Постанова № 32789221, 19.07.2013, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4525/13-а

2-а/214/218/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 липня 2013 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ан О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області про скасування постанов старшого державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у порядку статті 181 КАС України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд Визнати дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області Саване С.М., які виявились у винесенні чотирьох постанов від 29.05.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження - неправомірними; Скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження(відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) : - серії ВП № 38122619 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а-166/10; - серії ВП № 38122200 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а-51/09; - серії ВП № 38122729 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а-540/10; - серії ВП № 38122474 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а- 25/10, ст. державного виконавця Саване С.М. підрозділу примусового виконання рішень Головного управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровської області, посилаючись на те, що Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у період 2009-2010 років були прийняти рішення по адміністративним справам № 2а-166/10; 2а-25/10; 2а-51/09; 2а-540/10 та згодом і колегією суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду були ухвалені рішення, якими було зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у м. Кривий Ріг ради та Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу зробити певні дії. На підставі зазначених рішень Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 04 липня 2011 року та Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу 16.06.2011р.; 18.07.2011р. і 19.05.2011р. надав виконавчі листи, які разом із заявами про відкриття виконавчого провадження та копіями рішень суду першої інстанції були надано до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, як структурному підрозділу Головного управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровської області. 03.06.2011р.; 12.07.2011р. та 22.07.2011р. старший державний виконавець Саване Сори Мамадійович вищезазначеного відділу постановами відкрив виконавчі провадження, які тривалий час не виконувались та знаходились без руху у Відповідача. Після неодноразових повернень виконавчих документів стягувачу, 29 травня 2013 року ст. державний виконавець зазначеної виконавчої служби Саване С.М. виніс чотири постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження(відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) без виконання на підставі п.4 ч.1 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за якою пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. Позивач вважає зазначені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження(відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.05.2013р. незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Позивач, до судового засідання, не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляду справи у його відсутність, в письмовому провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні та письмові заперечення проти позову, відповідно до яких в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просять відмовити в повному обсязі.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані позивачем докази та письмові заперечення відповідача, досліджені в судовому засіданні, дійшов висновку про задоволення позову, мотивуючи своє рішення наступним чином.

Відповідно до статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця), мають право звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий документ із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби встановлено статтею 82 ЗУ «Про виконавче провадження» за якою визначено три групи осіб, які можуть оскаржити до суду рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб ДВС. Зокрема до них належать сторони виконавчого провадження, інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Статтею 7 ЗУ «Про виконавче провадження» № 2677 (далі - ЗУ № 2677) визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін та інші. Згідно статті 8 цього Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Предметом спору цієї позовної заяви є дії ст. державного виконавця Саване С.М. в частині винесення чотирьох постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження(відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.05.2013р. та безпосередньо законність таких постанов. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 6 ЗУ № 2677, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 11 ЗУ № 2677 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У своїх постановах Відповідач зазначає, що з 01.01.2013р. набрав чинності ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень за якими боржником є державний орган, підприємство, організація чи юридична особа. Дійсно, як передбачено ч.ч.1, 2 статті 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»( далі - Закон № 4901), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Держказначейства України у строки, встановлені ЗУ «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Держказначейства документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ. Даний Закон набрав чинності 01.01.2013 року, проте до набрання чинності даним Законом

03.06.2011р.; 12.07.2011р. та 22.07.2011р. розпочато виконавче провадження за виконавчими листами № 2а-166/10; №2а-25/10; №2а-540/10 та № 2а-51/09. До того ж, а ні в статтях цього Закону, а ні в «прикінцевих положеннях» немає посилання на те, що норми цього Закону розповсюджуються на події, які були у минулому.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення КСУ від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99). Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, з метою дотримання вимог статті 58 Конституції України та принципу верховенства права (юридичної визначеності) щодо вимог фізичної (юридичної) особи до суб'єкта владних повноважень, які виникли до прийняття ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Відповідач повинен був виконувати рішення суду на підставі норм ЗУ «Про виконавче провадження» та не відмовляти у відкритті виконавчого провадження

Крім того, посилання ст. державного виконавця на те, що стягнення грошових сум за рішеннями Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу по чотирьох справах, згідно цього Закону проводять органи Держказначейства, що не відповідає дійсності. Оскільки в резолютивній частині рішень суду першої інстанції, так і у вищезгаданих виконавчих листах взагалі не має слова «стягнути», а є лише «зобов'язати» здійснити перерахунок та виплатити, тобто це рішення є зобов'язального характеру. На підставі вимог статті 7 Закону № 4901, де зазначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється у порядку, встановленого ЗУ «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі, якщо рішення суду зазначені в ч.1 цієї статті не виконане протягом 2 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до інформаційного листа ВАС України від 13.06.2013р. № 846/12/13-13 зміна способу і порядку виконання рішень можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідив надані сторонами докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.99, 100, 159-163, 167, 181, 1832 КАС України, ст.58 Конституції України; ст.ст. 6-8, 11, 12, 75, 82 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області про скасування постанов старшого державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у порядку статті 181 КАС України - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області Саване С.М., які виявились у винесенні чотирьох постанов від 29.05.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження - неправомірними;

Скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження(відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) :

- серії ВП № 38122619 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а-166/10;

- серії ВП № 38122200 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а-51/09;

- серії ВП № 38122729 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а-540/10;

- серії ВП № 38122474 від 29 травня 2013 року за виконавчим листом № 2а- 25/10, ст. державного виконавця Саване С.М. підрозділу примусового виконання рішень Головного управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровської області

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

Суддя О.В. Ан.