Рішення № 32789442, 01.08.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/4935/13-ц

Номер провадження №2/243/1968/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Дручиніної О.О.

за участю:

представника позивача - Ткаченко А.В.

представника відповідача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 кредитного договору № 67775 cred від 29.05.2007 року, ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. на термін до 27.02.2008 року. Проте відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, в наслідок чого утворилась заборгованість станом на 14.05.2013 року у сумі 36720 грн. 36 коп., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 8990 грн. 49 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 27729 грн. 87 коп. В забезпечення виконання зобов'язання за договором № 67775 cred від 29.05.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № П183-07. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

Ухвалою суду від 01 серпня 2013 року провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в частині стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8990,49 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1437,39 грн. було закрито.

В судовому засідання представник позивача Ткаченко А.В., що діє на підставі довіреності №882-О від 19.03.2013 року (а.с.53) на задоволенні позовних вимог наполягав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності за участю його представника ОСОБА_2 (а.с.32).

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, який діє на підставі договору доручення про надання правової допомоги від 04.07.2013 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.33,34) в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважав, що позивач раніше вже звертався з аналогічними вимогами, за результатами розгляду яких було видано судовий наказ від 05.03.2008 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору № 67775 cred від 29.05.2007 року в сумі 10432,91 грн. та судових витрат. Крім того, вказував, що згідно винесених рішень Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та Апеляційного суду Донецької області кредитний договір № 67775 cred від 29.05.2007 року було розірвано. Також вказував на необхідність застосування строку позовної давності, оскільки вона вже сплинула.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, в розмірі той грошової суми, яка була отримана ОСОБА_4 в якості кредиту, нараховані проценти за цією сумою не визнавав.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір 67775 cred від 29.05.2007 року (а.с.8-11), відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 27.02.2008 року.

Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушенні зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач згідно Розрахунку заборгованості за договором № 67775 cred від 29.05.2007 року (а.с.4) станом на 14.05.2013 року має заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 26292 грн. 48 коп.(з урахуванням закриття провадження в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8990,49 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1437,39 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договір № 67775 cred від 29.05.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № П183-07 (а.с.13).

Згідно п.2 та п.4 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 грудня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позивальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного погашення поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на поді, яка неминуче настати.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Саме до цього зводиться правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року (у справі 6-78цс12), що згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судового рішення Верховного Суду України.

Так з договору поруки (а.с.13) вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язання за кредитним договором (п. 11) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки такі положення не відповідають ст. 252 ЦК України.

За зазначеною правовою нормою строк визначається роками. Місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, цього в договору поруки не зазначено

З договору поруки від 29.05.2007 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.10) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком суперечить ч.1 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до умов кредитного договору від 29.07.2007 року строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 27.02.2008 року.

За таких обставин у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 27.02.2008 року протягом наступних шести місяців.

Згідно умов даного договору пред'явленням вимоги до поручителя є направлення йому письмової вимоги із зазначенням невиконаного обов'язку.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише 19.04.2013 року (а.с.5), тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до поручителя як солідарного боржника є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Визначений сторонами за договором поруки (п. 11) п'ятирічний строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, є строком позовної давності, а не строком припинення поруки.

Термін повернення кредиту встановлений кредитним договором 27 лютого 2008 року, позов до поручителя Банк пред'явив 27 травня 2013 року.

Оскільки строк договору поруки не встановлений, а кредитор не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного зобов'язання, порука припиняється і заборгованість за кредитним договором не підлягає стягненню з ОСОБА_3

Щодо вимог позивача до відповідача ОСОБА_4, то суд зазначає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи суд розглядає вимоги позивач про стягнення з відповідачів в межах лише заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до п.5.2 Кредитного договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, яка передбачена п. 4.1 цього договору, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було здійснено кредитором.

Таким чином, враховуючи, що строк повного погашення кредиту є 27.02.2008 року, то кінцевою датою нарахування відсотків за користування кредитом є 27.02.2011 року.

Отже, з 27.02.2011 року банк дізнався про порушення свого права, оскільки ОСОБА_4 не сплатив нараховані відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.6. кредитного договору № 67775 cred від 29.05.2007 року було встановлено строк позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів по цьому договору строком 5 років.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив вимоги до відповідача в межах строків, передбачених умовами договору.

Проте, оскільки відповідно до п. 5.2. кредитного договору банк мав право нараховувати проценти за користування кредитом тільки протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було здійснено кредитором, то нарахування процентів відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 67775 cred від 29.05.2007 року у 2013 році в розмірі 14 грн. 98 коп. є безпідставним, а тому стягненню з відповідача ОСОБА_4 не підлягають.

Посилання представника відповідача на те, що укладений між позивачем та відповідачем було розірвано на підставі рішення суду не знайшло своє підтвердження, а навпаки було спростовано ухвалою Верховного суду України від 29.10.2010 року, відповідно до якої касаційна скарга ОСОБА_4 була відхилена, рішення Апеляційного суду Донецької області від 13.10.2009 року була залишено без змін, з якої вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору № 67775 cred від 29.05.2007 року було відмовлено (а.с.66-69).

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача ОСОБА_4 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 26277 грн. 61 коп.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог на користь позивача, то вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 262 грн. 78 коп.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049,1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 26277 грн. 61 коп. на р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 суму судових витрат у розмірі 262 грн. 78 коп на р/р 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складений 05 серпня 2013 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Н.В. Якуша