Ухвала суду № 32789622, 24.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1517/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіатор 2006» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіатор 2006» (далі Товариство або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі МДПІ або відповідач), у якому просило:

визнати протиправними дії посадових осіб податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки від 16.11.2012 № 211/22-011/35065599 висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами та закрити провадження у справі в цій частині;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006062200, № 0006072200 від 29.11.2012 року; визнати протиправними дій посадових осіб МДПІ щодо встановлення правопорушень в акті перевірки № 211/22-011/35065599 від 16.11.2012 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2013 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0006062200, № 0006072200 від 29.11.2012 року. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб МДПІ, що виявились у викладенні в акті перевірки № 211/22-011/35065599 від 16.11.2012 року висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, - провадження у справі закрив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови МДПІ посилається на те, що договори є нікчемними, оскільки виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.11.2012 року по 09.11.2012 року МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтехліс» за серпень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 211/22-011/35065599 від 16.11.2012 року, яким встановлено порушення: статей 138, 185, 198 Податкового кодексу України, а також частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 235 113 грн. 25 коп.; завищені валові витрат в ІІІ кварталі 2011 року на суму 1 175 566 грн. 25 коп. та, відповідно, занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 270 380 грн. 24 коп.

На підставі Акту перевірки МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 року:

- № 0006062200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 337 975 грн. 30 коп., з яких: 270 380 грн. 24 коп. - за основним платежем; 67 595 грн. 06 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- № 0006072200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 293 891 грн. 56 коп., з яких: 235 113 грн. 25 коп. - за основним платежем; 58 778 грн. 31 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, оскільки факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтехліс» (постачальник) укладено договір № 57 від 01.06.2011 року на поставку товарів (електродвигуна асинхронного; арматури крильчатки; патрону електричного; фільтру жирового тощо).

На виконання вказаного договору постачальник здійснив три поставки товару на загальну суму 141 079 грн. 50 коп., у т.ч. ПДВ - 235 113 грн. 25 коп.

Факт поставки товару підтверджується копіями таких документів: видаткових накладних (№ 78 від 01.08.2011 року, № 200 від 02.08.2011 року, № 249 від 03.08.2011 року) на загальну суму 141 079 грн. 50 коп., у т.ч. ПДВ - 235 113 грн. 25 коп., складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; прибуткових накладних (№ 739 від 01.08.2011 року, № 764 від 02.08.2011 року, № 740 від 03.08.2011 року) на загальну суму 141 079 грн. 50 коп., у т.ч. ПДВ - 235 113 грн. 25 коп.; копією договору оренди складського приміщення, а також оборотно-сальдовими відомостями, що підтверджують оприбуткування вказаних товарів на складі позивача.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Інтехліс» кошти в загальній сумі 39 849 грн. 67 коп., у т.ч. ПДВ - 6 641 грн. 61 коп., факт перерахування коштів підтверджується банківської виписки від 29.08.2011 року.

В погашення решти заборгованості позивач передав ТОВ «Інтехліс» чотири простих векселі на загальну суму 2 229 904 грн. 83 коп. (простий вексель серії АА 2174940 від 01.09.2011 року на суму 1 000 000 грн. 00 коп.; простий вексель серії АА 2174941 від 01.09.2011 року на суму 500 000 грн. 00 коп.; простий вексель серії АА 2174942 від 01.09.2011 року на суму 500000,00 грн. та простий вексель серії АА 2174943 від 01.09.2011 року на суму 229 904 грн. 83 коп.), факт передачі векселів підтверджується копією акта прийому-передачі векселів № 1 від 01.09.2011 року.

У подальшому позивачем були видані векселі на загальну суму 2 229 904 грн. 83 коп., які сплачені позивачем пред'явнику векселів - ПП «Модиф» та погашені (акти прийому-передачі погашених векселів від 14.08.2012 року, від 15.08.2012 року та від 17.08.2012 року).

Кошти, сплачені ТОВ «Інтехліс», позивач відніс до складу валових витрат, та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Інтехліс» податкові накладні (№ 78від 01.08.2011 року, № 200 від 02.08.2011 року та № 249 від 03.08.2011 року) на загальну суму 141 079 грн. 50 коп., у т.ч. ПДВ - 235 113 грн. 25 коп.

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітний) період.

Крім того, позивачем також надано суду копії первинних документів, що підтверджують факт подальшого використання придбаного у ТОВ «Інтехліс» товару у господарській діяльності позивача та його подальшу реалізацію (накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів на виробництво; специфікації; випуск продукції; видаткові накладні тощо).

Також, позивач надано копії документів, що підтверджуються наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за вказаним договором (наявність нерухомого майна для розміщення виробничих потужностей, офісних та складських приміщень, інших основних фондів, залишків товарних запасів).

Таким чином, факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Колегія суддів зазначає, що основною підставою для висновків МДПІ про порушення позивачем вимог ЦК України та ПК України є акт Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова Державної податкової служби № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс» щодо документального підтвердження господарський відносин з контрагентами за серпень-вересень 2011 року», в якому зазначено, що вказане підприємство відсутнє за адресою місцезнаходження та не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеною угодою.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, посилання МДПІ на порушення Підприємством статей 203, 215, 228, 662, 655 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до статті 20 ПК України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Отже, доказів того, що позивач мав господарські відносини з його контрагентом, що на думку відповідача має ознаки фіктивності, МДПІ суду не надало, не вбачаються вони і з матеріалів справи.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних представник позивача під час судового процесу в суді першої інстанції надавав пояснення про те, що складські приміщення ТОВ «Інтехліс» знаходяться на одній території разом із складськими приміщеннями позивача. На підтвердження даних обставин надав суду копії договорів оренди складських приміщень. Дані обставини відображені в акті перевірки № 211/22-011/35065599 від 16.11.2012 року та не заперечуються податковим органом.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0006062200, № 0006072200 від 29.11.2012 року є безпідставними та підлягають скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 29 липня 2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.