішення на чотири місяця з серпня по листопад 2013року шляхом сплати стягнутої суми рівними частинами.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2013року не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено.

Представник Концерну у судовому засіданні 30.07.2013року позовні вимоги визнав, просив суд задовольнити клопотання про розстрочення рішення.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника відповідача, який з'явився у судове засідання, враховуючи попередні виступи представників сторін, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

07.07.2008року між ТОВ «АЛЮМО-СЕРВІС» (Генпідрядник) та Концерном «Донецькоблагробуд» (Замовник) укладено договір №0000181/0707-1, за умовами якого Замовник доручає, а Генпідрядник у відповідності до проектної документації бере на себе зобов'язання на об'єкті «Діловий центр у кварталі 54 у Калінінському районі м.Донецька» зазначені в п.1.1 договору.

Концерн «Група Компаній «Капітель» (ідентифікаційний код 25330268) створено шляхом реорганізації Концерну «Донецькоблагробуд» (ідентифікаційний код 25330268), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 16.04.2013року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже, суд вважає Концерн «Група Компаній «Капітель» належним відповідачем у справі.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Відповідно до п. 4.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

У розділі 3 договору сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків.

Зокрема, вартість виготовлення та монтажу вітражів та дверних блоків з алюмінію складає 2млн.205тис.грн.00коп., у т.ч.ПДВ 20% - 367500,33грн. Вартість обліцовки фасадів композитом та плиткою складає 1 млн. 966тис.237грн., у .ч. ПДВ 20% - 32706,17грн. Загальна вартість по договору складає 4млн.171тис.239грн.00коп., у т.ч. ПДВ 20 % - 695206,50грн. (п.п.3.1,3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору всі додаткові роботи, не передбачені первісним договором та кошторисом, Генпідрядник виконує у відповідності з додатковими угодами, згідно кошторисів та договірних цін, що додаються до них.

На виконання додаткових робіт до спірного договору сторонами підписані додаткові угоди №1 від 01.09.2008р., №2 від 08.09.2008р., №3 від 15.09.2008р.

Додатковою угодою №1 від 30.10.2008р. до договору сторони доповнили договір пунктом 1.5.

Строк виконання робіт сторони обумовили в п.4.2 договору.

Підготовчі роботи Генпідрядник починає виконувати одразу після підписання договору. Поставка алюмінієвого профілю для вітражів та дверей на склад Генпідрядника протягом 5-ти тижнів з моменту надходження авансу за договором. Виконання скління вітражів та вхідних груп з алюмінію - до 20.12.2008р. за умови передачі готового будівельного майданчику за актом приймання передачі від Замовника до 20.07.2008р. Виконання облицювання фасадів композитним матеріалом та плиткою протягом 150 календарних днів з дати оплати повної суми авансу за договором (п.п.4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4).

Відповідно до п.2.2 договору у строк до 25-го числа поточного місяця надає на затвердження замовнику Акт приймання-передачі виконаних робіт за формою №КБ-2в та Довідку про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3.

На виконання умов договору між ТОВ сторонами підписані акти приймання виконаних робіт на загальну суму 3 726 737,31грн., у тому числі:

- акт від 29.08.2008р. на суму 140550,00грн.,

- акт від 30.09.2008р. на суму 389 422,46грн.,

- акт від 30.09.2008р. на суму 949 352,97грн.,

- акт від 23.10.2008р. на суму 65246,78грн.,

- акт від 31.10.2008р. на суму 906664,78грн.,

- акт від 28.11.2008р. на суму 63577,76грн.,

- акт від 28.11.2008р. на суму 2008,00грн.,

- акт від 26.12.2008р. на суму 53498,41грн.,

- акт від 30.01.2009р. на суму 171747,88грн.,

- акт від 27.02.2009р. на суму 105122,06грн.,

- акт від 31.03.2009р. на суму 88131,28грн.,

- акт від 30.04.2009р. на суму 72334,12грн.,

- акт від 10.09.2010р. на суму 3501,74грн.,

- акт від 10.09.2010р. на суму 66480,80грн.,

- акт від 10.092010р. на суму 104089,49грн.,

- акт від 29.10.2010р. на суму 80809,02грн.,

- акт від 10.11.2010р. на суму 114199,77грн.

Сторонами також підписані довідки про вартість виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вищеперелічені акти приймання виконаних робіт містять посилання на договір №0000181/0707-1 від 07.07.2008року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №0000181/0707-1 від 07.07.2008року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 3.5 договору оплата по договору провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок Генпідрядника поетапно:

- 1 етап аванс здійснюється в сумі 2млн.650тис.000,00грн., у т.ч. ПДВ - 441666,67грн. протягом 5-ти днів з моменту підписання договору;

- залишена частина оплати здійснюється у відповідності з графіком платежів, погодженими та затвердженими сторонами та фактично виконаними обсягами робіт на підставі затверджених актів приймання-передачі форми КБ-2в та КБ-3, за вирахуванням раніше перерахованих авансових платежів протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання акту.

