Рішення № 32783470, 31.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2013 р. Справа № 914/1845/13

За позовом: приватного підприємства "Малинська меблева фабрика", м. Малин,до відповідача:товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", м. Стрий,про: стягнення 10' 000,00 грн. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:не з'явився,відповідача:Мартинюк Ю.А. - довіреність №224/1 від 15.03.2013 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" до товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" про стягнення 10' 000,00 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.05.2013 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 26.06.2013 року. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товар (вироби з дерева), не здійснив оплати їхньої вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 10' 000,00 грн. В судове засідання 31.07.2013 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за своєї відсутності.

Відповідач повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що позивачем поставлено продукцію неналежної якості. З огляду на це відмова відповідача від оплати вартості бракованої продукції є цілком правомірною та здійсненою на підставі статті 678 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Відкрите акціонерне товариство "Меблевий комбінат "Стрий" замовило у приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" виготовлення виробів з дерева (кришок столів).

Приватним підприємством "Малинська меблева фабрика" поставлено, а відкритим акціонерним товариством "Меблевий комбінат "Стрий" прийнято вироби з дерева на загальну суму 43' 110,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 15.02.2010 року та довіреністю №39 від 15.02.2010 року.

З долученої до матеріалів справи копії Витягу Серії АС № 664029 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.11.2012 року вбачається, що товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (ідентифікаційний код юридичної особи 00274878) є правонаступником прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий" (ідентифікаційний код юридичної особи 00274878).

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції, в сумі 14' 000,00 грн., про що свідчить платіжні доручення №115 від 03.02.2010 року на суму 10' 000,00 грн. та №255 від 26.02.2010 року на суму 4' 000,00 грн.

Відповідачем представлено суду акт приймання продукції (товарів) за якістю, який складено представниками відповідача 09.03.2010 року. В цьому акті зазначено, що кришки столів не відповідають установленим вимогам, містять численні дефекти. За висновком комісії придбаний товар непридатний для виробництва столів та підлягає поверненню.

Відповідачем на адресу позивача надіслано претензію №178 від 02.04.2010 року, якою повідомив про наявність недоліків отриманої продукції: кришки столів не відповідають замовленій товщині, канти кришок мають механічні пошкодження, на окремих кришках є видимі про шліфовки по ребрах кромки, виявлено відставання кромки, вм'ятини від сторонніх предметів. В цій претензії відповідач повідомив, що зазначені недоліки виявлено 05 березня 2010 року, коли кришки столів були прийняті в роботу. Цією претензією відповідач вимагав у позивача забрати 48 комплектів кришок стола "Карпати" №1 та 30 кришок стола "Санторіно" №1. Позивач не заперечив проти факту отримання зазначеної претензії, однак не реагував на неї з огляду на її безпідставність.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №176 від 13 грудня 2012 року. Зазначена претензія не була отримана відповідачем, поштовий конверт повернуто адресату за терміном зберігання. Відповідач повідомив, що його повноважні представники не отримували зазначеної претензії, оскільки позивач помилився в адресі підприємства, вказавши вулицю Грабовську, замість Грабовецької. З огляду на це позивач звернувся до Центру поштового зв'язку №5 Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" з проханням повідомити про причини невручення листа відповідачу. Листом від 08.07.2013 року №01-06-1112 Центром поштового зв'язку №5 повідомлено, що цінний лист надійшов 02.01.2013 року у ВПЗ Стрий-4 на адресу: місто Стрий, вулиця Грабовська, 3, на ім'я "Меблевий комбінат". Первинне повідомлення про надходження цінного листа дано в доставку листоноші на адресу: вулиця Грабовецька, 3 і залишено в абонентській скринці абонента. Повторно повідомлення виписано 09.01.2013 року і вручено 09.01.2013 року під розписку уповноваженій Крілик М.В. Оскільки за одержанням листа представник відповідача не з'явився, цінний лист повернуто 02.02.2013 року на зворотню адресу "за терміном зберігання".

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 19' 110,12 грн. заборгованості за отриману продукцію. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року №914/1038/13-г позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 19' 110,12 грн. за поставлену продукцію за видатковою накладною №РН-0000012 від 15.02.2010 року. Станом на час вирішення спору зазначене рішення суду не набрало законної сили з огляду на його оскарження в апеляційному порядку.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення договору підтверджується вчиненими сторонами діями: замовлення товару відповідачем, виробництво та поставка цього товару позивачем, прийняття товару відповідачем та здійснення часткової оплати його вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд вважає недоведеними, а тому безпідставними твердження відповідача про поставку йому неякісної продукції, з огляду на такі доводи.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Однак, порядок прийняття товару за якістю регулюються спеціальними нормативно-правовими актами.

Статтею 271 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. Оскільки згадані нормативно-правові акти урядом ще не прийнято, враховуючи положення Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" продовжує діяти Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 (надалі - Інструкція №П-7).

Пунктом 6 Інструкції №П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю здійснюється на складі отримувача у такі строки: при поставці за межі міста - не пізніше 20 днів, після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад отримувача. Машини, обладнання, прилади та інша продукція, яка надійшла в тарі та яка має гарантійні строки служби чи зберігання, перевіряються за якістю та комплектністю при відкриванні тари, але не пізніше установлених гарантійних строків.

Як убачається з матеріалів справи, дефектний акт складено 09.03.2010 року, а враховуючи те, що 06-08 березня 2010 року були вихідними днями, тобто в межах встановленого строку.

Однак, пункти 16-19, 29 цієї Інструкції встановлюють спеціальний порядок актування товару, щодо якого виявлено недоліки за якістю. Представлений відповідачем дефектний акт не відповідає таким вимогам, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідачем не представлено доказів повідомлення позивача про залучення до спільної участі для огляду виявлених недоліків та складення двостороннього акту (частина 2 пункту 16 Інструкції №П-7).

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що факт поставки кришок стола іншої товщини, ніж було замовлено, не стосується якості продукції. В такому випадку мова може йти про поставку іншої продукції, ніж була замовлена, що зумовлює настання інших правових наслідків, ніж ті, на які посилається відповідач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оскільки сторонами не було встановлено іншого строку для оплати товару, у відповідача виник обов'язок з оплати після отримання товару на підставі видаткової накладної №РН-0000012 від 15.02.2010 року. Такого ж тлумачення дотримується і Вищий господарський суд України, що відображено в інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, починаючи з 17.02.2010 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання власного обов'язку.

Разом з тим, суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності з огляду на такі доводи.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком, протягом якого особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Згідно з правовою позицію Вищого господарського суду України висвітленою у пункті 3.1 постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", до позовів постачальників (продавців) до одержувачів (покупців) про стягнення вартості товару, від оплати якого останні відмовилися з посиланням на його неналежну якість, то у таких спорах застосовується загальна позовна давність (3 роки), оскільки ці вимоги пов'язані з розрахунками за товар.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Матеріали справи містять докази існування обставин, з якими закон пов'язує переривання позовної давності, а саме: часткову оплату вартості поставленого товару. Таким чином, оскільки відповідачем частково оплачено вартість отриманої продукції 26.02.2010 р., що свідчить про переривання позовної давності, її перебіг за цими вимогами почався 27.02.2010 року та сплив 27.02.2013 року.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За таких обставин суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності за вимогами про стягнення 10' 000,00 грн. боргу, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються з позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.