Постанова № 32783530, 30.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р.Справа № 916/871/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженнями заступника голови суду №535 від 22.07.2013р., №558 від 29.07.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреністю;

від МП „Південний буг" - Кирильчук Н.Д. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 19 червня 2013 року

по справі №916/871/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Малого підприємства „Південний буг"

про усунення перешкод у здійсненні права користування майном

та за зустрічним позовом Малого підприємства „Південний буг"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 30.07.2013р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

01.04.2013р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач, ФОП) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Малого підприємства „Південний буг" (надалі - відповідач, МП „Південний буг") в якому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні орендованим майном, а саме -будівлями та спорудами бази відпочинку „Південний Буг", загальною площею 914,6кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що складається в цілому із: спальних корпусів літ. „А, Б, В, Г", будівлі охорони літ „Д", душової літ. „Ж", вбиральні літ. „З", за їх цільовим призначенням, шляхом зобов'язання відповідача надати позивачу вільний доступ (прохід, проїзд, тощо) до належного їй майна та не чинити перешкод у користуванні цим майном в майбутньому, до закінчення терміну дії договору оренди від 13.11.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, реєстровий №3973.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що 13.11.2007р. між нею та МП „Південний буг" укладено договір оренди майна вищезазначеної бази відпочинку, орендоване майно було фактично передане відповідачем та прийняте позивачем в оренду за актом приймання-передачі. ФОП ОСОБА_1 з моменту укладення договору оренди використовує орендоване майно, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату та комунальні послуги.

02.03.2013р. нова охорона МП „Південний буг" силою змусила позивача покинути територію бази відпочинку, насильно забрали усі ключі від орендованого майна, змінили замки та на даний час у ФОП ОСОБА_1 не має жодної можливості потрапити до орендованого майна. Своїми діями відповідач порушує п.2.2.3 Договору оренди, згідно якого МП „Південний буг" зобов'язується не чинити перешкод позивачу в користуванні орендованим майном. З посиланням на норми ст.174, ч.1 ст.193, ч.ч.1,6 ст.283 ГК України, ч.1 ст.525, ст.526, ч.1 ст.631 ЦК України ФОП ОСОБА_1 просила суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

23.04.2013р. МП „Південний буг" звернулось до суду першої інстанції з зустрічним позовом, в якому просило суд розірвати договір оренди будівель та споруд бази відпочинку „Південний буг", посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 реєстровий №3973, укладений 13.11.2007р. між МП „Південний буг" та ФОП ОСОБА_1; відмовити у задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_1

Зустрічний позов обґрунтований тим, що 26.02.2013р. згідно протоколу зборів засновників МП „Південний буг" ОСОБА_5, котрий є чоловіком позивачки, був звільнений з посади Генерального директора МП „Південний буг" та був призначений новий Генеральний директор - ОСОБА_6 В ході перевірки господарської діяльності МП „Південний буг" новим директором підприємства був встановлений той факт, що орендна плата ФОП ОСОБА_1 за договором оренди від 13.11.2007р. взагалі не сплачувалась. Також в порушення умов п.2.1.3 Договору ФОП ОСОБА_1 не здійснювала ані капітальний, ані поточний ремонт будівель, у зв'язку з чим орендоване майно знаходиться у занедбаному стані та вимагає термінового ремонту. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не виконує належним чином умови договору оренди, а саме не сплачує орендну плату, не виконує поточний та капітальний ремонт будівель, з посиланням на норми ст.ст.651,782,783 ЦК України, п.1 ст.193 ГПК України, МП „Південний буг" просило суд задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.

Ухвалою суду першої інстанції від 24.04.2013р. зустрічний позов МП „Південний буг" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №916/871/13.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2013р. (суддя Власова С.Г.) у позові ФОП ОСОБА_1 відмовлено; зустрічну позовну заяву МП „Південний буг" задоволено; розірвано договір оренди будівель та споруд укладений між МП „Південний буг" та ФОП ОСОБА_1 від 13.11.2007р.; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь МП „Південний буг" 1147грн. судового збору.

