Рішення № 32783485, 30.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/42/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 Справа № 908/2039/13

За позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569)

про стягнення 100 076 грн. 41 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Мариніч Н.В., дов. № 603 від 28.03.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", Запорізька область, м. Енергодар звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар 27 848 грн. 13 коп. 3% річних, 2 644 грн. 27 коп. втрат від інфляції та 69 584 грн. 01 коп. пені. за неналежне виконання умов договору № 6Т-12 від 31.01.2012р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 11.06.2013р., справу № 908/2039/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 12.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2039/13, присвоєно справі номер провадження 27/42/13 та призначено судове засідання на 01.07.2013р.

Ухвалами суду від 01.07.2013р. та 18.07.2013р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

30.07.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/2039/13.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 30.07.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 27 848 грн. 13 коп. 3% річних, 2 644 грн. 27 коп. втрат від інфляції та 69 584 грн. 01 коп. пені. за неналежне виконання умов договору № 6Т-12 від 31.01.2012р.

Відповідач у судове засідання, відкрите 30.07.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, надіслані на адресу суду 17.07.2013р. Позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме пеню в розмірі 21 657 грн. 09 коп. та 3% річних в розмірі 8 686 грн. 56 коп.

Крім того, відповідач заявив клопотання, яким просить застосувати до позовних вимог ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", поданого 05.06.2013 р., наслідки спливу позовної давності за позовними вимогами за період з 01.03.2012 р. по 05.06.2012 р. та відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних за порушення умов договору № 6Т-12 від 31.01.2012 р. за період з 01.03.2012 по 05.06.2012 р.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 30.07.2013 р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 31.01.2012р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (теплопостачальна організація) та КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (споживач) укладено договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 6Т-12.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується надати послуги споживачу, зазначені у п. 1.2 договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов'язується сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені даним договором.

Згідно п. 1.2 договору, найменуванням послуг є: послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами)» код 40.30.1, згідно класифікатору ДК 016-97 (надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії та 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про додання послуг з виробництва теплової енергії та з транспортування та постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію.

Пунктом 4.3 договору сторонами узгоджено, що по закінченню звітного місяця відповідач зобов'язаний, на протязі 2-х робочих днів з моменту одержання, підписати надані теплопостачальною організацією нарочно акти про надання послуг.

Згідно з п. 4.4 договору розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюються споживачем щомісяця, до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Відповідно до умов договору теплопостачальною організацією та відповідачем підписані наступні акти про надання послуг:

- № 144/01 від 31.01.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії 1-2 мікрорайон за січень 2012р. на суму 190 559,66 грн.;

- № 39/01 від 31.01.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за січень 2012р. на суму 690 867,22 грн.;

- № 54/02 від 29.02.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за лютий 2012р. на суму 978 711,22 грн.;

- № 51/03 від 31.03.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за березень 2012р. на суму 2 429 513, 86 грн.;

- № 52/03 від 31.03.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за березень 2012р. на суму 781 881,41 грн.;

- № 49/04 від 30.04.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за квітень 2012р. на суму 1 153 850, 98 грн.;

- № 50/04 від 30.04.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за квітень 2012р. на суму 371 339,57 грн.;

- № 45/05 від 31.05.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за травень 2012р. на суму 506 730,62 грн.;

- № 46/05 від 31.05.2012р.про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за травень 2012р. на суму 163 079,23 грн.;

- № 42/06 від 30.06.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за червень 2012р. на суму 145 891,82 грн.;

- № 42/07 від 31.07.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за липень 2012р. на суму 135 695,90 грн.;

- № 41/09 від 30.09.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за вересень 2012р. на суму 481 687,20 грн.;

- № 42/09 від 30.09.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за вересень 2012р. на суму 155 019,60 грн.;

- № 43/10 від 31.10.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за жовтень 2012р. на суму 1 153 161,31 грн.;

- № 45/11 від 30.11.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за листопад 2012р. на суму 2 085 414,62 грн.

