Ухвала суду № 32782491, 30.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1999/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Федорової Г.Г., Файдюк В.В.

при секретарі - Синициній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправними дії та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дії та скасування вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено (а.с. 87-93).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 95-100).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2011 на виконання вимоги Прокуратури Київської області від 03.06.2011 №07/4-473вих Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено позапланову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Макарівська птахофабрика".

У зв»язку звисновками перевірки складено та пред'явлено претензію від 09.06.2011 №58 про відшкодування збитків на суму 294874 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод ТОВ "Макарівська птахофабрика"(а.с.77).

Проте, на виконання вимог Державної екологічної інспекції України претензію про відшкодування збитків ТОВ "Макарівська птахофабрика" від 09.06.2011 №58 було відкликано, зроблено перерахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування,і виставлено претензію про відшкодування збитків від 31.08.2012 №79 на суму 664408 грн.

Судом встановлено,що в результаті перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства позивачем були встановлені наступні обставини справи.

Позивач являється сільськогосподарським виробником, основним видом діяльності якого є виробництво яєць курячих,при цьому для здійснення господарської діяльності птахофабрика використовує 3 свердловин (паспорти № 2161, № 2162, № 2163 глибиною відповідно 65, 65, 65,5 метрів).

Дозвіл на спеціальне водокористування у підприємства відсутній, чим порушено вимоги ст.ст. 6, 44 Водного кодексу України.

Направляючи ТОВ "Макарівська птахофабрика" вимогу у формі претензії від 31.08.2012 № 79, відповідач зазначив, що розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод, проведено згідно розділу IX Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 (далі - Методика).

Суд першої інстанції,оцінюючи правомірність дій відповідача,щодо направлення позивачу вимоги у виді претензії,виходив з наступних обставин справи.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" - є зокрема регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною,при цьому до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про поводження з відходами; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011,встановлено ,що Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Міністерство екології та природних ресурсів України,наказом від 04.11.2011 № 429 затвердило положення про територіальні органи Держекоінспекції України, в тому числі Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення).

Пунктом 4.2 Положення передбачено,що відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема, вимог законодавства про використання та охорону земель, про законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, законодавства про поводження з відходами.

Державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Нормою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"передбачено,що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

За правилами статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.Таким чином відповідач, розраховуючи розмір збитків, складаючи та направляючи позивачу претензії, діяв як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій.

У зв»язку з наведеним, Державна екологічна інспекція в Київській області у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень, складаючи та направляючи позивачу претензію та розрахунок, діяла як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій, тому зазначений спір за своїми ознаками відноситься до публічно-правових спорів.

Судом першої інстанції встановлено, що при складанні та направлені на адресу ТОВ "Макарівська птахофабрика" претензії від 31.08.2012 №79 відповідач керувався висновками перевірки про те, що забір води з свердловин ТОВ "Макарівська птахофабрика" здійснювався самовільно, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 110, 111 Водного кодексу України, внаслідок чого позивач зобов'язаний відшкодувати збитки у сумі 664408,00 грн.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства (ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України).

Водним кодексом України передбачено, що використання води це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

За правилами статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне,при цьому статтею 48 Водного кодексу України передбачено,що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Вищезазначеною методикою ,зокрема пунктом 1.2 встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Пунктом 9.1. Методики чинної на момент виникнення правовідносин (редакція від 20.07.2009) визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія Методики № 389 (в редакції чинній в період з 01.07.2010 по 31.01.2011 за який проводився розрахунок розміру збитків) не поширюються на спірні правовідносини, оскільки п. 9.1. Методики може бути застосовано лише при проведенні розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів у разі водокористування підземними водами, що знаходяться на глибині до 20 метрів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач використовував три артезіанські свердловини, глибина яких відповідно до їх паспортів перевищує 20 м, (паспорти на свердловини №№ 2161, 2162, 2163 глибиною відповідно 65; 65; 65,5 метрів).

Тому при розрахунку розміру збитків за період з 01.07.2010 по 31.01.2011 Методика № 389 (в редакції чинній до внесення змін наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220) не підлягає застосуванню, оскільки пунктом 9.1. Методики передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме: в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20м, а у випадку позивача, як це було встановлено судом першої інстанції останній використовував артезіанські свердловини, глибина яких відповідно до їх паспортів перевищує 20 м.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державною екологічною інспекцією в Київській області вимогу у формі претензії від 31.08.2012 № 79 винесено неправомірно з підстав вищезазначених, а тому дана вимога підлягає скасуванню, дії Державної екологічної інспекції є протиправними.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, та не можуть бути підставами для його скасування.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Г.Г. Федорова

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Федорова Г. Г.

Файдюк В.В.