Рішення суду вмотивовано посиланням на норми п.2 ст.11, п.1 ст.626, ст.759, 765, п.3 ст.783 ЦК України та тим, що з матеріалів справи та пояснень представника МП „Південний буг" вбачається ,що станом на день розгляду спору майно знаходиться в занедбаному стані непридатному для використання. Посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що строки здійснення капітального ремонту та необхідність його проведення через певний існуючий стан об'єкта оренди договором не обумовлено не прийняті судом до уваги з огляду на те ,що в ході розгляду справи ФОП ОСОБА_1 не надано суду будь яких доказів вчинення дій або вжиття необхідних заходів щодо збереження майна, що використовується нею з 2007 року.

Суд у своєму рішенні не прийняв до уваги у якості доказів знаходження орендованого майна в нормальному, придатному до подальшої експлуатації стані фотознімки з зображенням об'єктів нерухомості, надані ФОП ОСОБА_1, оскільки на них відсутні зображення внутрішніх приміщень бази відпочинку „Південний Буг", на непридатний стан яких і посилається позивач за зустрічним позовом як на підставу розірвання договору.

Суд вказав на відсутність підстав для розірвання договору у зв'язку із несплатою орендних платежів протягом трьох місяців поспіль, оскільки такі обставини надають орендодавцю право відмовитись від договору оренди в односторонньому порядку (ч.3 ст.651, ст.782 ЦК України).

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2013р. скасувати ,прийняти нову постанову, якою задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ФОП ОСОБА_1; у зустрічному позові МП „Південний буг" про розірвання договору оренди відмовити; стягнути з МП „Південний буг" судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає ті ж самі обставини, що і в позовній заяві, та вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, підлягає скасуванню з наступних підстав:

- суд першої інстанції мав врахувати те, що в матеріалах справи містяться акти звірок взаємних розрахунків за 2011-2012р.р., за період з січня 2013р. по 31.03.2013р. та довідка, яка надана бухгалтером МП „Південний буг", що підтверджує відсутність заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед МП „Південний буг" станом на 01.03.2013р.;

- суд і своєму рішенні не послався на жодний доказ в підтвердження того факту, що об'єкт оренди знаходиться у занедбаному та непридатному стані;

- відмовляючи у первісному позові суд першої інстанції так і не з'ясував, чи мали місце перешкоди ФОП ОСОБА_1 у користуванні орендованим майном;

- МП „Південний буг" не надало жодних доказів реальності загрози пошкодження об'єкту найму;

- в описовій частині рішення суд першої інстанції зазначив, що МП „Південний буг" надало суду фотознімки об'єкту оренди на підтвердження своїх доводів стосовно занедбаного стану майна, проте ніяких фотознімків МП „Південний буг" представлено не було;

- судом не були прийняті до уваги фотознімки, надані ФОП ОСОБА_1, які підтверджують, що орендоване майно знаходиться у придатному стані.

- судом у порушення норм ст.43 ГПК України не було надано оцінку сертифікату відповідності (наданого ФОП ОСОБА_1.), відповідно до якого технічний нагляд за наданням сертифікованих готельних послуг здійснюється періодично, раз на рік;

- суд першої інстанції проігнорував надану ФОП ОСОБА_1 судову практику Вищого господарського суду України з розгляду аналогічного спору по справі №5008/141/2012.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. поновлено ФОП ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено скаргу до розгляду.

23.07.2013р. МП „Південний буг" подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованою, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду повністю відповідають фактичним обставинам справи.

В засіданні суду апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_1 та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник МП „Південний буг" заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 13.11.2007р. між Малим підприємством „Південний буг" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди будівель та споруд, відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендареві в строкове платне користування наступне майно: будівлі та споруди бази відпочинку „Південний Буг", загальною площею 914,6кв.м, розташовані за адресою:Одеська область,Білгород - Дністровський район, Шабівська сільська рада, територія Будацької коси, на земельній ділянці площею 13068кв.м., яка знаходиться у Орендодавця в оренді згідно договору оренди земельної ділянки від 16.05.2001р., що складається в цілому із: спальних корпусів літ. „А", „Б", „В", „Г", будівлі охорони літ „Д", душової літ.„Ж", вбиральні літ.„З" (надалі - договір оренди).

