Постанова № 32782251, 09.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. Справа № 804/1401/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Євтушок Т.А., відповідача - Коваленко Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Укрекстратрейдінг»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової

служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрекстратрейдінг» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0105182301 від 20.11.2012 року, скасування рішення № 28941/10/10014 від 16.11.2011 року про результати первинної скарги, № 8011/0/61-12/10-2115 від 28.12.2012 року.

Під час судового розгляду справи позивачем неодноразово подавалися заяви про уточнення змісту позовних вимог, згідно останньої заяви позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0105182301 від 20.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з підприємством - покупцем ТОВ «Шевченківська комора» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3165/225/360-54459 від 10.08.2012 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно було прийнято всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись при цьому на письмові заперечення надані суду, у яких зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 141984 грн. 68 коп., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 141984 грн. 68 коп. За наслідками встановлених порушень Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 18.07.2012 року посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Укрекстратрейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з підприємством - покупцем ТОВ «Шевченківська комора» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3165/225/360-54459 від 10.08.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги :

-п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14 розд. ІІІ, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розд. ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 141984 грн. 68 коп., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 141984 грн. 68 коп.

03.09.2012 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення:

- № 0104612301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 141984 грн. 68 коп.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач подав скаргу (вих. № 1909/1-2012 від 19.09.2012 року) до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, рішенням останньої податкове повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0104612301 від 03.09.2012 року скасовано в частині 33355 грн. 68 коп. збільшеного грошового зобов'язання по податку на прибуток, а в іншій частині дане податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

10.12.2012 року Приватне підприємство «Укрекстратрейдінг» подало скаргу до Державної податкової служби України на вищевказане податкове повідомлення - рішення та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

Рішенням Державної податкової служби України № 8011/0/61-12/10-2115 від 28.12.2012 року залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0104612301 від 03.09.2012 року та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Приватне підприємство «Укрекстратрейдінг» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 05.08.2008 року та перебуває на податковому обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ПП «Укрекстратрейдінг» завищено скориговані валові витрати у 4 кварталі 2011 року на суму 9228 грн. 30 коп. по послугах, отриманим від ФОП ОСОБА_3 на підставі договору про надання транспортних послуг № 011011 від 01.10.2011 року щодо перевезень товару при поставці його на адресу ТОВ «Шевченківська комора».

До вищевказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що при здійсненні аналізу товарно - транспортних накладних, акту виконаних договору про надання транспортних послуг та договору поставки, було встановлено, що не визначені фактичні адреси пунктів навантаження-розвантаження товару, адреси складських приміщень, які використовувались. Перевіркою також не встановлено наявності чітко встановленої форми розрахунків за послуги транспортування, відсутній встановлений між сторонами розрахунок розміру перевізної плати, надані для перевірки первинні документи не дають можливості визначити, яким чином виконувалось завантаження - розвантаження товару та спосіб його безпосереднього перевезення транспортними засобами. Підприємством згідно оформлених товарно-транспортних накладних, не доведено факт навантаження-розвантаження товару, у зв'язку з вищезазначеними численними порушеннями правильності заповнення товарно-транспортних накладних, такі документи не можуть бути визнані, як первинні. Таким чином, виконані, на підставі таких договорів, акти прийому-передач товарно - транспортні накладні, які не містять необхідної інформації, зазначеної вищі, як наслідок не відповідають вимогам до первинних документів та відповідно не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту за відповідні період.

Суд, вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи, огляду на наступне.

Згідно наданих до перевірки документів, перевезення товару - пшениці 3-го класу відбувалось автомобільним транспортом найманим ФОП ОСОБА_3

Згідно умов договору про надання транспортних послуг № 01011 від 01.10.2011 року замовник (ПП «Укрекстратрейдінг») доручає, а перевізник (ФОП ОСОБА_3) приймає на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, в межах України, а також по забезпеченню виконання комплексу послуг, які пов'язані з перевезенням вантажів замовника.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 01.11.2011 року до вищевказаного договору сторони домовились, що перевезенню підлягає зерно пшениці у кількості 307, 61 тон, пункт завантаження - с. Комсомольське Запорізька область, пункт розвантаження - м. Вільнянськ, Запорізька область.

