Рішення № 3278767, 12.03.2008, Апеляційний суд Кіровоградської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-494 2008 р. Головуючий у 1-й інстанції Отян О.В.

Категорія 52 Доповідач Гайсюк О.В.

РІШЕННЯ

 Іменем України

12 березня 2008 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

при секретарі - Слюсаренко Н.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Олександрівської районної центральної лікарні на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрівської районної лікарні про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Зазначив, що з 1975 року працював в Олександрівській районній лікарні, виконував роботу ортопед-травматолога поліклініки. Без офіційного наказу старша медсестра поліклінічного відділення відзначила у відомості відпрацьованого часу 0, 75 ставки ортопед-травматолога, а тому він недоотримав з 1.07.2001 року по 15 квітня 2004 року -2428, 67 грн.

Посилаючись на ці обставини просив стягнути з відповідача на свою користь 2 428, 67 грн. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а. с. 1-2, том 1-й).

У вересні 2004 р. позивач доповнив та уточнив свої вимоги. Зазначив, що йому в порушення наказу МОЗ від 6.04.2001 р. не виплачувались надбавки за оперативність -15% та за стаж - 30%, а тому просив стягнути з відповідача недоплачену зарплату з 1.07.2001 р. по 15.04.2004 р. з урахуванням цих надбавок, а на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. (а. с. 3, том 1-й).

У листопаді 2004 р. знову уточнив свої вимоги. Посилаючись на те, що з 1.01.1997 року йому оплачували працю лише виходячи з 0, 75 посадового окладу, а з наказом про перевід його на таку оплату він ознайомлений не був, просив суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату з 1.01.1997 року по 15.04.2004 року з урахуванням надбавок (15 та 30%) та з урахуванням інфляції гривні за всі роки та на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. (а. с. 5, том 1-й).

У грудні 2007 року позивач надав суду розрахунок відповідно до якого розмір недоплаченої зарплати з урахуванням інфляції з 1.01.1997 р. по 22.09.2004 р. складає 58 480 грн. (том 2-й, а. с. 89-91).

Рішенням Олександрівського районного суду від 28.12.2007 року позов задоволено частково.

З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по ненарахованій заробітній платі у сумі 1367 грн. 82 коп., на відшкодування моральної шкоди - 600 грн., судові витрати у сумі 1394 грн. 88 коп.

В апеляційній скарзі Олександрівська ЦРЛ просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважає доведеними, на невідповідність рішення дійсним обставинам справи і вимогам закону (а. с. 118-121).

Позивач в апеляційній скарзі ставить питання про ухвалення нового рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та представник відповідача доводи своїх скарг підтримали.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1 серпня 1975 року працює в Олександрівській ЦРЛ, з 7 травня 1987 року він призначений на посаду лікаря-травматолога поліклінічного відділення (том 1-й, а. с. 13-14).

Згідно наказу № 125 від 28.12.1996 року по Олександрівській ЦРЛ лікаря-травматолога поліклінічного відділення ОСОБА_1 з 1.01.1997 року на підставі тарифікаційного списку на 1997 рік та штатного розпису переведено на 0, 75 ставки лікаря-травматолога поліклінічного відділення (том 1-й, а. с. 70).

Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших-працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч.4 ст. 32 КЗпП, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 29 КЗпП не був ознайомлений під розписку з наказом № 125 від 28.12.1996 р. про зміну істотних умов його праці, але про те, що такі зміни відбулися позивач знав і не відмовився від продовження роботи за новими умовами праці, тобто погодився на перевід його на 0, 75 ставки лікаря травматолога.

Про це позивач зазначає в своїй позовній заяві, а саме, що старша медсестра поліклінічного відділення ставила у відомості відпрацьованого часу - 0, 75 посади і на підставі цього він отримав лише 0, 75 ставки (том 1-й, а. с. 1 "а"). Крім того сам позивач у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що у 2003 році він точно знав, що працює на 0, 75 ставки лікаря-травматолога, а після того як у січні 2004 року він повідомив колег за його спеціальністю про те, що він працює лише на 0, 75 ставки і його "підняли на сміх", то він вирішив порушити спір з цього питання.

Той факт, що позивач відпрацьовував лише 0, 75 ставки лікаря-травматолога, а також йому надавалося в 2003-2004 році сумісництво на 0, 5 ставки лікаря-травматолога (том 2-й, а. с . 34-35) підтверджено табелями обліку робочого часу (том 1-й, а. с. 74-113), штатними розписами (т. 1-й, а. с. 114-214).