Договір оренди посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за №3973. 13.11.2007р. об'єкт оренди переданий ФОП ОСОБА_1 за актом прийому-передачі.

Умовами договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно за призначенням, дотримуватись санітарних, протипожежних та інших обов'язкових вимог при експлуатації орендованого майна, утримувати майно в належному стані, здійснювати капітальний та поточний ремонт будівель та споруд, своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, сплачувати у встановлені чинним законодавством строки експлуатації платежі, після припинення договору повернути орендоване майно Орендодавцеві в належному стані (п.2.1.1 - 2.1.7. договору).

Орендодавець зобов'язаний передати майно Орендареві до 20.11.2007р, не чинити перешкод в користуванні орендованим майном, приймати від Орендаря орендну плату (п.2.2.2., 2.2.3., 2.2.5. договору).

Орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати щомісячно становить 2313,80грн. Сума орендної плати за весь термін складає 277651,50грн. (п.3.1. договору).

Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря щомісячно до 30 числа поточного місяця (п.3.2. договору).

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 13.11.2017р. (п.6.1. договору).

Додатками до договору №1,2,3 сторони збільшили розмір орендної плати до 3800,00грн. на місяць.

Відповідно до п.5.2 договору оренди він може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар, зокрема, створює недбалою поведінкою загрозу пошкодженню майна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до березня 2013р. позивачка фактично використовувала орендоване майно бази відпочинку, проте у зв'язку із змінами в керівництві МП „Південний буг" а саме, заміною на посаді генерального директора МП її чоловіка -ОСОБА_5 на іншу особу (ОСОБА_7П.) з 02.03.2013р. за ствердженнями ФОП їй чиняться перешкоди у користуванні орендованим майном відповідно до його цільового призначення у вигляді заборони доступу до нього , що є протиправними діями та порушенням зобов'язань Орендодавця, визначених п.2.2.3 договору оренди.

ФОП стверджує, що в належному стані утримує орендоване майно, повністю та своєчасно сплачує орендну плату відповідно до умов договору, надавши в якості доказів останнього копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та фотознімки будівель та споруд бази відпочинку „Південний буг".

Разом із цим, на підтвердження надходження готівкових грошових коштів ФОП в оплату орендної плати за договором оренди до каси МП „Південний буг" позивачкою надані оригінали та завірені копії відповідних сторінок документів „Кассовая книга - 2010,2011,2012" та „Касова книга на 2012рік, 2013", які залучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи відповідно до вимог ст.101 ГПК України.

Ці документи одержані ФОП ОСОБА_1 на її прохання від головного бухгалтера МП „Південний буг" ОСОБА_8

На думку ФОП, ці докази у сукупності із двосторонніми актами звірки взаєморозрахунків за 2011,2012,2013р.р. є належними доказами виконання зобов'язання Орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Натомість, висуваючи зустрічні позовні вимоги в даній справі, МП „Південний буг" вказує на ненадходження орендних платежів Орендодавцю, що виявлено новим керівництвом МП „Південний буг" після звільнення з посади генерального директора ОСОБА_5 (чоловіка ОСОБА_1.).

Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що нерухоме майно бази відпочинку „Південний буг" перебуває в занедбаному стані, оскільки з 2007р. не проводився ані поточний, ані капітальний ремонт, на доведення цієї обставини надавши суду апеляційної інстанції заключення №21-06/13 від 21.06.2013р. будівельно-технічного дослідження вартості ремонтних робіт, складене експертом Найдьоновим І.В. (кваліфікаційний сертифікат Серія НОМЕР_1 від 19.12.2012р., вид робіт (послуг) - технічне обстеження будівель).

