Рішення № 32790331, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4680/13

Господарський суд Донецької області у складі Суддв Зекунова Е.В. при секретарі Павленко М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268 до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Уркпрофоздоровниця", м. Слов'янськ, про: стягнення 15438 грн. 37 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Багрицевич Є.А. за довір..

від відповідача: Себіскверідзе І.К. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство " ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Уркпрофоздоровниця" про стягнення 15438 грн. 37 коп. за договором № 4144 від 09.10.2006р., з яких:

- пеня у загальному розмірі 14507 грн. 86 коп., нараховані у період з 01.09.2011р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень-травень 2011р., серпень жовтень 2011р. та реактивної електроенергії за період травень-жовтень 2011р.

- суму інфляційних нарахувань у розмірі 930,51 грн., нараховану у період з 01.09.2011 р. по 31.03.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень-травень, серпень-жовтень 2011 р. та реактивної електроенергії за період травень-жовтень 2011 р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509,525,526,530,625 Цивільного кодексу України та Правилами користування електричною енергією.

На підтвердження позовних вимог позивач надав договір на постачання електроенергії № 4144 від 09.10.2006р. з додатками, копію протоколу розбіжностей, копії актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), копії рахунків на сплату спожитої активної та реактивної електроенергії, розрахунок заборгованості за спожиту електроенергію, розрахунок штрафних санкцій та статутні документи підприємства.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач проти доводів позивача заперечував з наступних підстав, по-перше конкретний строк оплати рахунків не визначений, отже якщо момент з якого має починатися прострочка зобов'язань не визначений, то відсутні підстави вважати, що зобов'язання взагалі прострочено. По друге відповідач наголошує, що частина періодів по зобов'язанням, визначених позивачем у позовній заяві вже були розглянути господарським судом у справах №7/158, №7/354, №5006/8/183/2012. З цих підстав просив припинити провадження по справі за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

До приведення статутних документів у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго".

Як вбачається, 09.10.2006р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 4144 (а.с.8), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3788 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно із п.2.3.2 та п.2.3.4 договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки згідно з умовами додатків № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та № 4 "Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у розі завантаження схеми обліку нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку" до цього договору. Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та № 5 "Порядок розрахунків" до цього договору.

У пункті 5 додатку № 5 до договору № 4144 від 09.10.2006р. сторони визначили, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між постачальником та споживачем "Акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)" (додаток № 10 до договору) та інших умов договору з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Споживач здійснює оплату вартості електроенергії за розрахунковий період на підставі наданого постачальником рахунка. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються по фактичним показам засобів обліку згідно порядку, обумовленого у додатку № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених договором ПКЕЕ.

У відповідності до п.17 додатку № 10 до договору, за підсумками розрахункового періоду ЕО видає споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок ЕО протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Пунктом 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 договору "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком або в окремому розрахунковому документі.

Згідно п. 9.5 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2006р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Термін дії договору було продовжено до 31 грудня 2010р. додатковою угодою від 20.09.2010р. до договору № 4144 від 09.10.2006р. (а.с. 15).

Розбіжності які виникли при укладанні договору № 4144 від 09.10.2006р. були урегульовані шляхом складання протоколу розбіжностей, який підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, проте відповідач систематично несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював розрахунки за поставлену за договором електричну енергію, що підтверджується рішеннями господарського суду Донецької області , а саме:

1) Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2011 р. по справі №7/158 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію за період лютий-квітень 2011 р., на яку були нараховані пеня та інфляційні по 31.08.2011 р.

На підставі рішення суду Позивачем здійснено донарахування пені за період з 01.09.2011 р. по 03.10.2011 р. та інфляційних за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

2) Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. по справі №7/354 була затверджена мирова угода, за якою Відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати заборгованості за спожиту електроенергію за період травень-жовтень 2011 р., на яку були нараховані пеня по 09.11.2011 р.

На підставі рішення суду Позивачем здійснено донарахування пені за період з 10.11.2011 р. по 07.05.2012 р. та інфляційних за період з 01.11.2011 р. по 31.03.2012 р.

3) Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013 р. по справі №5006/8/183/2012 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію за період серпень-листопад 2012 р., на яку була нарахована пеня по 18.02.2012 р.

На підставі рішення суду Позивачем здійснено донарахування пені за період з 19.02.2013 р. по 31.03.2013 р.

Предметом спору у цій справі є нарахування позивачем санкцій у сумі 15438 грн. 37 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки електричної енергії у вигляді

- пені у загальному розмірі 14507 грн. 86 коп., нараховані у період з 01.09.2011р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень-травень 2011р., серпень жовтень 2011р. та реактивної електроенергії за період травень-жовтень 2011р.

- суми інфляційних нарахувань у розмірі 930,51 грн., нараховану у період з 01.09.2011 р. по 31.03.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період квітень-травень, серпень-жовтень 2011 р. та реактивної електроенергії за період травень-жовтень 2011 р.