З огляду на пункт 3.5 договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання виконаних робіт.

Проте, відповідачем вартість виконаних робіт оплачена лише частково на загальну суму 3656268,52грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.07.2008р. на суму 500000,00грн., від 16.07.2008р. на суму 2150000,00грн., від 04.09.2009р. на загальну суму 320000,00грн., від 14.09.2010р. на загальну суму 561728,52грн., від 21.09.2010р. на загальну суму 124 540,00грн. Копії банківських виписок мітяться в матеріалах справи.

Як вбачається з заяви позивача від 10.07.2013р. про уточнення позовних вимог, 350000,00грн. сплачені відповідачем відповідно до банківської виписки від 14.09.2010р. були повернуті Замовнику, як зайво перераховані грошові кошти відповідно до його листа №312 від 14.09.2010р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 70 468,80грн., яка обліковується за актом приймання виконаних робіт від 10.11.2010р.

Позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією №812 від 18.04.2013року відповідно до якої просив останнього сплатити вказану суму заборгованості за спірним договором протягом семи банківських днів.

Відправлення претензії відповідачу підтверджується копією фіскального чеку ДП «Укрпошта» від 19.04.2013р.

Втім, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, заборгованість відповідачем не сплачена.

В матеріалах справи містяться копії актів звірки взаємних розрахунків сторін станом 01.04.2013року та 01.06.2013року відповідно до яких заборгованість Концерну перед ТОВ ТОВ «АЛЮМО-СЕРВІС» за спірним договором складає 70 468,80грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості виконаних робіт на суму 70 468,80грн., факт наявності заборгованості у вказаному розмірі відповідачем визнається, про що зазначено ним у письмовому клопотанні від 29.07.2013р.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №0000181/0707-1 від 07.07.2008року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 70 468,80грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 70 468,80грн. Відповідно Концерном в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 70 468,80грн., підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Крім того позивачем заявлена вимога про стягнення 3%річних від простроченої суми за період з 19.11.2010р. по 10.07.2013р. на суму 5589,24грн. та інфляційні витрати в сумі 3805,32грн. за аналогічний період (з урахуванням заяви від 10.07.2013р. ).

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у Концерну виникла у зв'язку з неповною оплатою вартості виконаних робіт за актом від 10.11.2010р.

З огляду на п.3.5 договору відповідач мав здійснити оплату вказаного акту протягом 7-ми банківських днів з моменту його підписання, тобто до 18.11.2010р. включно. Отже, позивачем вірно визначений період прострочення.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що розмір річних за вказаний позивачем період складає 5583,45грн., розмір інфляційних витрат - 3800,77грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаному розмірі, в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє, так як ці вимоги заявлені необґрунтовано.

Суд також зазначає, що відповідно до письмового клопотання відповідачем також визнані вимоги про стягнення 3% та інфляційних у розмірі заявленому позивачем розмірі до збільшення позовних вимог в цій частині.

30.07.2013року Концерн звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про розстрочення виконання рішення суду на 4 місяці, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

За приписами вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке ним реалізується у згідно п.6 ст.83 ГПК України в момент прийняття рішення у спорі, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таким чином, зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до постанови Пленуму «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, заявник повинен подати до заяви про розстрочку виконання рішення належні докази на її обґрунтування.

В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, зазначаючи, що одночасна сплата всієї суми боргу може негативно вплинути на його господарську діяльність та сприяти можливому банкрутству.

Проте, на позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства, що ускладнює чи унеможливлює виконання рішення суду відповідачем у даний час.

За таких обставин, враховуючи інтереси сторін та наявність інфляційних процесів у економіці держави, керуючись п.6 ст.83 ГПК України, суд відмовляє Концерну у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду на чотири місяці через недоведеність підстав, що ускладнюють його виконання.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір у розмірі 1720,27грн. покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮМО-СЕРВІС» м.Донецьк до Концерну «Група Компаній «Капітель» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 70 468,80грн., 3%річних в сумі 5589,24грн., інфляційних витрат в сумі 3805,32грн. задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Група Компаній «Капітель» м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Федора Зайцева, буд.46-А, ідентифікаційний код 25330268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮМО-СЕРВІС» м.Донецьк (83027, м.Донецьк, вул.Савченка, буд. 1-А, ідентифікаційний код 30250824) заборгованість в сумі 70 468,80грн., 3%річних в сумі 5583,45грн., інфляційні витрати в сумі 3800,77грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,27грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 02.08.2013року.

Суддя А.М. Осадча