Таким чином, вирішення судової суперечки, що виникла між сторонами, залежить від встановлення судом насамперед наявності підстав для розірвання договору оренди та задоволення зустрічного позову МП „Південний буг", що виключає позитивний результат вирішення спору за первісним позовом ФОП як орендаря.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

При цьому, слід зважати на те, що незастосування стороною досудового порядку розірвання договору оренди не є перешкодою для звернення до суду з відповідним позовом, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у п.п.3.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна": „З урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору".

Відповідно до п.п.1.1 п.1 вказаної Постанови зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.

З урахуванням частини другої статті 287 ГК України передача в оренду цілісних майнових комплексів, які належать до державного сектора економіки або є комунальною власністю, регулюється Законом України „Про оренду державного та комунального майна". При цьому оренда майна інших форм власності також може регулюватися положеннями названого Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Відповідно до п.п.5.1. п.5 вказаної Постанови вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке. Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору. Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи убачається, що МП „Південний буг" реалізувало право заявити відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України про односторонню відмову від договору оренди, надіславши на адресу ФОП лист від 15.04.2013р. №9, проте на повідомленні про вручення 30.04.2013р. поштового відправлення (а.с.169) відсутній підпис ФОП ОСОБА_1 про одержання цього листа. Відповідач за зустрічним позовом заперечує факт одержання такого повідомлення, отже підстави вважати договір оренди розірваним з 30.04.2013р. відповідно до положення ч.2 ст.782 ЦК України відсутні.

Суд першої інстанції помилково погодився із твердженням позивачки за первісним позовом стосовно неможливості розірвання договору оренди у разі несплати орендних платежів протягом трьох місяців поспіль, позаяк встановлена у ч.3 ст.651, ч.1 ст.782 ЦК України можливість односторонньої відмови від договору є правом Орендодавця, реалізація якого, що не призвела до розірвання договору оренди відповідно до ч.2 ст.782 ЦК України, не позбавляє МП „Південний буг" права вимагати розірвання договору в судовому порядку.

Відповідно до ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.05.2013р. №12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (абз.2 п.п.1 п.1), з рахуванням частини другої статті 287 ГК України передача в оренду цілісних майнових комплексів, які належать до державного сектора економіки або є комунальною власністю, регулюється Законом України „Про оренду державного та комунального майна". При цьому оренда майна інших форм власності також може регулюватися положеннями названого Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

На непоширення положень ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" на договір оренди будівель та споруд від 13.11.2007р. не вказують ані умови цього договору, ані норми ЦК України та Господарського кодексу України, що регулюють відносини найму.

Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно до ч.ч.1,5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов'язок ФОП ОСОБА_1 вносити орендну плату щомісячно до 30-го числа поточного місяця встановлений п.3.2 договору оренди від 13.11.2007р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом періоду часу січень 2011р. - липень 2012р. орендна плата за користування будівлями та спорудами бази відпочинку „Південний буг" ФОП ОСОБА_1 сплачена лише частково МП „Південний буг", позаяк надані відповідачкою за зустрічним позовом докази на доведення зворотнього не відповідають вимогам допустимості доказів (ст.34 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2011р. в погашення орендних платежів ФОП ОСОБА_1 перераховано 05.10.2011р. 14994грн. за платіжним дорученням (номер не читається) за серпень, вересень, грудень 2011р., при цьому згідно доповнення №2 до договору орендна плата на 2011р. становила 3400*12=40800грн.

Так, наявні у матеріалах справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів за цей період, оригінали яких оглядались колегією суддів в судовому засіданні, не містять підписів касира МП „Південний буг" у відповідній графі.

Відповідно до п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320, (надалі - Положення №637) приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Як встановлено нормами пунктів 3.12., 3.13 Положення №637, під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік). Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання. Виносити з приміщення підприємства касові документи дозволяється тільки за наявності письмового дозволу керівника або головного бухгалтера. У цьому разі до кінця робочого дня зазначені документи обов'язково мають бути повернуті до приміщення підприємства.

