Постанова № 32789383, 19.07.2013, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4525/13-а

2-а/214/218/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 липня 2013 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ан О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області про скасування постанови старшого державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу у порядку статті 181 КАС України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд Визнати дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Дніпропетровській області Саване С.М., які виявились у винесенні постанови від 21.05.2013 року про повернення виконавчого документа - неправомірними; Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу серії ВП № 32049594 від 21 травня 2013 року ст. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровської області Саване С.М. за виконавчим листом № 2а-1701/10, посилаючись на те, що Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було прийнято рішення від 23 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1701/10, а згодом і колегією суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було прийнято постанову від 19 березня 2012 року, якими було зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у м. Кривий Ріг ради зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну разову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу до 5 травня, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2010 рік, з урахуванням фактично виплачених сум. На підставі зазначених рішень Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 28 березня 2012 року надав Позивачу виконавчий лист, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження та копією рішення суду першої інстанції було надано до відділу примусового виконання рішень, як структурного підрозділу Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області. 03 квітня 2012 року старший державний виконавець Саване Сори Мамадійович вищезазначеного відділу постановою відкрив виконавче провадження, яке тривалий час не виконувалось та знаходилось без руху у Відповідача. 21 травня 2013 року ст. державний виконавець зазначеної виконавчої служби Саване С.М. виніс постанову про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п.9 ч.1 статті 47 та статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження», за якими заборонено стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутні майно чи кошти та зняття арешту на майно Боржника. Позивач вважаю зазначену постанову про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Позивач, до судового засідання, не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляду справи у його відсутність, в письмовому провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні та письмові заперечення проти позову, відповідно до яких в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просять відмовити в повному обсязі.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані позивачем докази та письмові заперечення відповідача, досліджені в судовому засіданні, дійшов висновку про задоволення позову, мотивуючи своє рішення наступним чином.

Відповідно до статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) , мають право звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий документ із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби встановлено статтею 82 ЗУ «Про виконавче провадження» за якою визначено три групи осіб, які можуть оскаржити до суду рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб ДВС. Зокрема до них належать сторони виконавчого провадження, інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Статтею 7 ЗУ «Про виконавче провадження» № 2677 (далі - ЗУ № 2677) визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін та інші. Згідно статті 8 цього Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Предметом спору цієї позовної заяви є дії ст. державного виконавця Саване С.М. в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.05.2013р. та безпосередньо законність такої постанови.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 ЗУ № 2677, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 11 ЗУ № 2677 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2.04.12 за № 489/20802, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 ЗУ № 2677. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з п.9 частини 1 ст.47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норм закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися п.2 частини 1 статті 47 Закону.(п.3.15 Інструкції).

У своїй постанові Відповідач зазначає, що з 01.01.2013р. набрав чинності ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень за якими боржником є державний орган, підприємство, організація чи юридична особа.

Дійсно, як передбачено ч.ч.1, 2 статті 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»( далі - Закон № 4901), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Держказначейства України у строки, встановлені ЗУ «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Держказначейства документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ.

Даний Закон набрав чинності 01.01.2013 року, проте до набрання чинності даним Законом

03 квітня 2012 року розпочато виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-1701/10 від 28 березня 2012 року. До того ж, а ні в статтях цього Закону, а ні в «прикінцевих положеннях» немає посилання на те, що норми цього Закону розповсюджуються на події, які були у минулому.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення КСУ від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, з метою дотримання вимог статті 58 Конституції України та принципу верховенства права (юридичної визначеності) щодо вимог фізичної (юридичної) особи до суб'єкта владних повноважень, які виникли до прийняття ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Відповідач повинен був виконувати рішення суду на підставі норм ЗУ «Про виконавче провадження» та не повертати виконавчий документ Позивачу.

Крім того, посилання ст. державного виконавця на те, що стягнення грошових сум за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23.12.10р., згідно цього Закону проводять органи Держказначейства, що не відповідає дійсності. В резолютивній частині рішення суду першої інстанції, так і у виконавчому листі №2а-1701/10 взагалі не має слова «стягнути», а є лише «зобов'язати» здійснити перерахунок та виплатити, тобто це рішення є зобов'язального характеру.

На підставі вимог статті 7 Закону № 4901, де зазначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється у порядку, встановленого ЗУ «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі, якщо рішення суду зазначені в ч.1 цієї статті не виконане протягом 2 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідив надані сторонами докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову

Керуючись ст.58 Конституції України; ст. ст. 7-12, 19, 181 Кодексу адміністративного судочинства; ст.ст. 6-8, 11, 12, 75, 82 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області про скасування постанови старшого державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу у порядку статті 181 КАС України - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Дніпропетровській області Саване С.М., які виявились у винесенні постанови від 21.05.2013 року про повернення виконавчого документа - неправомірними;

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу серії ВП № 32049594 від 21 травня 2013 року ст. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровської області Саване С.М. за виконавчим листом № 2а-1701/10.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

Суддя О.В. Ан.