Постанова № 32784512, 01.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 липня 2013 року 11 год. 47 хв. № 826/7139/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-К" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 01 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 травня 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Фенікс-К" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11 грудня 2012 року № 0004542250 і № 0004552250 та від 06 березня 2013 року № 0001162250 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем безпідставно.

Ухвалою суду від 20 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 червня 2013 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 09 по 15 листопада 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 22 листопада 2012 року складено акт № 367/22-50/20068684 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток на податку на додану вартість (також далі - ПДВ) по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Сервіс-А" (також далі - ТОВ "Гарант Сервіс-А") за період із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 171875,00 грн., у тому числі за: 2008 рік - 115042,00 грн.; 2009 рік - 34583,00 грн.; 2010 рік - 22250,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- завищено податковий кредит у загальному розмірі 135343,00 грн., у томі числі за: травень 2008 року - 8977,00 грн.; червень 2008 року - 14201,00 грн.; липень 2008 року - 25322,00 грн.; серпень 2008 року - 8633,00 грн.; вересень 2008 року - 16567,00 грн.; жовтень 2008 року - 10000,00 грн.; грудень 2008 року - 2232,00 грн.; січень 2009 року - 3404,00 грн.; лютий 2009 року - 3300,00 грн.; березень 2009 року - 1844,00 грн.; квітень 2009 року - 8010,00 грн.; червень 2009 року - 2055,00 грн.; липень 2009 року - 2498,00 грн.; жовтень 2009 року - 5000,00 грн.; листопад 2009 року - 5500,00 грн.; січень 2010 року - 3400,00 грн.; лютий 2010 року - 7500,00 грн.; березень 2010 року - 3400,00 грн.; квітень 2010 року - 3500,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5, підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки, 11 грудня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0004542250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56833,00 грн. за основним платежем та у розмірі 14208,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004552250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 17800,00 грн. за основним платежем та у розмірі 4450,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, Державною податковою службою у місті Києві прийнято рішення від 22 лютого 2013 року № 1770/10/12-1-03, яким позивачу збільшено суму ПДВ на 5500,00 грн. та розмір нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених в оскаржуваному рішенні № 0004552250, на 1375,00 грн.

На підставі викладеного, 06 березня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 0001162250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5500,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідача, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що постановою про проведення перевірки від 01 серпня 2012 року призначено проведення документальної перевірки діяльності позивача з урахуванням доказів, зібраних у кримінальній справі № 70-552, з питання дотримання податкового та валютного законодавства при нарахуванні та сплаті до бюджету податків за весь період діяльності щодо взаємовідносин, зокрема, із ТОВ "Гарант Сервіс-А".

У ході розслідування вказаної кримінальної справи виявлено, що від імені ТОВ "Гарант Сервіс-А" невстановленими особами систематично здійснювалось підроблення та видача підроблених документів ряду суб'єктів господарювання, які, використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаного товариства, документально оформлювали фактично неіснуючі операції на отримання і продаж товарно-матеріальних цінностей (також далі - ТМЦ), надання послуг, виконання робіт, після чого дані документи передавались замовникам злочинних послуг для відображення у бухгалтерському обліку з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань з ПДВ та на прибуток підприємств, а також незаконного відшкодування ПДВ.

Згідно з поясненнями засновника ТОВ "Гарант Сервіс-А", у 2007 році він за проханням третьої особи зареєстрував на своє ім'я вказане товариство (підписав статутні документи та відкрив рахунок у банківській установі). При цьому, до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Гарант Сервіс-А" він будь-якого відношення не мав, оскільки тільки підписував та здавав до податкового органу надану невстановленими особами податкову звітність вказаного товариства за винагороду.

Викладені обставини також підтверджуються змістом наявної у матеріалах справи копії постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року у справі № 1п-329/11.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема, підписання будь-яких первинних документів, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів відповідності від підприємства-виробника, ДСТУ, ТУ на товар, паспортів якості на товар та будь-яких інших документів, що засвідчують передачу відповідного товару, а також товарно-транспортних накладних, які, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказаних документів, як вбачається із матеріалів справи, представниками позивача до суду також не надано.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 21-737во10 у ході перегляду однієї з адміністративних справ, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також факт не надання представниками позивача до суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гарант Сервіс-А", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Фенікс-К" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-К" залишити без задоволення.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 липня 2013 року