Оскільки позивач в установленому законом порядку не оспорив перевід його за наказом № 125 від 28.12.1996 р. (т. 1-й, а. с. 70), виконував роботу лише в межах робочого часу на 0, 75 ставки, що його влаштовувало, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за роботу, яку він не виконував відсутні.

В порушення вимог ч.3 ст. 32, ст. 103 КЗпП відповідач про зміну діючих умов праці позивача в бік погіршення не повідомив позивача за два місяці до їх зміни (бо наказом № 125 від 28.12.96 р. зміни введені з 1.01.1997 p.), що означає, що позивач повинен був отримувати повну ставку з 1.01.1997 р. ще два місяці, але в порушення вимог

 ст. 233 КЗпП, в редакції що діяла на той час (із змінами і доповненнями згідно закону від 18.02.1992 р. № 2134-ХП) позивач в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права до суду не звернувся, а поставив питання про донарахування йому заробітної плати з 1.01.1997 року лише у листопаді 2004 року (том 1 -й, а. с. 5), вже після того як був звільнений за прогули без поважних причин 22.09.2004 року (том 2-й, а. с. 149).

Оскільки зазначений строк пропущено позивачем без поважних причин, то підстави для його поновлення ( ст. 234 КЗпП) відсутні.

Таким чином, вимоги позивача про донарахування і стягнення йому заробітної плати, виходячи із повної ставки лікаря-травматолога задоволенню не підлягають.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 22.07.2005 р. (том 1-й, а. с. 236-241) (а. с. 242-243) позивачу недоплачено 74, 67 грн. за період з 1.09.2001 року по вересень 2004 року включно у зв'язку з неправильно застосованими строками підвищення схемних посадових окладів, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України та МОЗ від 06.04.2001 року № 161/137 та введених в дію 1.03.2001 р. із змінами та доповненнями, внесеними наказами Мінпраці та соціальної політики України та МОЗ від 22.02.2002 р. № ПО/72, від 30.05.2003 р. № 144/39, від 15.03.2003 р. № 55/137. Із зазначеним висновком колегія суддів погоджується, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зазначену суму.

Оскільки 74, 67 грн. позивачу не нараховувались, то компенсація передбачена Порядком, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159 не може бути застосована, оскільки компенсацію обчислюють як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

Оскільки позивач займав посаду лікаря-травматолога, яка не відноситься до лікарів загальної практики, то 30% надбавка за тривалість безперервної роботи відповідно до п. 5.1.2 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України, МОЗ України від 6.04.2001 р. № 161/137, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.04.2001 р. за № 333/5524 (том 1-й, а. с. 26-31) на позивача не поширювалась і не повинна була йому нараховуватись (т. 1, а. с. 240, т. 2-й, а. с. 33, 34-35).

Доводи позивача про те, що йому повинна була виплачуватись 15% надбавка передбачена п. 2.1.5 зазначених Умов за здійснення оперативних втручань в залежності від обсягу, складності і характеру праці спростовуються висновком експерта (т. 1-й, а. с. 239), оцінкою роботи позивача (т. 1-й, а. с. 291-292), перевіркою КРУ (т. 2, а. с. 34-35). Ці вимоги позивача є недоведеними.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем не доведено, що ненарахування йому заробітної плати у сумі 74, 67 грн. за період з 1.09.2001 р. по вересень 2004 р. призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими є недоведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов позивача підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 74, 67 грн. та з урахуванням часткового задоволення позову, пропорційно задоволеним вимогам ( ст. 88 ЦПК) 300 грн. витрат на проведення експертизи (т. 1-й, а. с. 224) із сплачених позивачем 1394, 88 коп.

На підставі  ст. ст. 32, 94, 103, 233, 237-1 КЗпП України, Наказу Мінпраці та соціальної політики України та МОЗ України № 161/137 від 6.04.2001 р., керуючись п. 2 ч.1  ст. 307, п.2, 3, 4 ч.1 ст. 309,  ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Олександрівської центральної районної лікарні задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду від 28.12.2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Олександрівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 74 грн. 67 коп. ненарахованої заробітної плати та 300 грн. витрат на проведення експертизи.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Олександрівської центральної районної лікарні судовий збір в дохід держави у сумі 51 грн.

Стягнути з Олександрівської центральної районної лікарні витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. із зарахуванням за реквізитами: отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО - 823016, № рахунку - 31218259700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050000.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.