Зобов'язання по сплаті наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за вищевказаними актами були припинені наступним чином:

- зобов'язання за актом № 144/01 від 31.01.2012р. на суму 190 559,66 грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 190 559,66 грн., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 39/01 від 31.01.2012р. 690 867,22 грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 690 867,22 грн., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 54/02 від 29.02.2012р. на суму 978 711,22 грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 978 711,22 грн., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 51/03 від 31.03.2012р. на суму 2 429 513, 86 грн. були частково припинені шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 807 423,97 грн. на поточний рахунок Позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 993 від 19.04.2012р., грошових коштів в розмірі 649 791, 91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1299 від 17.05.2012р., грошових коштів в розмірі 413 922,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1528 від 15.06.2012р. та заліком зустрічних однорідних вимог на суму 561 375, 21 грн., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 52/03 від 31.03.2012р. були припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 49/04 від 30.04.2012р. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 50/04 від 30.04.2012р. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 45/05 від 31.05.2012р. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом № 46/05 від 31.05.2012р. на суму 163 079,23 грн. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою № 221 від 25.06.2012р.;

- частина зобов'язання за актом № 42/06 від 30.06.2012р. на суму 104 261,76 грн. припинена частково 15.08.2012р., що підтверджується Заявою № 280 від 15.08.2012р., частина в розмірі 20 043,10 грн. 12.07.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 1789, частина в розмірі 21 586,96 грн. припинена 14.08.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 2067;

- зобов'язання за актом № 42/07 від 31.07.2012р. припинені 15.08.2012р., що підтверджується Заявою № 280 від 15.08.2012р.;

- частина зобов'язання за актом № 41/09 від 30.09.2012р. на суму 38 191,01 грн. припинена 17.10.2012р., що підтверджується Заявою № 30 від 17.10.2012р., частина в розмірі 443 496,19 грн. припинена 11.10.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 2588 від 11.10.2012р.;

- зобов'язання за актом № 42/09 від 30.09.2012р. припинені 17.10.2012р., що підтверджується заявою № 30 від 17.10.2012р.;

- частина зобов'язання за актом № 43/10 від 31.10.2012р. на суму 967 252,37 грн. припинена 14.11.2012р., що підтверджується Заявою № 435 від 14.11.2012р., частина в розмірі 185 908,94грн. припинена 19.11.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 2922 від 19.11.2012р.;

- зобов'язання за актом № 45/11 від 30.11.2012р. на суму 2 085 414,62 грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 2 070 667,84 грн., що підтверджується Заявою № 485 від 18.12.2012р. та шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 14 746, 78 грн. на поточний рахунок ВП ЗАЕС, що підтверджується платіжним дорученням № 3224 від 17.12.2012р.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 4.5 договору у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений в п. 4.4 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Заява відповідача для застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення пені та 3 % річних не приймаються судом, на підставі наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пені), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

За правилами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. у справі № 22/274, у постановах Верховного суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720.

Оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України, приписи статті п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо застосування спеціального строку позовної давності на вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних не розповсюджуються.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.03.2013р. до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема:

- визнання пред'явленої претензії;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми

боргу.

Листом № 75-73/19920 від 06.08.2012р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про погашення заборгованості за договорами, в т. ч. за договором № 6Т-12 від 31. 01.2012р. в сумі 5 524 537,84 грн.

Листом № 275 від 10.08. 2012р. відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором № 6Т-12 від 31. 01.2012р. в розмірі 683 187,95 грн. та зазначив, що заборгованість буде погашена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Отже, лист № 275 від 10.08.2012р. КП «ВК «Тепло-водоканал» є дією, що свідчить про визнання ним боргу за договором № 6Т-12 від 31.01.2012р. в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України.

Умовами п. 4.5 договору, який підписаний позивачем та відповідачем, за порушення умов договору передбачено настання відповідальності в вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Приймаючи до уваги наведене, визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем за договором № 6Т-12 від 31.01.2012р. свідчить про те, що відповідачем визнаний той факт, що для нього настануть негативні наслідки у вигляді пені.

З 10.08.2012р. (дата листа № 275 відповідача) був перерваний перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення пені, який почав спливати заново з 11.08.2012р. та сплине 11.08.2013р.

Позовна заява була направлена 05.06.2013р., тобто в межах строку позовної давності, встановленого для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за порушення умов договору № 6Т-12 від 31.01.2012р.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 6Т-12 від 31.01.2012р. у розмірі 69 584грн.01коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 27848 грн. 13 коп. 3 % річних та інфляційні витрати в розмірі 2 644,27грн. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 30.07.2013року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", Запорізька область, м. Енергодар до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569, код ЄДРПОУ 32400040, МФО 380805, п/р 26002213901 в АТ "Райффайзен Банк "Аваль" в м. Києві) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, п/р 260002673 в ЗОД АТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 313827) 27 848 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 13 коп. - 3 % річних, 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) грн. 27 коп. втрат від інфляції, 69 584 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 01 коп. пені, 2 001 (дві тисячі одну) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 01.08.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.