Зі змісту п.3.2 договору про надання транспортних послуг № 011011 від 01.10.2011 року, вбачається, що сторонами даного договору було узгоджено форму розрахунків за послуги транспортування, а саме замовник зобов'язується протягом 15 календарних днів, після отримання транспортних послуг здійснити оплату послуг перевізника. Згідно додаткової угоди № 1 від 01.11.2011 року до договору № 011011, пункт навантаження: с. Комсомольське, Запорізької обл. Пункт розвантаження: м. Вільнянськ, Запорізької обл. Сума транспортних послуг - 9228 грн. 30 коп. здійснена із розрахунку: 307,61 тон. х 30 грн. = 9228 грн. 30 коп.

Актом виконаних робіт від 03.11.2011 року додаткової угоди № 1 договору № 011011 про надання транспортних послуг сторони погодили, що даним актом виконаних робіт, перевізником було перевезено вищевказана партія товару.

Судом встановлено, що перевезення зерна пшениці у листопаді 2011 року від позивача на користь ТОВ «Шевченківська комора» за маршрутом с. Комсомольське - м. Вільнянськ здійснювалося 01.11.2011 року та 02.11.2011 року водіями - ОСОБА_4 і ОСОБА_5

При цьому, відстань від с. Комсомольське Запорізької обл. до м. Вільнянськ Запорізької обл. згідно з відомостями програми, яка здійснює розрахунок найкоротшого автомобільного маршруту від одного населеного пункту до іншого складає 59,3 км., а не 100,00 км, як визначено відповідачем у акті перевірки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 01.11.2013 року доставив вантаж за вказаним маршрутом двічі, 02.11.2011 року - чотири рази, тобто подолав приблизно відстань 01.11.2013 року - 240 км, 02.11.2013 року - 480 км, всього за два дні 720 км, водій - ОСОБА_5 доставив вантаж за вказаним маршрутом 01.11.2013 року та 02.11.2013 року по три рази і подолав за цей час відстань по 360 км в день, всього за два дні 720 км, а не 800 км за один день, як визначено відповідачем в акті перевірки.

Вищевказаний загальний кілометраж , який був подоланий водіями підтверджується і показаннями ОСОБА_3, який був допитаний у судовому засіданні у якості свідка.

Також, свідок зазначив, що навантаження та відвантаження зерна відбувалось насипом, при цьому часу для навантаження та зважування зерна необхідно не більше години, на доставку вантажу необхідно не більше 1,5 години, на розвантаження 20 хв. Доставка вантажу відбулась відповідно до домовленості із замовником, оплата була здійснена у повному обсязі.

У пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від.14 жовтня 1997 року № 363 (надалі - Правила перевезень), визначено що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно акту перевірки підприємством порушено вищевказані Правила, а саме, у товарно -транспортних накладних, не визначені фактичні адреси пунктів навантаження-розвантаження товару, адреси складських приміщень, які використовувались, не встановлено наявності чітко встановленої форми розрахунків за послуги транспортування, відсутній встановлений між сторонами розрахунок розміру перевізної плати, надані для перевірки первинні документи не дають можливості визначити, яким саме чином виконувалось завантаження-розвантаження товару та спосіб його безпосереднього перевезення транспортними засобами.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Правила перевезень не вимагають визначення у транспортних документах адреси складських приміщень, способу завантаження-розвантаження товару і значення маси брутто і нетто.

Згідно п. 6.1 вищевказаних Правил, лише на упакованих та штучних не упакованих вантажах, крім тих, які перевозяться навалом, замовник повинен зазначити масу брутто і нетто.

Вантаж може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник, без його зважування або рахування місць.

У відповідності до п.8.26. Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вантажений вантаж.

Здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, пивом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-траспортній накладній (п.10.12. Правил перевезень). Надані для огляду під час зведення перевірки товарно-транспортні накладні містять записи про масу вантажу.

