Рішення № 32788626, 30.07.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 115/3869/13-ц

Провадження № 2/115/1525/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" липня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого - судді Власенка А.П. при секретарі Новогребелець К.В., а участі представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення, вселення та зобов'язання вчини певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом виселення, вселення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що позивачу належить жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1. У зазначеному будинку фактично проживає та користується ним у своїх потребах її колишній власник - ОСОБА_2, яка у добровільному порядку відмовляється звільнити жилий будинок та не допускає власника до нього, тому ОСОБА_3 для реалізації свого права власності просить суд усунути існуючі в цьому перешкоди: виселити ОСОБА_2 з зазначеного будинку; вселити його та зобов'язати ОСОБА_2 надати ключі від замків огорожі та будинку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив їх задовольнити. Відповідач заперечувала проти позову, просила суд відмовити в ньому, та пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_1; заперечує проти свого виселення зі спірного жилого приміщення та вселення позивача в це приміщення, не дозволить цього зробити до отримання від банку відомостей про повне погашення кредиту коштами, отриманими від реалізації належного їй житла.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2013 року № 2435 (а.с. 13). Відповідно до акту від 5 липня 2013 року ОСОБА_2 перешкоджає вселенню власника ОСОБА_3 у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, відмовляється в добровільному порядку звільнити жиле приміщення (а.с. 5). Ця обставина не оспорювалася відповідачем в судовому засіданні, а тому є встановленою судом на підставі частини 1 статті 61 ЦПК України.

Положеннями статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319, частини 1 статті 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обраний ОСОБА_3 спосіб захисту права шляхом виселення та вселення не суперечить положенням ЦК України та ЖК України. Відповідач не має права власності на належне позивачу жиле приміщення чи права користування ним, тому позов в частини вимог щодо виселення ОСОБА_2 та вселення ОСОБА_3, слід задовольнити.

При цьому позовні вимоги щодо передачі ключів від огорожі та жилого будинку не підлягають задоволенню внаслідок того, що така вимога не передбачена частиною 2 статті 16 ЦК України, як і іншими законами України; питання щодо ключів від вхідних дверей, відкриття замків в іншій спосіб охоплюються виконанням рішення суду про вселення.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки при зверненні до суду позивачем було сплачено 344,10 грн. судового збору, а позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати у розмірі пропорційно задоволених вимог підлягають стягненню з відповідача, а усього в сумі 229,40 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин 1, 2 статті 319, частини 1 статті 321, статті 373 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 60, 61, 88, 174, 197, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_3 до жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 47 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Власенко А. П.