Наявність на квитанціях до прибуткових касових ордерів підпису в графі „головний бухгалтер" не спроможна засвідчити належність цих доказів, оскільки відсутнє прізвище та ініціали особи, яка поставила свій підпис, та головний бухгалтер (або особа уповноважена керівником підприємства) тільки заповнює касовий ордер (п.3.10. Положення №637).

Перевірка ж наявності всіх реквізитів на касових ордерах, у т.ч. квитанціях до них, які є відривною частиною прибуткового касового ордеру, та їх підписання при прийманні готівки є повноваженням касира.

Виключно додержання всіх наведених вимог до проведення касових операцій за внесенням ФОП ОСОБА_1 готівкових коштів в оплату орендних платежів та відповідність прибуткових касових ордерів, у т.ч. квитанцій до них, встановленій додатком 2 до Положення №637 формі можуть засвідчувати факт внесення ФОП готівкових коштів до каси МП „Південний буг" за призначенням - оплата орендної плати за договором оренди.

Разом із цим, дослідивши документ під назвою „Кассовая книга" (2010,2011,07-2012р.р.) колегія суддів встановила, що він не відповідає формі, встановленій додатком 5 до Положення №637, не містить найменування підприємства, ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, з огляду чого не є належним та допустимим доказом обліку руху грошей, нібито внесених до каси МП „Південний буг" ФОП ОСОБА_1

Записи, посвідчені підписами касира і бухгалтера у період 2011-липень 2012р., містять численні виправлення, дописки, нумерація сторінок дублюється (наприклад сторінка 36), при чому виправлення та дописки більшою частиною стосуються саме сум за представленими суду квитанціями до прибуткових касових ордерів.

У сукупності із відсутністю підписів касира на квитанціях до прибуткових касових ордерів наведене призводить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами сплата орендної плати у 2011р. та до липня 2012р. шляхом внесення готівкових коштів у касу МП „Південний буг", сплачено усього тільки 14994грн. шляхом банківського переказу.

Проведені ФОП ОСОБА_1 у липні 2012-березні2013р. оплати в погашення орендних платежів підтверджуються записами Касової книги на 2012-2013р.р. (сторінки 4,5,6,8,10,14,15,16,17), оформленої відповідно до вимог Положення №637, та копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, та у сукупності свідчать про внесення ФОП ОСОБА_1 у цей період у касу МП „Південний буг" 33826,28грн.

Крім того, ФОП сплачено 3600грн. за оренду за квитанцією від 18.03.2013р. через банківську установу, усього 37426,28грн.

За розрахунком апеляційного господарського суду протягом 01.01.2011р.-01.04.2013р. ФОП ОСОБА_1 мала сплатити орендну плату за користування майном бази відпочинку „Південний буг" у розмірі 97800грн., у тому числі:

- 2011р. - 3400*12=40800грн.

- 2012р. (доповнення №3 до договору оренди) - 3800*12=45600грн.

- 2013р. - 3800*3=11400грн.

Станом на 01.04.2013р. розмір несплачених орендних платежів становить 97800грн.-37426,28грн.= 60373,72грн.

Колегія суддів вважає недоведеним надходження готівкових коштів до каси МП „Південний буг" на сплату орендних платежів за квитанціями до прибуткових касових ордерів №37 від 18.12.2012р., №35 від 14.11.2012р., оскільки в них та в записах у касовій книзі взагалі не зазначена підстава внесення ФОП коштів у касу МП „Південний буг".

Таким чином, судом встановлено, що МП „Південний буг" не одержало належну йому орендну плату за користування ФОП ОСОБА_1 майном бази відпочинку „Південний буг" у значному розмір (60373,72грн.), що є умовою застосування ч.2 ст.651 ЦК України у системному зв'язку із положенням ч.3 ст.26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" та розірвання договору оренди, адже Орендодавець у зв'язку із істотним порушенням Орендарем умов договору оренди від 13.11.2007р. в частині сплати орендних платежів був значною мірою позбавлений можливості одержання плати за користування іншою особою належним йому на праві власності нерухомим майном, на що МП „Південний буг" розраховувало при укладанні договору.

Разом із цим, не виключається і наявність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку із порушенням ФОП ОСОБА_1 зобов'язання проводити поточний ремонт орендованого майна, що є свідченням недбалої поведінки, яка створює загрозу пошкодження майна і тягне розірвання договору на вимогу наймодавця (п.3 ч.1 ст.783 ЦК України, п.п.2.1.4., 5.2. договору оренди).

Так, за висновками експерта Найдьонова І.В., викладеними в заключенні №21-06/13 від 21.06.2013р., на момент обстеження будівлі та споруди бази відпочинку „Південний буг" не можуть експлуатуватись відповідно до їх функціонального призначення внаслідок незадовільного стану основних приміщень корпусів, інженерних мереж, що, в свою чергу, спричинено непроведенням планових та позапланових ремонтних робіт, експлуатацією бази відпочинку без проведення поточного ремонту.

Заключення експерта Найдьонова І.В. (кваліфікаційний сертифікат від 19.12.2012р. за категорією „експерт" у сфері „технічне обстеження будівель і споруд") є допустимим доказом по справі стосовно обставини технічного стану будівель і споруд бази відпочинку „Південний буг" та його оцінка за правилами ст.43 ГПК України призводить до висновку, що твердження МП „Південний буг" стосовно приведення орендованого позивачкою з 2007р. нерухомого майна у занедбаний стан є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На противагу доказам МП „Південний буг" щодо спірної обставини стану будівель і споруд бази відпочинку „Південний буг" ФОП ОСОБА_1 суду не надано жодного документального доказу, зокрема, доказів проведення поточного ремонту орендованого майна, або висновків компетентних органів (осіб) альтернативного змісту, хоча принцип змагальності сторін та ст.33 ГПК України вимагають від зацікавленої сторони відповідних дій.

Посилання скаржника на сертифікат відповідності послуг тимчасового розміщення (проживання), що надаються базою відпочинку „Південний буг", терміном дії з 13.09.2011р. до 12.09.2013р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки сертифікат виданий на підставі протоколу сертифікаційних випробувань та акту обстеження від 13.09.2011р., тобто майже 2 роки тому, результати проведення щорічного технічного нагляду за наданням готельних послуг суду не представлені.

Безпредметними є зауваження скаржника з приводу неврахування судом даних актів звіряння розрахунків, підписаних сторонами договору оренди, позаяк ці документи не мають доказової сили стосовно надходження орендної плати за відсутності в актах звірки реквізитів платіжних документів (дат, найменувань) та сум платежів за ними. Крім того, підсумкові дані актів звірки не підтверджуються дослідженими судом апеляційної інстанції первинними документами та іншими доказами.

За цих же підстав жодної доказової сили не має також і довідка головного бухгалтера МП „Південний буг" про відсутність заборгованості ФОП ОСОБА_1 по орендним платежам, адже зворотнє встановлено судом апеляційної інстанції при дослідженні та оцінці первинних платіжних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано та на законних підставах розірвав договір оренди будівель та споруд бази відпочинку „Південний буг", укладений між МП „Південний буг" та ФОП ОСОБА_1 13.11.2007р. терміном дії до 13.11.2017р.

Стосовно вимог первісного позову ФОП ОСОБА_1, то розірвання договору оренди на вимогу МП „Південний буг" як орендодавця виключає можливість усунення у судовому порядку орендарю перешкод у користуванні об'єктом оренди, оскільки відповідно до ч.ч.2,3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже зобов'язання МП „Південний буг" не чинити Орендарю перешкоди у користуванні майном припиняється у зв'язку із розірванням договору оренди за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуваним рішенням господарського суду Одеської області правильно вирішено спір за зустрічним та первісним позовами, доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду (з урахуванням мотивів задоволення зустрічного позову , викладених у постанові апеляційного господарського суду), у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2013р. по справі №916/871/13 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.08.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.