З огляду на вищевикладене вбачається, що первинні документи, а саме, договір № 011011, додаткова угода №1 від 01.11.2011 року, акт виконаних робіт від 03.11.2011 року, товарно-транспортні накладні були складені у відповідності до вимог, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, суд доходить висновку, що висновок відповідача щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2011 року транспортних послуг на суму 9228 грн. 30 коп., отриманих від ФОП ОСОБА_3 на підставі договору про надання транспортних послуг є безпідставним.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що позивачем не було включено до складу валового доходу суму 608096 грн. 40 коп., отриману від ТОВ «Шевченківська комора» в якості безповоротної фінансової допомоги, так як взаємовідносини щодо купівлі - продажу товарів між ПП «Укрекстратрейдінг» та ТОВ «Шевченківська комора» в межах дії договору поставки № 180811 від 18.08.2011 року не спричинили реального настання правових наслідків.

Даний висновок податкового органу обґрунтований тим, що системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА, між сумами податкових зобов'язань ПП «Укрекстратрейдінг» та податкового кредиту ТОВ «Шевченківська комора» з податку на додану вартість у листопаді 2011 року встановлені розбіжності у розмірі 86130 грн. 80 коп. У зв'язку із тим, що ПП «Укрекстратрейдінг» не с виробником товару, постачання якого в листопаді 2011 року було здійснено ТОВ «Шевченківська комора», то вбачається, що через вказане підприємство проходили тільки грошові потоки, чим ставить під сумнів фактичне здійснення придбання та реалізацію товарів. У ПП «Укрекстратрейдінг» відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товарів покупцеві. Таким чином, встановити продаж даного товару конкретному суб'єкту господарювання не має можливості. По наслідкам перевірки отримані на розрахунковий рахунок грошові кошти у 608096 грн. 40 коп., у тому числі у 4 кварталі 2011 року у сумі 608096 грн. 40 коп., підлягають включенню до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога, з відповідним визначенням податкових зобов'язань товариства.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Шевченківська комора» було укладено договір поставки № 180811 від 18.08.2011 року.

Згідно п.1.1. вищевказаного договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити поставку зерна пшениці різних класів. Кількість, ціну товару по класам сторони узгоджують на момент передачі товару в додатковій специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1. договору).

Згідно п.3.1. зазначеного договору постачальник забезпечує поставку товару /партії товару узгодженими партіями на умовах СРТ (склад покупця), згідно ІНКОТЕРМС. Партією товару вважається товар, який перевозиться в автомобілі.

У відповідності до п.4.1. договору, сума договору визначається як сума всіх партій товару, поставлених в періоді строку дії цього договору.

Сума Договору визначається як сума всіх партій товару, поставлених в періоді строку дії цього Договору (п.4.1. Договору).

Договір набуває сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Під час дії договору між сторонами були укладені специфікації:

- №1 від 18.08.2011 року на суму 996000 грн.;

- №2 від 18.08.2011 року на суму 334000 грн.

На виконання умов договору, постачальник поставив покупцю товар - зерно пшениці на загальну суму 3621858 грн. 90 коп. на підставі первинних документів, а саме, податкових та видаткових накладних.

Щодо твердження відповідача про те, що договір поставки № 180811 від 18.08.2011 року не спрямований на настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, суд зауважує на тому, що рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2012 року у справі № 19/063-12 за позовом Приватного підприємства «Укрекстратрейдінг» до ТОВ «Шевченківська комора» про визнання недійсним договору поставки № 180811 від 18.08.2011 року відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В Акті перевірки відсутні відомості щодо підробки первинних документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Крім того, всі первинні документи відповідають вимогам, встановленим ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 1454 грн. 25 коп.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 1454 грн. 25 коп.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Укрекстратрейдінг» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0105182301 від 20.11.2012 року.

Судові витрати в розмірі 1454 грн. 25 коп. (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири гривні двадцять п'ять копійок) присудити на користь Приватного підприємства «Укрекстратрейдінг» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 15.07.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 15.07.2013 року СуддяМ.В. Дєєв М.В.Дєєв