Рішення № 32783512, 31.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р.Справа № 922/2846/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 4841,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Яновська В.С., за довіреністю № 38-1871 від 28.05.2010 року,

відповідача - Караван Р.В. за довіреністю від 18.07.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 4841,47 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №14083 від 01.12.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену та спожиту теплову енергію, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4704,57 грн., суму інфляційних втрат - 4,66 грн., 3% річних в розмірі 132,24 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22.07.2013 року о 11:00 годині.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 31.07.2013 року о 11:00 годині. Крім того, вирішення клопотання представника відповідача (вх. 26521) в частині витребування у позивача детального розрахунку суми боргу залишено у наступне судове засідання.

До господарського суду Харківської області 30.07.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 27766), відповідно до якого проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, до вказаного відзиву додані документи в обґрунтування своїх заперечень.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав викладених у наданому відзиві на позовну заяву. Надав пояснення по суті справи.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача (вх. 26521) в частині витребування у позивача детального розрахунку суми боргу, зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов'язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності -ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

Тому, вказане клопотання представника відповідача (вх. 26521) в частині витребування у позивача детального розрахунку суми боргу не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

01.12.2009 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декуріон" м. Харків (відповідачем) було укладено договір № 14083 про купівлю - продаж теплової енергії в гарячій воді. Договір є пролонгованим у відповідності до розділу № 10 договору.

Відповідно до умов договору позивач (Теплопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором, а саме розд. 6 договору. У відповідності до п.6.4 договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплатити позивачу вартість зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:

- до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Крім того, у відповідності до п.3.2.19 Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії до укладення цього договору з моменту виникнення права користування приміщенням, вартість якої вказана в додатку №1 до цього договору.

Оскільки сторонами договору було визначено певні зобов'язання, в тому числі, викладені в п. 3.2.19 договору та п.6 додатку № 1 від 01.12.2009 р. і ці умови не суперечать вимогам діючого законодавства, договір та додатки до нього є чинними, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, підписані уповноваженими представниками сторін, твердження відповідача про відсутність його обов'язку, визначеного умовами договору в частині оплати вищевказаних сум, є безпідставним.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що вищевказане приміщення знаходиться в житловому будинку, не має окремого теплового вводу і система опалення є єдиною з системою опалення житлових будинків, тому КП „Харківські теплові мережі" не має технічної можливості відключити від опалення спірні приміщення.

КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2010-2011 р.р. та Договору № 14083 від 01.12.2009 р. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень Відповідача загальною площею 337,1 кв.м, які розташовані у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 5 по о/р 17400-6654 в повному обсязі. Факт постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення опалення до приміщень відповідача на початку опалювального сезону, та актами про відключення опалення від приміщень відповідача про закінченні опалювального сезону, доданими до позовної заяви.

Згідно укладеного договору відповідач зобов'язаний здійснювати попередню оплату теплової енергії та в 5-тиденний строк сплачувати різницю між фактично спожитою та попередньо оплаченою тепловою енергією. У випадку , коли відповідач не здійснив попередню оплату , він зобов'язаний сплатити борг у 5-ти денний строк після одержання рахунку від працівника підприємства або протягом семи днів після відправлення його поштою. Відповідачу направлялись рахунки для сплати за спожиту теплову енергію, які відповідач не сплачує. Тому внаслідок невиконання умов договору за період з листопада 2010 по грудень 2010 року включно у відповідача утворилась заборгованість за теплову енергію.

Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відсутності опалення у спірний період або його відключення у встановленому порядку, не доведено, що у спірний період приміщення, які є його власністю, ним не використовувались.

З наданого до суду відзиву на позовну заяву (вх. 27766), вбачається, що відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що приміщення, які є його власністю, використовувались з 10.09.2010 року внаслідок протиправних дій, 3-ми особами, а саме АКБ "Банк Меркурій" та ПП "Охоронне агентство "Захист М", про що свідчить Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.2010 року.

Проте, суд до таких, посилань відповідача ставить критично та зазначає, що вказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.2010 року не є підставою для не виконання обов'язку по Договору № 14083 про купівлю - продаж теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач, у відповідності до вимог закону, повинен утримувати майно, що йому належить на праві власності і ним не доведено відсутність його обов'язку щодо оплати теплової енергії, яка постачалась позивачем для опалення спірного будинку та підтримання його у належному стані.

Згідно поданих розрахунків позивача за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. (включно) нараховано до сплати відповідачу спожитої теплової енергії в розмірі 4704,57 грн. та направлено рахунки на оплату, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4704,57 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 4704,57 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 4,66 грн. та 3% річних в сумі 132,24 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних нарахувань в розмірі 4,66 грн. та 3% річних в сумі 132,24 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 530, 610, 611, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольни повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" (61003, м.Харків, пров.Університетьский,1, у тому числі р/рахунок 26002292800000 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351641, код ЄДРПОУ 32676024) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова,11, у тому числі МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) суму основного боргу в розмірі 4704,57 грн., суму інфляційних втрат - 4,66 грн., 3% річних в розмірі 132,24 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/2846/13