За приписами статті 26 Закону України „Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що строк оплати по рахункам не визначений, а отже відсутні підстави вважати що зобов'язання прострочено, суд не приймає доводів відповідача з наступних підстав.

Відповідно до п. 9.4 Договору №4144 від 09.10.2006 р., спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, визначено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Отже, відповідач зобов'язаний оплатити рахунок протягом не більш 5 операційних днів від дня його отримання. Матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують дату отримання відповідачем кожного рахунку, тому доводи відповідача з приводу безпідставності нарахування штрафних санкцій за цими рахунками , не заслуговують на увагу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 ГК України.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у загальному розмірі 14507 грн. 86 коп. судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

1) Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2011 р. по справі №7/158 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію за період лютий-квітень 2011 р., на яку були нараховані пеня та інфляційні по 31.08.2011 р.

На підставі рішення суду Позивачем здійснено донарахування пені за період з 01.09.2011 р. по 03.10.2011 р. у сумі 1433, 86 грн. (загальна сума пені по активній та реактивній енергії) та інфляційних за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у сумі 96, 12 грн.

Внаслідок перевірки судом встановлено, що зазначені розрахунки є арифметично вірними та обґрунтованими, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

2) Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. по справі №7/354 була затверджена мирова угода, за якою Відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати заборгованості за спожиту електроенергію за період травень-жовтень 2011 р., на яку були нараховані пеня по 09.11.2011 р.

На підставі рішення суду Позивачем здійснено донарахування пені за період з 10.11.2011 р. по 07.05.2012 р. та інфляційних за період з 01.11.2011 р. по 31.03.2012 р.

Проте, суд вважає зазначений розрахунок позивача хибним, оскільки матеріалами справи підтверджується, що свої грошові зобов'язання за мировою угодою по справі №7/354 відповідачем були виконані 26.01.2012 року. Отже період нарахування пені повинен бути здійснений за період з 10.11.2011 р. по 26.01.2012 р., а інфляційних нарахувань за період з 10.11.2011 р. по 31.01.2012 р.

Внаслідок перерахунку судом встановлено, що на розраховані на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 14.12.2011 р. по справі №7/354 розмір пені, за період з 10.11.2011 р. по 26.01.2012 р. складає 11734,19 грн., а інфляційних нарахувань за період з 10.11.2011 р. по 31.01.2012 р. складає 834,36 грн.

3) Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013 р. по справі №5006/8/183/2012 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію за період серпень-листопад 2012 р., на яку була нарахована пеня по 18.02.2012 р.

На підставі рішення суду Позивачем здійснено донарахування пені за період з 19.02.2013 р. по 31.03.2013 р. у сумі 1339,78 грн.

Внаслідок перевірки судом встановлено, що зазначений розрахунок є арифметично вірними та обґрунтованими, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.08. 2011 р. у справі № 13/210/10, Вищого господарського суду України у постанові від 25.10.2010р. по справі № 20/242.

Судом досліджені та відхилені заперечення відповідача щодо відсутності у нього підстав для перерахування коштів за отриману електроенергію, а також про відсутність підстав для нарахування пені та інфляційних за незначне порушення умов мирової угоди.

Так, відповідно до ч.2 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до договору про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Акти прийняття-передавання, підписані обома сторонами, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції. Таким чином, саме підписання Акту прийняття-передавання покладає на Вілповідача обов'язок з оплати спожитої електроенергії.

Аналогічної правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Постанові від 21.04.2011 р. у справі №9/252-10.

Щодо порушення умов мирової угоди, то мирова угода укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням пені та індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України.

Отже, зобов'язання у Відповідача виникло не на підставі мирової угоди, а на підставі договору на користування електричною енергією № 1925 від 4 травня 2001 року.

Аналогічної правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Постанові від 20 квітня 2011р. по справі № 13/201(2010).

Крім того, відповідно до п. 10 мирової угоди по справі №7/354, у разі порушення Відповідачем строків погашення боргу, дія цієї угоди у частині надання Відповідачу розстрочки та відстрочки припиняється.

Пунктом 11 мирової угоди встановлено, що у разі припинення дії цієї угоди у частині надання Відповідачу розстрочки та відстрочки останній зобов'язаний сплатити несплачену суму боргу, вказану у п. 1 цієї мирової угоди, протягом 15 днів з дня порушення строків погашення боргу.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду доказів, які обґрунтовують позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є частково обґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р I Ш И В:

Відповідно Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Уркпрофоздоровниця" про стягнення 15438 грн. 37 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Уркпрофоздоровниця" (вул. Пушкінська, 2, м. Слов'янськ, Донецька область, 84110) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр.-т Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) кошти у сумі 15438 грн. 31 коп. з яких: 14507 грн. 83 коп - пеня, 930 грн.48 коп. - інфляційні нарахування.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Уркпрофоздоровниця" (вул. Пушкінська, 2, м. Слов'янськ, Донецька область, 84110) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр.-т Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) судовий збір у сумі 1720 грн. 32 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 31 липня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов