Рішення № 32783466, 29.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2013 р. Справа № 902/679/13

Провадження № 19/902/42/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (вул. П. Сагайдачного, буд. 16 а, м. Київ, 04070; вул. Коцюбинського,14, смт. Томашпіль, Томашпільський р-н, Вінницька обл., 24200)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1)

про повернення 194670 грн. безпідставно набутих коштів

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Незамай Д.Д.

Представники

позивача: Щетніцький М.В.;

відповідача - не з'явився;

представник Жмеринської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій обл., Щур А.А. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення 194 670 грн. безпідставно набутих коштів.

Позов мотивовано наступним: між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки № 170/1-074125 від 18.04.2012 року. На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу продукцію, а саме пшеницю 3-го класу в кількості 663,7 тонн, яка останнім прийнята, оплачена загальною вартістю 1 168 114,66 грн. При цьому, відповідачем було виставлено рахунки-фактури на загальну суму 1 168 114,66 грн. з визначенням податку на додану вартість на суму 194 685,78 грн., що було перераховано позивачем. Водночас, позивач, посилаючись на абз. 1 п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та ст. 62 Господарського кодексу України вказує, що операція з постачання товару за вказаним договором не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, оскільки відповідач не являється підприємством, який не мав права включати в ціну товару ПДВ у сумі 194 685,78 грн.. Вказані обставини стали підствою звернення із позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.05.2013 року порушено провадження у справі № 902/679/13 з призначенням судового засідання на 04.06.2013 року.

З огляду на неподання стронами витребуваних доказів, ухвалою суду від 04.06.2013 року розгляд справи відкладено на 20.06.2013 року.

В подальшому з метою виребування нових доказів та виклику посадової особи, ухвалою суду від 20.06.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.07.2013 року.

29.07.2013 року від Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області надійшло письмове пояснення такого змісту.

Державною податковою інспекцією у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби з 10.07.12 р. по 16.07.12 р. було здійснено документальну невиїзну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) за період з 01.04.12 р. по 30.04.12 р., результати якої оформлено актом від 16.07.12 р. № 204/17/НОМЕР_1.

При здійсненні вказаної перевірки не було встановлено використання ОСОБА_2 складських приміщень, транспортних засобів та земельних ділянок на праві власності чи користування. За період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_2 були виписані видаткові та податкові накладні на постачання зернових культур на загальну суму 1488408 грн., включно на постачання пшениці ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (код 20027449) за податковими накладними № 8 від 20.04.12 на 422400,96 грн. (ПДВ 70400,16 грн.), № 9 від 23.04.12 на 429801,12 грн. (ПДВ 82133,52 грн.), № 10 від 25.04.12 на 252912,58 грн. (ПДВ 42152,10 грн.).

В свою чергу, в періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_2 придбавав пшеницю та послуги з її приймання, зберігання та транспортування.

Крім того, з огляду на приписи законодавства, у квітні 2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 248 068 грн., та завищено податковий кредит в сумі 253 958 грн..

На визначену дату 29.07.2013 року в судове засідання з'явився представник позивача та представник Жмеринської ОДПІ.

В свою чергу, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відсутність відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника Жмеринської ОДПІ, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 квітня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (покупець) було укладено договір поставки № 170/1-074125 на слідуючих умовах.

Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити наступну продукцію: пшеницю 3-го класу (далі товар) урожаю 2011 року у термін і на умовах, передбачених у цьому Договорі (п. 1.1).

Вказана вище оподатковувана операція продажу підлягає нарахування ПДВ у відповідності до п. 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України (п. 1.3.2).

Кількість товару складає 700,000 ( Сімсот т. 000 кг ) тонн +/-5% за вибором постачальника та визначається згідно з складськими документами на зерно, що видаються елеватором, зазначеним у п. 4.1. договору (надалі - "Елеватор") (п. 2.1).

Ціна товару складає : 1466,67 гривень за тонну без ПДВ, ПДВ 20% складає - 293,33 грн., ціна з ПДВ - 1760,00 гривень згідно п. 15. підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України (п. 3.1).

Загальна вартість договору складає 1 026 669,00 гривень без ПДВ, ПДВ 20% - 205 333,80 гривень, разом з ПДВ- 1 232 002.00 гривень (п. 3.2).

Постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах франко-склад (EXW) («Векта-Він» ДП ТОВ "Вектор-Ойл Трейд" ) відповідно до «Інкотермс 2010» в частині, що не суперечить умовам цього договору, в строк до 25.04.2012 року (п. 4.1).

Датою поставки товару вважається дата оформлення складської квитанції на товар на ім'я покупця, що видається Елеватором (п. 4.3).

Покупець здійснює оплату 100 % вартості товару, що було поставлено за договором, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника та договорі, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання оригіналів наступних документів:

- рахунку-фактури на 100% вартості товару, що було поставлено, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- видаткової та податкової накладних, виписаних на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України;

- копію квитанції про внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних (у випадку якщо сума ПДВ перевищує 10 000 грн.);

- складської квитанції на зерно, виписаної елеватором на ім'я покупця;

- картки аналізу зерна (форма № 47), виданої елеватором (за вимогою покупця) (п. 5.1).

Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх хбов'язань, що випливають з даного договору (п. 9.2).

Постачальник є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 17.07.2008 року (п. 9.8).

На виконання умов даного договору відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 1 168 114,66 грн., що підтверджується податковими накладними № 8 від 20.04.2012 року на суму 422400,96 грн., № 9 від 23.04.2012 року на суму 492 801,12 грн., № 10 від 25.04.2012 року на суму 252 912,58 грн..

Крім того, відповідачем виставлено позивачу рахунок № 8 від 20.04.2012 року на суму 422 400,96 грн. в т.ч. ПДВ 20 % у сумі 70 400,16 грн.; рахунок-фактуру № 9 від 23.04.2012 року на суму 492 801,12 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 82133,52 грн.; рахунок-фактуру № 10 від 25.04.2012 року на суму 252 912,58 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 45 152,10 грн..

В даних рахунках містяться наступні дані : постачальник - ФОП ОСОБА_2, платник - ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»; договір № 170/1-074125; найменування продукції : пшениця - 3 кл.

В свою чергу, позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 1 168 114,66 грн. в т.ч ПДВ у сумі 194685,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме : № 00014670 від 25.04.2012 року на суму 252912,58 грн., № 00014408 від 24.04.2012 року на суму 492 801,12 грн., № 00014360 від 23.04.2012 року на суму 422 400,96 грн..

Призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях вказано : за пшеницю 3-го класу згідно зазначених вище рахунків.

12.02.2013 року позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити безпідставно набуті кошти у сумі 194670,00 грн. як безпідставно нарахований податок на додану вартість за договором поставки № 170/1-074125 від 18.04.2012 року. В підтвердження направлення даної вимоги на адресу відповідача позивачем надано копію повідомлення про вручення поштовного відправлення.

Відповіді на зазначену вимогу відповідачем не надано.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 194 670,00 грн.

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідачем неправомірно нараховано ПДВ, який включено в ціну товару та сплачений позивачем, що стало підставою звернення із позовом до суду.

Зокрема, позивач вказав, що згідно абзацу першого п. 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: «Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються іперації з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 : згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість». За умовами договору поставки було здійснено поставку зернової культури, що відповідає товарній позиції 1001 згідно з УКТ ЗЕД.

З аналізу вище зазначеної норми Податкового кодексу України випливає, що податком на додану вартість, оподатковуються операції першого постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не являється підприємством, то на момент проведення позивачем оплати товару, відповідач не мав права включати в його ціну ПДВ, в зв'язку з чим, позивач посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України та абз. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, просить стягнути безпідставно набуті кошти.

Порядок повернення безпідставно отриманих коштів регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, основною умовою визнання майна безпідставно отриманим є його набуття отримувачем без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що 18.04.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» було укладено договір поставки № 170/1-074125, згідно якого відповідачем поставлено позивачу продукцію на загальну суму 1168114,66 грн. в т.ч ПДВ у сумі 194685,78 грн., що підтверджується вказаними вище податкоми накладними.

При цьому, відповідачем було виставлено позивачу рахунок та рахунки-фактури на вказану вище суму коштів, яка оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, сторонами у повному обсязі виконано умови договору.

За приписами ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із змісту позовних вимог спірна сума є сумою ПДВ, яка сплачена позивачем відповідачу в складі ціни товару. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 року у справі № 10/7, від 30.05.2011 року у справі № 24/135 (24/0245), від 30.05.2011 року у справі № 14/209 (02-4/4-14).

Слід вказати, що приписи п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на який посилається у своєму позові товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», регулюють порядок обчислення, сплати, отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, не визначаючи при цьому можливості отримати відшкодування суми цього податку від контрагента господарські операції з яким не відносяться до об'єкту оподаткування зазначеним податком.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавство покладає обов'язок щодо нарахування та сплати податку на додану вартість під час поставки товарів (робіт, послуг) виключно на платника такого податку, зареєстрованого відповідним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зважаючи на те, що договір № 170/1-074125 від 18.04.2012 року підписаний позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками, господарський суд приходить до висновку, що всі його умови були погоджені сторонами на основі вільного волевиявлення та свободи договору, в тому числі й щодо його ціни.

Зокрема, під час укладення даного договору сторонами у п. 3.1 на основі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо його ціни, вартості товару та суми ПДВ. При цьому така ціна була визначена спільною волею сторін, а не самостійно відповідачем. Позивач, будучи обізнаним з положеннями діючого законодавства щодо порядку оподаткування операцій під час погодження умов цього договорів міг вжити заходів щодо виключення із вартості послуг сум ПДВ, що ним здійснено не було. Таким чином, позивач погодився з ціною договору, яка включала суми податку на додану вартість.

Крім того, п.п. 1.3.2, 9.8, сторони узгодили, що оподатковувана операція продажу підлягає нарахування ПДВ у відповідності до п. 15. підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України. Постачальник є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 17.07.2008 року.

Водночас, позивачем не надано суду доказів визнання недійсними вказаного договору в частині включення в його ціну податку на додану вартість.

Позивачем не доведено обставин та правових підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 194 670,00 грн., сплачених позивачем в складі вартості послуг в якості податку на додану вартість.

Окрім того суд зазначає, що сплачена позивачем сума податку на додану вартість була відображена останнім в своєму податковому обліку в якості податкових зобов'язань, що підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з додатками.

Беручи до уваги викладене вище, оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи та наведені вище законодавчі приписи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з підстав наведених у позові з мотивів наведених вище.

Судові витрати підлягають покладенню на позивача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити повністю.

Повне рішння складено 05 серпня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. П. Сагайдачного, буд. 16 а, м. Київ, 04070; вул. Коцюбинського,14, смт. Томашпіль, Томашпільський р-н, Вінницька обл., 24200)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1)